2.4.Місце землевпорядного проектування у системі землеустрою України

Частина І. Теоретичні основи землевпорядного проектування

Для того щоб визначити місце землевпорядного проектування в системі землеустрою, потрібно враховувати такі обставини.

По- перше, землеустрій споконвіку означав наведення порядку на землі. Земля може бути влаштована щонайкраще тільки тоді, коли всі рішення будуть продуманими, всебічно обґрунтованими, випливатимуть із чіткої програми дій і враховуватимуть конкретні природно-економічні умови.

Організація землі як природного тіла, головного засобу виробни- цтва в сільському господарстві й об’єкта майнових відносин перед- бачає вирішення багатьох проблем з ґрунтознавства, біології, агро- номії, технології, економіки, організації виробництва, меліорації, дорожньої справи, планування, будівництва тощо. Відповідні знан- ня можна акумулювати, сконцентрувати і застосувати при земле- устрої тільки в разі використання цілісного проекту, що реалізує задум проектувальника, враховує всі необхідні умови і вимоги. От- же, землевпорядне проектування — основна і невід’ємна частина землеустрою, без якої неможливо організувати раціональне викори- стання й охорону земель.

По- друге, завдання землеустрою, пов’язані з організацією ра- ціонального використання й охорони земель, регулюванням земле- володіння і землекористування, можуть бути вирішені тільки на основі проектів землеустрою або з використанням даних, які міс- тяться в них. Наприклад, для того щоб сформувати раціональну си- стему землеволодіння і землекористування, потрібно провести реор- ганізацію території, утворити нові й упорядкувати земельні масиви існуючих сільськогосподарських та інших підприємств, усунути не- доліки землекористування (черезсмужжя, далекоземелля, уклиню- вання, вкраплювання тощо), здійснити відведення земель. Цього досягають за допомогою проектів територіального устрою.

Для створення просторових умов, що забезпечують раціональне функціонування сільськогосподарських підприємств, упровадження

прогресивних форм організації виробництва і праці, удосконалення складу й розміщення угідь і сівозмін потрібно розробити проект внутрішньогосподарського землеустрою. Тому землевпорядне прое- ктування — це головний засіб (спосіб) вирішення землевпорядних завдань.

По- третє, землеустрій в Україні регламентується чинним зе- мельним законодавством і охоплює визначені землевпорядні дії.

Велику частину землевпорядних дій здійснюють або розроблен- ням проектів землеустрою безпосередньо (міжгосподарський і внут- рішньогосподарський землеустрій), або методами землевпорядного проектування (складання схем землеустрою районів, регіону).

Крім того, низка землевпорядних напрацювань у вигляді спеці- альних техніко-економічних обґрунтувань (ТЕО) і розрахунків (ТЕР), інших схем і програм місцевого рівня, що складаються зем- левпорядними організаціями, є передпроектними документами, ма- теріали яких використовують при наступній підготовці проектів зе- млеустрою. Тому можна вважати, що землевпорядне проектування розкриває основний зміст землеустрою.

Водночас сам землеустрій, його мета, завдання і зміст впливають на землевпорядне проектування. Оскільки землеустрій має об’єк- тивний характер, його зміст не є незмінним; згодом на перший план висуваються нові цілі і завдання. У результаті цього склад і зміст проектів землеустрою також змінюються. Так, у ході реорганізації колгоспів і радгоспів у 1992 – 1993 рр. уперше у практиці землеуст- рою в нашій країні розробляли проекти приватизації земель. Основ- ним завданням цих проектів було розмежування земель, якими по- стійно користуються сільськогосподарські підприємства, із установ- ленням площ і місця розташування земельних масивів, які підля- гають передачі громадянам у приватну власність безоплатно, і зе- мель, що залишаються в державній власності.

Землеустрій — це складний соціально-економічний процес, який постійно розвивається і не може бути одноразовим заходом. Тому проекти землеустрою, насамперед внутрішньогосподарського, мають періодично обновлятися (складатися заново або коригуватися).

