6.2.Розроблення планів здійснення схем і проектів землеустрою

Для реалізації намічених в схемі або проекті землеустрою захо- дів розробляють план їх здійснення з установленням термінів реа- лізації заходів по періодах і джерелах фінансування.

Основою здійснення проекту вважають план, розроблення якого є завершальною частиною проекту. Його розробляють автори проек- ту разом з керівництвом і спеціалістами сільськогосподарських під- приємств. План є складовою частиною проекту землеустрою і роз- глядається під час його затвердження.

Планом визначаються терміни і черговість освоєння сівозмін, які вводяться, проведення заходів із освоєння малопродуктивних зе- мель, докорінного і поверхневого поліпшення сіножатей і пасовищ, культуртехнічних робіт, осушення і зрошення земель, захисту ґрун- тів від ерозії, закладання багаторічних насаджень, створення вироб- ничих комплексів, ферм, польових станів, літніх таборів, шляхів, скотопрогонів, вододжерел тощо.

Під час складання плану виокремлюють першочергові заходи, які виконують до розрахункового терміну, і роботи, які плануються на більш далеку перспективу.

До першочергових заходів належать такі, які можуть мати най- більший господарський ефект без великих затрат (освоєння сіво- змін, малопродуктивних земель, впровадження протиерозійної аг- ротехніки, поліпшення сіножатей і пасовищ та ін.).

Обсяг і вартість першочергових заходів розраховують за роками, визначають за укрупненими показниками чи аналогами в цілому по господарству за видами робіт. За повної господарської самостій- ності підрозділів господарства план здійснення проекту складають і за ними.

Терміни і черговість здійснення заходів установлюють, урахову- ючи загальні обсяги робіт, їх господарську значущість і тривалість здійснення, економічні можливості господарства, виробничі потуж- ності проектних, будівельних, лісогосподарських та інших організа- цій.

Терміни виконання запланованих заходів пов’язують із темпами й обсягами зростання сільськогосподарського виробництва.

Розділ 6. Організація здійснення схем і проектів землеустрою

Частина І. Теоретичні основи землевпорядного проектування

Проект внутрішньогосподарського землеустрою здійснює сільсь- когосподарське підприємство, враховуючи конкретні економічні, соціальні, екологічні, природні та інші умови.

Схеми землеустрою району в натуру (на місцевість) не перено- сяться, а реалізуються через:

перспективні й поточні плани економічного і соціального роз- витку району, бізнес-плани підприємств тощо;

проекти територіального і внутрішньогосподарського землеус- трою;

проекти меліорації земель і рекультивації порушених територій;

робочі проекти протиерозійних заходів, поліпшення земель та ін.;

проекти будівництва різних об’єктів.

Проекти територіального і внутрішньогосподарського земле- устрою переносяться в натуру (на місцевість) і реалізуються як безпосередньо через запроектовані заходи, так і через робочі про- екти.

Черговість здійснення заходів, які передбачені схемами або про- ектами землеустрою, за термінами їх реалізації визначають із ура- хуванням їх соціальної, економічної і екологічної значущості, доці- льності використання.

По конкретних проектах розробляють план менеджменту здійс- нення проекту.

6.3.Авторський нагляд, його зміст і методика здійснення

Авторський нагляд за виконанням проектів землеустрою відпо- відно до Закону України «Про землеустрій» здійснюють розробники документації із землеустрою. Він передбачає перевірку повноти та якості виконання заходів, окремих рішень, передбачених цією до- кументацією, а також вимог нормативно-правових актів з питань здійснення землеустрою.

Функціями авторського нагляду є:

перевірка повноти і якості здійснення заходів і окремих рі- шень, намічених проектом;

проведення в разі потреби додаткових розрахунків і уточнення проектних рішень;

надання методичної і технічної допомоги землевласникам, зе- млекористувачам і фахівцям господарств.

