12.1.Правові основи та умови відведення земельних ділянок

Частина ІІІ. Складання проектів територіального землеустрою

12.1.1. Правові основи відведення земельних ділянок

Відведення земельної ділянки охоплює поняття надання, вилу- чення, викупу, зміни цільового призначення земель. Громадяни та юридичні особи як суб’єкти права згідно із Земельним кодексом України можуть набувати земельні ділянки у приватну власність або у постійне користування чи оренду (строкове користування). У постійне користування земельні ділянки можуть придбати юридич- ні особи із земель державної і комунальної власності. У тимчасове користування громадяни і юридичні особи набувають земельні ді- лянки за договором оренди.

У приватну власність громадяни одержують земельні ділянки за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно- правовими угодами, а також внаслідок передачі їм земель держав- ної і комунальної власності через приватизацію земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини і виділення в натурі (на місцевості) та передача у власність земель- ної ділянки у розмірі належної їм земельної частки (паю).

Юридичні особи, засновані громадянами або юридичними особа- ми України, можуть набувати земельні ділянки у власність для здійснення підприємницької діяльності у разі: придбання за дого- вором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно- правовими угодами; внесення земельних ділянок її засновниками до статутного фонду; прийняття спадщини; виникнення інших під- став, передбачених законом.

Земельним кодексом України врегульовано відносини щодо на- буття громадянами та юридичними особами права власності та пра- ва користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності. Підставою набуття права на землю у таких випадках є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах повноважень, установлених Земельним кодексом України.

На підставі рішень сільських, селищних, міських рад, а в окре- мих випадках — районних і обласних рад, земельні ділянки пере-

даються у власність громадянам і юридичним особам із земель ко- мунальної власності відведенням їх у натурі (на місцевості) та оформленням відповідних правовстановлювальних документів.

В окремих випадках виникає гостра потреба у наданні зе- мельних ділянок для суспільних та інших потреб, наприклад для будівництва нових підприємств, створення та облаштування уста- нов і організацій, розвитку й розширення населених пунктів, роз- міщення посольств і представництв іноземних держав тощо, навіть за відсутності вільних земельних ділянок для цих потреб у певній місцевості.

Зважаючи на ці потреби, Земельний кодекс України передбачає право органів виконавчої влади і місцевого самоврядування нада- вати земельні ділянки за рахунок тих, що перебувають у власності або користуванні інших осіб, викуповуючи у землевласників або ви- лучаючи у землекористувачів за правилами і в порядку, визначе- ними статтями 149 – 151 Земельного кодексу України.

При відведенні земель загальним положенням є обов’язковість погодження питань, пов’язаних із місцем розташування об’єкта, розміром земельної ділянки та умовами її вилучення (викупу) з урахуванням комплексного розвитку території, який би забезпечу- вав нормальне функціонування на цій ділянці та прилеглих тери- торіях усіх об’єктів, умови проживання населення і охорону довкіл- ля.

Суб’єктом, який зобов’язаний погоджувати питання вилучення земельної ділянки, є юридична особа, якій буде надано у власність або користування вилучену (викуплену) земельну ділянку.

Суб’єктами, з якими погоджується вилучення земельної ділянки, є: власники землі і землекористувачі; сільські, селищні, міські ради; державні адміністрації; Рада міністрів Автономної Республіки Крим; Кабінет Міністрів України; Верховна Рада України.

Відповідно до встановленої процедури погодження має відбува- тися до початку проектування будь-яких робіт, які плануються на земельній ділянці, що вилучається (викуповується).

Право вибору земельної ділянки для розміщення об’єктів нале- жить юридичним особам, зацікавленим у їх відведенні для відпові- дних цілей.

Земельним кодексом України визначаються органи державної влади та місцевого самоврядування, яким надано право погодження місць розташування об’єктів, розмірів передбачуваних для вилу- чення (викупу) земельних ділянок та умов їх відведення: сільські, селищні, міські ради, державні адміністрації, Рада міністрів Авто- номної Республіки Крим, Кабінет Міністрів України, а також Вер- ховна Рада України. Погодження здійснюється відповідно до повно- важень цих органів щодо вилучення таких ділянок. Тобто ці органи

Розділ 12. Складання проектів відведення земельних ділянок

Частина ІІІ. Складання проектів територіального землеустрою

вправі погоджувати місця розташування об’єктів на тих земельних ділянках, які вони можуть вилучати відповідно до своїх повнова- жень, визначених статтями 149 і 150 Земельного кодексу України.