Існує також законодавчо закріплений процес — землевпорядний. Цей процес охоплює складання проекту землеустрою (з підготовчи- ми роботами), його затвердження, перенесення проектних рішень у натуру і видачу проектної документації замовникам.

Складання проекту, його розгляд, узгодження, затвердження і виконання є найважливішим у землевпорядному процесі як за зна- чущістю, так і за трудомісткістю. Отже, землевпорядне проектуван- ня — основна стадія землевпорядного процесу.

Цим роль землевпорядного проектування не вичерпується. Його варто розглядати також як систему дій, процес здійснення заплано-

Розділ 2. Теоретико-методологічні основи землевпорядного проектування

Частина І. Теоретичні основи землевпорядного проектування

ваних заходів. Щоб перейти від однієї форми організації до іншої, прогресивнішої, потрібно прокласти дороги, закласти багаторічні на- садження, лісосмуги, розмістити сівозміни, поля, робочі ділянки, ско- ригувати межі тощо, що можливо тільки на основі відповідних проек- тів. Потрібно також одержати відомості про природні й економічні умови землеволодінь і землекористування, провести топографічно- геодезичні, ґрунтові, геоботанічні та інші обстеження і вишукування, намітити зміни в організації території, скласти проект, розглянути і затвердити його, перенести в натуру, здійснити експертизу й авто- рський нагляд. З цього погляду землевпорядне проектування можна розглядати як систему заходів щодо організації раціонального вико- ристання й охорони земель, створення стійких ландшафтів.

Землевпорядне проектування можна вивчати також як особливий вид трудової діяльності, що має свої правила, методи і технологію.

Отже, землевпорядне проектування — це особлива, значна і го- ловна сфери наукової і практичної землевпорядної діяльності.

Землевпорядне проектування як галузь наукового знання (нау- кова дисципліна) — це вчення про види і форми землеустрою, його правовий режим, закономірності організації території і засобів ви- робництва, які нерозривно пов’язані із землею. Як сфера практичної діяльності — це система знань про методи і способи складання, об- ґрунтування і здійснення проектів землеустрою.

З позиції розвитку землевпорядної науки землевпорядне проек- тування має велике значення як галузь наукового знання, що по- требує визначення його предмета і методу.

2.5. Принципи землевпорядного проектування

Під час розроблення проектів землеустрою, як і в будь-якій іншій сфері наукової і практичної діяльності, керуються певними засада- ми — вихідними положеннями, що визначають спрямованість, зміст і ефективність цієї діяльності. Оскільки досліджуваний предмет є однією зі сфер проектно-кошторисної справи, його принципи, з од- ного боку, відображують специфіку землеустрою, а з іншого, — на- лежать до будь-якого виду проектування.

Землевпорядне проектування вивчає закономірності організації те- риторії і засобів виробництва, нерозривно пов’язаних із землею, тому його принципи мають узгоджуватися з принципами землеустрою і не суперечити їм. Водночас слід ураховувати деякі інші обставини.

Насамперед будь-який проект землеустрою має максимально спиратися на досягнення науково-технічного прогресу і практики у сфері техніки і технології організації землевпорядних робіт. Потріб- но, з одного боку, використовувати найсучасніші обчислювальні й

вимірювальні засоби, програмне забезпечення, автоматизовані тех- нології землевпорядних робіт, а з іншого, — розробляти форми зе- мельно-господарського устрою, які забезпечують упровадження про- гресивних систем землеробства, кормовиробництва, ефективних технологій оброблення сільськогосподарських культур, раціональ- них способів захисту земель від ерозії тощо.

Землевпорядне проектування досить тісно пов’язане з іншими видами проектно-кошторисної справи в Україні. Воно має визначе- ний нормативними актами порядок складання і обґрунтування про- ектів. Тому низка важливих принципів і вимог, які викладені в них, має пряме або непряме відношення до будь-якого виду проектуван- ня, в тому числі землевпорядного. До таких принципів належать: мінімум капіталовкладень і швидка їх окупність; відповідність за- планованого виходу продукції державному або іншому замовленню; використання в розрахунках прогресивних нормативів і технологій; використання матеріалів довго- або короткотермінових прогнозів як передпроектної документації; використання якісних матеріалів об- стежень і вишукувань тощо.