Під час проведення авторського нагляду обов’язково перевіря- ють:

дотримання меж землеволодінь і землекористування, умов ви- користання й охорони земель у межах територій з особливими при- родоохоронними, заповідними і рекреаційними режимами;

здійснення заходів щодо внутрішньогосподарської організації території;

виконання робіт, пов’язаних із відновленням і підвищенням родючості ґрунтів, захистом земель від ерозії та інших несприятли- вих чинників, рекультивацією порушених земель і землюванням малопродуктивних угідь.

Виконавці авторського нагляду (як правило, це автори проекту) одержують спеціальне завдання, ведуть журнал авторського нагля- ду, за потреби вносять зміни в графічну частину проекту.

Терміни здійснення авторського нагляду за виконанням проектів землеустрою визначають відповідно до графіка реалізації проекту землеустрою. Результати, одержані під час авторського нагляду за реалізацією проекту землеустрою, заносять у журнал. Порядок ве- дення такого журналу встановлює центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Авторський нагляд передбачає:

періодичну перевірку збереження перенесених в натуру еле- ментів проекту, умов і режиму використання й охорони земель;

нагляд за повнотою і точністю виконання планів здійснення проекту;

надання практичної допомоги господарству в освоєнні проекту. Під час авторського нагляду виявляють ефективність проекту,

позитивні сторони і недоліки під час його здійснення, за потреби підготовляють пропозиції щодо уточнення і коригування розробле- них проектних рішень.

У роботах з нагляду беруть участь насамперед автори проекту — землевпорядник, агроном, економіст. У разі потреби залучають ін- ших спеціалістів: ґрунтознавців, гідротехніків, лісомеліораторів. Нагляд проводять за участю спеціалістів господарства, а при осво- єнні земель, будівництві — представників підрядних організацій.

Під час авторського нагляду обов’язково проводять обстеження в натурі, виявляють причини невідповідності здійснюваних заходів наміченим проектам. Розробляють заходи щодо усунення відхилень від проекту, порушень у технології виконання робіт і використанні землі.

За отриманими результатами оформляють матеріали авторсько- го нагляду, з яких формують справу в чотирьох примірниках.

Авторський нагляд за виконанням проекту землеустрою здійс- нюють розробники документації із землеустрою. За потреби до автор-

Розділ 6. Організація здійснення схем і проектів землеустрою

Частина І. Теоретичні основи землевпорядного проектування

ського нагляду залучають представників підрядних організацій, які реалізують такий проект.

Результати, одержані під час авторського нагляду, заносять у журнал авторського нагляду за виконанням проекту землеустрою

(дод. 1).

Журнал прошнуровують, підписує керівник проектної організації (проектант) та завіряють печаткою.

Уразі закінчення журналу подальші записи здійснюють у ново- му журналі. На обкладинці журналу в рядок роблять такий запис: «Журнал № ____ продовження» і вказують номер нового журналу.

Ужурналі відображають:

повноту, якість та точність виконаних заходів і окремих рі- шень, передбачених проектом землеустрою;

дотримання черговості виконання заходів;

виявлені недоліки і порушення та рекомендації щодо їх усу- нення, а також додаткові заходи, потреба у здійсненні яких виник- ла у процесі реалізації проекту землеустрою;

методичну і технічну допомогу замовнику тощо.

Запис у журнал заносить представник розробника (проектант) проекту землеустрою, який здійснив авторський нагляд. Проектант і особи, які залучалися до проведення авторського нагляду (за по- требою), скріплюють запис підписом.

Після здійснення першого нагляду і занесення запису у журнал виявлених недоліків чи порушень представник розробника (проек- тант) проекту землеустрою передає журнал до територіального ор- гану земельних ресурсів з подальшим його поверненням розроб- нику.

Поточний контроль за усуненням виявлених під час авторсь- кого нагляду недоліків, допущених при здійсненні проектів зем- леустрою, покладається на територіальні органи земельних ре- сурсів.