Передбачено також процедуру погодження питань, пов’язаних із вилученням (викупом) земельних ділянок. Першою стадією цієї процедури є звернення юридичної особи, зацікавленої у вилученні (викупі) земельної ділянки, з клопотанням про погодження місць розташування об’єктів до відповідної сільської, селищної, міської ради, місцевої державної адміністрації, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, Київської, Севастопольської міських державних адміністрацій. До клопотання додаються необхідні ма- теріали та розрахунки, зокрема: копія генерального плану або іншої містобудівної документації населеного пункту; копія плану земе- льної ділянки з нанесенням на ній варіантів розміщення об’єкта із зазначенням земельної площі, яка вилучається; склад угідь земе- льної ділянки, що вилучається, умови її відведення.

Наступною стадією є розгляд клопотання відповідною сільською, селищною, міською радою або місцевою державною адміністрацією та надання дозволу на підготовку матеріалів погодження місця роз- ташування об’єкта.

На третій стадії юридична особа погоджує з відповідними суб’єктами питання, пов’язані з вилученням (викупом) земельної ділянки. Погодження — це отримання згоди щодо: а) найбільш до- цільного місця розташування об’єкта з урахуванням його можливого впливу на стан здоров’я людей, екологічну безпеку, забруднення атмосферного повітря та інших об’єктів природи; б) розмірів намічу- ваної для вилучення земельної ділянки, якщо вони не визначені безпосередньо у Земельному кодексі України (наприклад, для буді- вництва промислових, сільськогосподарських та інших об’єктів, до- бування корисних копалин); в) умов вилучення (викупу) земельної ділянки (наприклад, відшкодування збитків, розміри таких збитків, відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва).

Матеріали зі згодою зазначених органів на вилучення (викуп) земельних ділянок повертаються до сільської, селищної або міської ради, місцевої державної адміністрації. На цьому етапі процедура погодження питань, пов’язаних із вилученням (викупом) земельної ділянки, переходить до наступної (четвертої) стадії.

На цій стадії органи державної влади або органи місцевого само- врядування, які отримали узгоджені матеріали, повинні: а) погоди- ти місце розташування того об’єкта, під який має право самостійно вилучати земельну ділянку; б) підготувати та направити свій ви- сновок до інших державних органів, якщо вилучення земельної ді- лянки під розташування об’єкта виходить за межі їх компетенції. У

першому випадку завершується процедура погодження питань, пов’язаних із вилученням (викупом) земельної ділянки, а в друго- му — вона переходить до наступної стадії.

Районна державна адміністрація на відповідній стадії у місячний термін розглядає отримані нею матеріали і після розгляду: а) пого- джує місце розташування об’єкта, під який має право вилучати земе- льну ділянку; б) готує свій висновок та надсилає його до Ради мініст- рів Автономної Республіки Крим або обласної державної адміністра- ції. В другому випадку процедура погодження питань, пов’язаних із вилученням (викупом) земельної ділянки, продовжується.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласна державна адміністрація на відповідній стадії розглядають отримані ними ма- теріали. Процесуальний термін такого розгляду в коментованій стат- ті щодо зазначених органів не передбачений, але вважається, що він має бути таким самим, як і для розгляду попередніми органами — один місяць. Після розгляду отриманих матеріалів: а) погоджують місце розташування об’єкта, під який мають право вилучати земельні ділянки; б) готують свій висновок та надсилають його до центрально- го органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Державний комітет земельних ресурсів України розглядає отри- мані матеріали в місячний термін і подає свої пропозиції до Кабіне- ту Міністрів України, який ухвалює відповідне рішення або подає свої пропозиції до Верховної Ради України, якщо з відповідних пи- тань потрібна її згода.

У випадках, коли вилучаються особливо цінні землі із земель комунальної власності, погодження Верховною Радою України пи- тань, пов’язаних із вилученням (викупом) земельних ділянок, є обов’язковим.

Якщо власник землі або землекористувач, сільська, селищна чи міська рада, органи державної влади не погоджують питання, пов’язані з відведенням земельної ділянки, справа вирішується у судовому порядку відповідно до положень Цивільного процесуаль- ного кодексу України. Якщо судові органи задовольняють позов, який стосується оскарження відмови щодо погодження місця розта- шування об’єкта, їх рішення є підставою для розроблення проекту відведення земельної ділянки.

12.1.2.Умови відведення земельних ділянок для несільськогосподарських потреб

Створення землеволодінь і землекористувань підприємств, орга- нізацій і установ несільськогосподарського призначення має свої особливості у змісті та методах і, як правило, супроводжується пере- розподілом земель між їх категоріями і галузями народного госпо-

Розділ 12. Складання проектів відведення земельних ділянок