розміщення садиб;
заходи щодо інженерного облаштування території: меліорація, будівництво доріг, водопостачання, електропередача (обсяги);
кооперативні зв’язки (з виробництва і переробки продукції, спі- льного використання землі і техніки тощо);
природоохоронні заходи;
склад проекту, масштаб плану, обов’язкові креслення, зміст те- кстової частини, кількість комплектів проектної документації.
Висновок містить підписи (із зазначенням посад, печатки, дати) представників замовника і проектної організації.
На підставі завдання складають проект, основні контури і мож- ливі варіанти якого намічають зазвичай у процесі підготовчих робіт.
5.1.2. Складання проекту землеустрою
Фахівці землевпорядних організацій розробляють і обґрунтову- ють проектні рішення на основі спеціальних нормативних докумен- тів із землеустрою.
Проектна документація складається з графічної частини (проект- ного плану й інших креслень), текстової частини, що містить пояс- нювальну записку, техніко-економічне обґрунтування, правові до- кументи, перелік обмежень у використанні земель і земельних сер- вітутів, експлікації земель.
Зміст проекту залежить від його виду і форми землеустрою. Сту- пінь складності розв’язуваних завдань у проекті територіального чи внутрішньогосподарського землеустрою також різний. Наприклад, при усуненні недоліків у розміщенні земель сільськогосподарських підприємств основне цільове призначення у використанні земель не змінюється. При відведенні земель промисловому підприємству мо- же бути визначена відповідна ділянка із земель запасу, що, як пра- вило, не потребує зміни меж інших землекористувань. У деяких ви- падках земельну ділянку промисловому підприємству відводять із уже використовуваних земель, що потребує зміни їх раніше встано- вленого цільового призначення й одночасної реорганізації виробни- цтва і землекористувань, що зачіпаються відведенням земель, як це відбувається, наприклад, при землеустрої шляхів державного зна- чення.
Кожен проект територіального землеустрою, незалежно від його виду, визначає:
місце розташування меж об’єктів землеустрою, у тому числі межі частин об’єктів землеустрою, обмежених у використанні;
можливості використання земель з урахуванням площі земе- льної ділянки, цільового призначення, дозволеного використання
Розділ 5. Методика і технології землевпорядного проектування
195
земель і розміщених на них об’єктів інженерної, транспортної і соці- альної інфраструктури;
площі об’єктів землеустрою і (або) їхніх частин, обмежених у використанні;
інші економічні та якісні характеристики земель, які викорис- товують для розрахунку нормативної грошової оцінки земель, вста- новлення земельного податку, орендної плати за землю, внесення змін у правовстановлювальні документи;
економічні показники, які застосовують у процесі здійснення проектів (втрати і витрати, упущена вигода тощо).
Проект територіального землеустрою має відповідати екологіч- ним вимогам, правовим нормам і бути економічно обґрунтованим.
Розглядають і затверджують проект у порядку, встановленому Земельним кодексом України. Його погоджують з органами, які здійснюють різні види контролю залежно від виду розв’язуваних землевпорядних завдань (земельних ресурсів, природоохоронних), органами містобудування і архітектури та охорони культурної спад- щини.
проектування |
Розглядають і затверджують землевпорядну документацію в та- |
кому порядку: |
|
|
а) прогнозні матеріали, техніко-економічні обґрунтування вико- |
|
ристання та охорони земель і схеми землеустрою після погодження |
|
їх у встановленому порядку розглядають і затверджують відповідні |
землевпорядного |
органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування; |
комунальної власності затверджують органи виконавчої влади або |
|
|
б) проекти створення нових землеволодінь і землекористувань |
|
після погодження їх у встановленому порядку розглядають і за- |
|
тверджують відповідні органи виконавчої влади або органи місце- |
|
вого самоврядування; |
|
в) проекти відведення земельних ділянок із земель державної чи |
основи |
органи місцевого самоврядування, які надають і вилучають земель- |
ні ділянки; |
|
г) проекти землеустрою сільськогосподарських підприємств, уста- |
|
Теоретичні.І |
нов і організацій, особистих селянських, фермерських господарств |
ґ) робочі землевпорядні проекти, пов’язані з упорядкуванням, |
|
|
після погодження їх із сільськими, селищними, міськими радами |
|
або районними державними адміністраціями розглядають і затвер- |
|
джують власники землі або землекористувачі; |
Частина |
докорінним поліпшенням та охороною земель, раціональним їх ви- |
користанням, розглядають і затверджують замовники цих проектів. До землевпорядних проектів та інших матеріалів з питань зем- леустрою за рішенням органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування або власників землі та землекористувачів, які за-
твердили ці проекти, вносять зміни.
196
Прогнозні матеріали використання і охорони земель, проекти землеустрою, матеріали державного земельного кадастру, проекти з питань використання і охорони земель, реформування земельних відносин, а також техніко-економічні матеріали обґрунтувань вико- ристання і охорони земель зазнають державної експертизи, яку здійснює орган у справах земельних ресурсів відповідно до закону.
Юридичне значення землевпорядної документації полягає в то- му, що на її основі центральні органи державної влади розробляють і затверджують загальнодержавні програми використання і охорони земель, місцеві органи державної влади та місцевого самовряду- вання ухвалюють рішення щодо перспектив використання земель на своїй території, надають земельні ділянки у користування, пере- дають безоплатно чи у власність громадянам та юридичним особам земельні ділянки із земель державної та комунальної власності, легалізують у встановленому порядку права на землю, вста- новлюють обмеження права власності й права користування земе- льними ділянками. Землевпорядна документація є основою для розв’язання земельних спорів державними органами земельних ре- сурсів, органами місцевого самоврядування та судами, визнання прав на земельні ділянки, поділу земельних ділянок у разі розі- рвання шлюбу, оформлення спадщини на земельні ділянки. Врахо- вуючи важливість землевпорядної документації для регулювання земельних відносин, у Земельному кодексі України визначено про- цедуру її розгляду і затвердження.