6.4.Землевпорядне обслуговування сільськогосподарських підприємств

Заходи щодо земельної реформи, які зводилися переважно до перерозподілу земель державної і приватної власності на землю, зумовили істотне збільшення кількості власників землі та землеко- ристувачів, площ індивідуального використання. Проте здійснення земельних перетворень не вплинуло на поліпшення використання земель і родючості ґрунтів. Спостерігається деградація сільськогос-

подарських угідь, знижується культура землеробства (порушені або відсутні сівозміни, технології вирощування культур), скорочуються обсяги внесення добрив, меліорації і культуртехнічного поліпшення земель. Стан у використанні земель ускладнюється нестачею фі- нансових ресурсів, техніки, добрив тощо.

Останніми роками землевпорядні заходи зводилися до фор- мування меж нових землеволодінь і землекористувань, інвентари- зації земель, юридичного оформлення документів на право власнос- ті або користування землею. Проекти організації території сільсько- господарських підприємств фактично не розроблялися, хоча вони є реальним інструментом збереження родючості ґрунтів, раціональ- ного використання і охорони земель.

Отже, склалася ситуація, коли понад 10 тис. сільськогосподарсь- ких підприємств, близько 42 тис. фермерських господарств ведуть сільськогосподарське виробництво без науково обґрунтованої раціо- нальної організації території, без рекомендацій з ефективного вико- ристання й охорони земель.

Розв’язати цю проблему можна завдяки проведенню комплексу робіт, пов’язаних із землевпорядним обслуговуванням сільськогос- подарських підприємств.

Землевпорядне обслуговування — це весь комплекс земле-

впорядних робіт, спрямований на задоволення потреб землевласни- ків і землекористувачів з питань володіння, розпорядження і раціо- нального використання землі.

Землевпорядне обслуговування сільськогосподарських підпри- ємств є новою концепцією землевпорядної діяльності, визначає види і склад землевпорядних робіт з метою вдосконалення організації, використання і охорони земель, розв’язання питань щодо володін- ня, розпорядження і користування землею.

Управління землекористуванням забезпечує дотримання земе- льного законодавства за допомогою планування використання і охорони землі, проведення землеустрою, моніторингу земель, ве- дення державного земельного кадастру та створення інфраструкту- ри обігу земельних ділянок.

До землевпорядного обслуговування належать насамперед захо- ди, які здійснюються в порядку землеустрою (міжгосподарський, внутрішньогосподарський, робоче проектування, здійснення проек- тів, проведення різних вишукувань і обстежень). Землеустрій має проводитися на замовлення власників або користувачів земельних ділянок.

Земельний кадастр як державна система реєстрації й оформлен- ня документів про права на земельні ділянки, обліку і оцінювання

Розділ 6. Організація здійснення схем і проектів землеустрою

Частина І. Теоретичні основи землевпорядного проектування

Землевпорядне обслуговування

Рис. 6.1. Місце землевпорядного обслуговування в системі управління землекористуванням

Отже, землевпорядне обслуговування, наприклад, сільськогоспо- дарських підприємств є комплексом робіт, який спрямований на за- доволення потреб землевласників і землекористувачів і проводиться в порядку планування, організації, використання і охорони земель, землеустрою, земельно-кадастрових робіт, моніторингу земель та обігу земельних ділянок.

Учасники процесу землевпорядного обслуговування. Зе-

млевпорядне обслуговування необхідне для всіх власників і ко- ристувачів землі, оскільки правовий режим і цільове викорис- тання земель, організація територій, комплекс заходів щодо під- тримання стійкості ландшафтів і охорона земель є обов’язковими для них.

У процесі землевпорядного обслуговування можуть брати участь:громадяни, підприємства, заклади, організації, інші юридичні

особи, які є замовниками землевпорядних робіт;

розробники землевпорядної документації;

власники і користувачі землі, земельні ділянки яких приляга- ють до територій, що впорядковуються, або знаходяться всередині землекористувань;

громадяни, громадські та інші підприємства, заклади, органі- зації, інші юридичні особи, які не мають у власності або користу- ванні землі, але чиї інтереси порушуються при землеустрої.

Замовниками землевпорядних робіт можуть також бути органи місцевого самоврядування та органи виконавчої влади.