Завдання землевпорядного проектування випливають із загаль- них завдань землеустрою, які сформовані в Земельному кодексі України. Йдеться про організацію найбільш повного, науково об- ґрунтованого, раціонального й ефективного використання земель та їх охорони, забезпечення гарантій прав на землю. Тому принципи землевпорядного проектування випливають із принципів, на яких ґрунтується земельне законодавство. Це такі принципи:

поєднання особливостей використання землі як територіально- го базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва;

забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави;

забезпечення раціонального використання та охорони земель;

забезпечення гарантій прав на землю;

забезпечення пріоритету вимог екологічної безпеки. Ураховуючи наведені принципи, на яких ґрунтуються земельне

законодавство, а отже, і землеустрій, при проектуванні дотримують- ся таких основних обов’язкових вимог:

1)забезпечення дотримання права власності на землю і права користування відповідно до Земельного кодексу та інших законо- давчих актів України;

2)забезпечення пріоритету земель природоохоронного та сільсь- когосподарського призначення, недопущення необґрунтованого від- ведення земель для несільськогосподарських потреб;

3)детальний облік природних, економічних, соціальних і еколо- гічних вимог об’єктів землеустрою, просторових властивостей землі і зонування при вирішенні землевпорядних завдань;

Розділ 2. Теоретико-методологічні основи землевпорядного проектування

Частина І. Теоретичні основи землевпорядного проектування

4)узгодження економічного, екологічного і технологічного підхо- дів до організації землеволодінь і землекористувань та організацій- но-господарського устрою території;

5)забезпечення взаємного узгодження рішень проектних за- вдань у загальному комплексі з іншими інженерними рішеннями (з меліорації земель, рекультивації і землювання, консервації мало- продуктивних і деградованих угідь, будівництва доріг тощо), які стосуються раціонального використання та охорони земель.

Ураховуючи загальні принципи землеустрою та обов’язкові ви- моги до процесу проектування, можна сформулювати принципи зе- млевпорядного проектування.

Перший принцип полягає в урахуванні сучасних земель- них правовідносин, вважаючи землі об’єктами ринкового механізму.

Другий принцип — це висока економічна, екологічна і со- ціальна ефективність проектних пропозицій. Кожне проектне рі- шення має бути детально економічно обґрунтоване. Таким обґрун- туванням є розрахунок очікуваного ефекту у вигляді додаткового доходу чи збільшення вартості землі в результаті запропонованих землевпорядних заходів.

Третій принцип полягає в охороні землі від безгосподарсь- кого використання, нераціональної господарської діяльності та не- сприятливих явищ природи. Кожне проектне рішення повинно ма- ти правове і екологічне обґрунтування. Пропозиції щодо подальшо- го використання кожної ділянки землі мають ґрунтуватися на пев- них нормативних актах, які запобігають недбайливому витрачанню землі і спрямовані на збереження і збільшення родючості ґрунтів та поліпшення природних ландшафтів.

Четвертий принцип — це комплексність у вирішенні про- ектних завдань. Потрібне тісне узгодження складових частин і еле- ментів проекту між собою та з іншими прогнозованими, плановими і проектними рішеннями з використання і поліпшення землі, а та- кож з організації засобів виробництва, які тісно пов’язані з нею.

П’ ятий принцип — це зональність, тобто йдеться про дета- льне врахування при проектуванні природно-сільськогосподарсько- го районування земельного фонду країни, природних умов і просто- рових властивостей землі об’єкта землеустрою. Для цієї мети вико- ристовують дані Земельного кадастру України, матеріали різних обстежень і вишукувань та класифікацій придатності земель.

Основні вимоги і принципи покладені в основу розроблення за- гальних методичних положень, окремих методик складання і обґрун- тування землевпорядних проектів різних видів.