На стадії розгляду і ухвалення рішення про затвердження окре- мі види землевпорядної документації підлягають державній експер- тизі. Згідно із Земельним кодексом України таку експертизу здійс- нюють органи у справах земельних ресурсів відповідно до Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» № 1808-IV від 17 червня 2004 р. Державна експертиза землевпоряд- ної документації — це діяльність, метою якої є дослідження, перевір- ка, аналіз та оцінювання об’єктів експертизи щодо їх відповідності вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і прави- лам, а також підготовка обґрунтованих висновків для ухвалення рішень щодо об’єктів землеустрою. Державну землевпорядну експер- тизу проектної документації проводять за кошти замовника.
Існують три варіанти висновків державної землевпорядної екс- пертизи.
Перший — проектну документацію, розроблену згідно з вимога- ми земельного законодавства і чинних нормативно-технічних доку- ментів, оцінюють позитивно (погоджують). За потреби погодження її можна доповнювати певними умовами щодо додаткового опрацю- вання деяких питань, внесення коректив тощо, виконання яких не потребує істотних доопрацювань.
Розділ 5. Методика і технології землевпорядного проектування
197
Частина І. Теоретичні основи землевпорядного проектування
Другий — проектну документацію, яка не повною мірою відпові- дає вимогам земельного законодавства і чинних нормативно- технічних документів, повертають на доопрацювання. При цьому зазначають конкретні вимоги, відповідно до яких потрібно внести зміни і доповнення до проектної документації.
Третій — якщо проектна документація не відповідає вимогам земельного законодавства і є неприйнятною щодо раціонального використання і охорони земель, її оцінюють негативно і не пого- джують. Негативна оцінка має бути всебічно обґрунтована поло- женнями відповідних законодавчих та нормативно-технічних доку- ментів. Висновки набувають правового статусу державної землевпо- рядної експертизи після затвердження їх відповідно керівництвом Держкомзему України, Держкомзему Автономної Республіки Крим, обласних, Київського і Севастопольського міських управлінь зе- мельних ресурсів. Висновки державної землевпорядної експертизи зберігають свою силу протягом періоду дії документації, після чого, якщо передбачені проектні рішення не реалізовані, вона підлягає повторній державній землевпорядній експертизі (за потреби — піс- ля відповідного коригування).
В усіх випадках проекти розглядають на науково-технічних ра- дах проектних організацій (землевпорядних інститутів, підпри- ємств) і погоджують з територіальними органами виконавчої влади з управління земельними ресурсами за приналежністю землевпо- рядних об’єктів.
Наприклад, при організації сільськогосподарських землеволо- дінь і землекористування проект погоджують із усіма учасниками землеустрою.
Проектувальники підготовляють рішення про затвердження проектної документації і разом із проектом передають його в район- ний відділ із земельних ресурсів, якщо землевпорядний об’єкт пере- буває в межах адміністративного району.
Відділ подає рішення разом із проектними матеріалами і своїм висновком на підпис главі районної адміністрації. Проект затвер- джують його рішенням. Затверджений проект переносять у нату- ру. Потім видають документ, що засвідчує права на земельну ді- лянку.
5.1.3. Перенесення проекту в натуру (на місцевість)
Переносять проект у натуру відповідно до технічних вимог та ін- струкцій з виконання відповідних робіт, що діють у системі органів виконавчої влади з управління земельними ресурсами.
Перенесення проекту в натуру (відведення земельної ділянки) по- лягає в технічно точному прокладанні на місцевості проектних меж
198
землеволодінь і землеко- ристувань та закріпленні їх межовими знаками.
Проект переносять у натуру на основі робочого (розбивного) креслення, на якому показують гра- фічно з написами всі еле- менти, необхідні для дій у польових умовах: ситуа- цію для орієнтування на місцевості; геодезичні дані для вимірювання кутів і довжин ліній; напрямок ходу (стрілками); місця установлення межових знаків. Приклад розбив- ного креслення при відве- денні земель фермерсько- му господарству показано на рис. 5.2.
Кожне землеволодіння і землекористування має узгоджуватися з пунктами Державної геодезичної мережі і опорної межової мережі (ОММ) або опорними межовими знаками (ОМЗ).
Залежно від матеріалу пунктами ОММ є: бетонний пілон, моноліт (рис. 5.3, а); металева труба (рис. 5.3, б); дерев’яний стовп (рис. 5.3, в), або марки, штирі, болти, закріплені цементним розчином на основі різних споруд.
Обкопують пункт ОММ у вигляді круглого кургану заввишки 0,25 м, діаметром 2,0 м, глибина канави 0,3 м, ширина по верху
0,5 м, по низу 0,2 м.
Усі поворотні пункти межі земельної ділянки, крім меж, що про- ходять по «живих» урочищах і лінійних спорудах (загорожі, фасади будинків, елементи дорожньої мережі й ін.), збігаються з межами, закріплюються межовими знаками.
На кресленні меж земельної ділянки показують: поворотні пунк- ти меж, їхні номери, міри ліній; елементи гідрографічної мережі (ріки, озера) і лінійні об’єкти (дороги, канали тощо), що є межами ділянки; межі і кадастрові номери земельних ділянок інших влас- ників і користувачів, розміщених у межах наданої ділянки (сформо- ваного землекористування); межі і номери територій (зон), на які встановлено обмеження або особливий режим використання земель; межі територій, обтяжених правами інших фізичних і юридичних осіб з використання частин ділянки.
Розділ 5. Методика і технології землевпорядного проектування
199