Землевпорядне обслуговування проводять землевпорядні органі- зації.

Основним правовим документом, який регулює відносини учас- ників процесу землевпорядного обслуговування, є договір між роз- робниками землевпорядної документації та її замовником. Договір

на землевпорядне обслуговування укладають, як правило, на 1 – 5 років.

Права і обов’язки учасників договору на землевпорядне обслуговування. Учасники договору на землевпорядне обслугову- вання зобов’язані:

дотримуватися земельного законодавства України, інших пра- вових і нормативних актів із земельних відносин та землеустрою;

забезпечувати вимоги рішень державних органів виконавчої влади і місцевого самоврядування щодо реалізації затвердженої землевпорядної документації;

при проведенні землеустрою забезпечувати доступ до всіх зе- мельних ділянок, які підлягають землевпорядним діям.

Розробники землевпорядної документації несуть відповідаль- ність за якість її розроблення і екологічну безпеку заходів, передба- чених у проектах землеустрою та технічній документації.

Права замовника. Замовник має право укладати і розривати договір на проведення проектно-вишукувальних робіт, пов’язаних із землеустроєм, здійснювати контроль за ходом і якістю їх проведен- ня, проводити експертизу, а також брати участь у погодженні і реа- лізації землевпорядної документації.

Громадяни, власники права на земельну частку (пай), фермерсь- кі господарства та реформовані сільськогосподарські підприємства можуть одержувати платні послуги, пов’язані з виготовленням, оформленням і видачею документів, що посвідчують право на зем- лю, за надання консультативної допомоги з реалізації затвердженої землевпорядної документації та своїх прав.

Права розробників землевпорядної документації. Розроб-

ник землевпорядної документації має право на підставі договору із

Розділ 6. Організація здійснення схем і проектів землеустрою

Частина І. Теоретичні основи землевпорядного проектування

замовником здійснювати авторський нагляд за реалізацією земле- впорядної документації, ставити питання в органах виконавчої влади та місцевого самоврядування про припинення заходів, які виконуються з відхиленням від затвердженого проекту і призводять до псування земель, погіршують їх якість і порушують природний ландшафт, а також вносити пропозиції щодо вдосконалення заста- рілої землевпорядної документації.

Особливості землевпорядного обслуговування. Землевпо-

рядне обслуговування проводять тільки за наявності двох партне- рів, замовника і розробника землевпорядної документації.

У ході обслуговування виникає багато ситуацій, які потребують певної допомоги з боку органів виконавчої влади або місцевого са- моврядування. Тому вони можуть створювати спеціальні земельні комісії, які очолюють працівники районних або міських відділів (управлінь) земельних ресурсів. До складу комісії входять відпові- дальні працівники зацікавлених державних і громадських органі- зацій, районних сільськогосподарських органів, основних замовни- ків і виконавців землевпорядного обслуговування.

Замовники і виконавці землевпорядного обслуговування можуть також працювати через відповідальних працівників районних сіль- ськогосподарських органів.

Система сільськогосподарського обслуговування влас- ників права на земельну частку (пай), фермерських госпо- дарств та сільськогосподарських підприємств. Система за-

ходів щодо землевпорядного обслуговування має бути спрямова- на на:

обґрунтування і реалізацію державної політики в плануванні і організації раціонального використання та охорони земель сільсь- когосподарського призначення незалежно від форм власності на землю;

забезпечення реалізації земельної реформи в частині перероз- поділу земель, створення умов для рівноправного розвитку різних форм господарювання на землі;

забезпечення цільового використання земель і збереження цін- них земель у сільськогосподарському виробництві;

формування і розміщення екологічно та економічно обґрунто- ваних компактних і оптимальних за площею землекористувань сільськогосподарських підприємств;

створення територіальних умов для раціонального функціону- вання сільськогосподарського виробництва;

обґрунтування обмежень та обтяжень у використанні земель і встановлення їхніх меж;

Частина І. Теоретичні основи землевпорядного проектування

Умовами ефективного функціонування і повного використання можливостей землевпорядного консалтингу є виконання таких за- вдань:

впровадження концептуальної регіональної політики з воло- діння, користування і розпорядження землею та її зв’язок з політи- кою держави;

надання інформації про результати досліджень у галузі раціо- нального використання і охорони земельних ресурсів, форми госпо- дарювання, технології виробництва сільськогосподарської продук- ції, кредитування тощо;

облік і пропаганда використання екологічних аспектів;

здійснення земельного аудита земельно-правових документів, проектів, документації та землекористування;

надання інформаційно-консультативних послуг з питань земе- льного права, оцінювання землі та її оподаткування, оренди, заста- ви, продажу, обміну, успадкування земельних ділянок;

аналіз використання земель та розроблення бізнес-планів.

У процесі землевпорядного консалтингу аналізують організа- ційно-виробничу структуру господарства, систему використання земельних ресурсів, організації території тощо. В результаті опра- цьовуються концепція використання землі, землевпорядні реко- мендації з підвищення ефективності її використання, удоскона- люються організація території, розміщення виробничої інфра- структури культур та ін.

Землевпорядний консалтинг повинен виконувати три функції: освітню, інформаційну, впровадження і поширення.

Перша функція реалізується через організацію освітньо- консультативних програм, у яких роз’яснюються земельно-правові питання, системи ефективного використання земельних ресурсів, необхідність охорони земель тощо.

Друга — здійснюється через збирання, оброблення і поширення інформації про нові досягнення, передовий досвід організації тери- торії, системи господарювання.

Третя — через підтримку і поширення нових рішень у цих сфе- рах.

Землевпорядне обслуговування здійснюють землевпорядні спе- ціалісти, які повинні вміти провести аналіз, прогнозувати резуль- тати господарської діяльності і можливість зміни умов виробни- цтва.

Консультант-землевпорядник зобов’язаний надавати:

інформацію про існуючі методи раціонального і ефективного використання землі;

Частина І. Теоретичні основи землевпорядного проектування

розроблення заходів щодо охорони природи і раціонального використання земельних ресурсів, установлення режимів і умов ви- користання та охорони земель, наданих у власність або у користу- вання, в тому числі на умовах оренди;

розроблення прогнозів, програм і схем використання та охоро- ни земельних ресурсів і схем землеустрою;

виявлення меліоративного фонду, фонду перерозподілу земель

іможливості залучення їх у сільськогосподарське виробництво, а також виведення з інтенсивного використання надто деградованих і малопродуктивних угідь;

проведення земельно-оціночних робіт;

участь у веденні державного земельного кадастру і моніторин- гу земель;

підготовка вихідних даних для встановлення земельного по- датку, нормативного грошового оцінювання землі, відшкодування власникам землі, землекористувачам та орендарям збитків, втрат сільськогосподарського виробництва при вилученні земель;

вивчення і поширення досвіду роботи землекористувачів з ра- ціонального використання й охорони земель;

проведення авторського нагляду за здійсненням схем, проектів землеустрою і робочих проектів на окремі заходи;

розроблення проектів:

а) установлення меж нових землеволодінь та землекористувань і територій з особливим правовим режимом використання земель, міських і сільських меж;

б) надання земельних ділянок для державних і громадських по- треб, громадянам, підприємствам, організаціям і установам;

в) внутрішньогосподарська організація території сільськогоспо- дарських підприємств, фермерських господарств тощо;

г) рекультивація, захист земель від ерозії, селів, підтоплення то- що, поліпшення сільськогосподарських угідь, створення багаторіч- них насаджень, культурних пасовищ та ін.;

проведення топографо-геодезичних, кадастрових, картогра- фічних, ґрунтових, геоботанічних та інших дослідницьких і вишу- кувальних робіт, необхідних для розроблення проектно-кошторисної та технічної документації із землеустрою, ведення державного земельного кадастру та інших цілей;

перенесення на місцевість (у натуру) затверджених в уста- новленому порядку проектів з видачею власникам відповідних документів, робочих креслень, карт, картограм та інших матеріа- лів.