нові паї всіх власників земельних часток внесені до статутного капі- талу сільськогосподарського підприємства.

Якщо в схемі передбачається вихід частини власників земельних часток зі складу підприємства і передача їм будь-яких об’єктів неру- хомості, земельні ділянки, зайняті цими об’єктами, можуть бути пе- редані цим громадянам у власність безоплатно.

Межі і площі земельних ділянок під об’єктами нерухомості вста- новлюють на основі інвентаризації (обстеження) цих об’єктів з ура- хуванням фактичного функціонального призначення об’єктів, за- твердженої проектно-технічної і будівельної документації або норм відведення земель.

Після завершення розроблення всіх розділів схем, визначають економічну ефективність заходів землеустрою та розробляють тех- ніко-економічні показники схеми.

Контрольні запитання і завдання

1. Охарактеризуйте завдання і методи складання схем зе- млеустрою. 2. Сутність основних вимог до складання схем зе- млеустрою. 3. Порядок установлення розрахункових періодів і термінів реалізації схем землеустрою. 4. Охарактеризуйте порядок організації робіт, пов’язаних із складанням схем зем- леустрою. 5. Охарактеризуйте нормативно-правову базу, яку використовують при складанні схем землеустрою. 6. Методика складання схеми землеустрою адміністративного району. 7. Зміст підготовчих робіт, пов’язаних із складанням схем зем- леустрою. 8. Які дані про район і його соціально-економічні умови вивчають при складанні схем землеустрою? 9. Які при- родні умови вивчають при складанні схем землеустрою райо- ну? 10. Які показники характеризують земельно-ресурсний

потенціал району при складанні схем землеустрою? 11. Методика еколого- економічного оцінювання та еколого-ландшафтного зонування території адміністра- тивного району. 12. Методичні підходи до розроблення пропозицій щодо вдоскона- лення розподілу й організації використання земель. 13. Методика вдосконалення міжгалузевого розподілу земель району на перспективу. 14. Методика виділення територіальних зон з особливим правовим режимом використання й особливо цінних земель. 15. Сутність вдосконалення системи землеволодінь і землекористувань при складанні схем землеустрою району. 16. Назвіть показники оцінювання існуючої системи землеволодінь і землекористувань і тенденції її розвитку. 17. Методичні підходи до створення нових і впорядкування існуючих землеволодінь і землекорис- тувань сільськогосподарського призначення. 18. Методи усунення недоліків у розмі- щенні існуючих землеволодінь і землекористувань сільськогосподарського призна- чення при складанні схем землеустрою району. 19. Методика вдосконалення терито- ріальної організації сільськогосподарського виробництва і використання земель сіль- ськогосподарського призначення при складанні схем землеустрою району. 20. Мето- дика оптимізації структури земельних угідь при складанні схем землеустрою району. 21. Методичні підходи до встановлення площ і розміщення земельних ділянок вико- ристання на різному праві в сільськогосподарських підприємствах.

Розділ 7. Схеми землеустрою адміністративно-територіальних утворень…

землеустрою

Розділ 8

ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ТЕРИТОРІЙ ЗЕМЕЛЬ ПРИРОДНОЗАПОВІДНОГО ФОНДУ ТА ІНШОГО ПРИЗНАЧЕННЯ

8.1. Склад і зміст техніко-економічних обґрунтувань

Частина ІІ. Розроблення землевпорядної документації і проектів територіального

Техніко-економічне обґрунтування є передпроектним докумен- том, який уточнює і доповнює матеріали попереднього погодження та розміщення об’єкта землеустрою, ширше визначає мету створен- ня, його розміри і територіальне розміщення, розвиток будь-яких територій, адміністративно-територіальних утворень, землеволодінь і землекористувань, природоохоронних, науково-дослідних, есте- тичних та інших природних комплексів та об’єктів. Точність основ- них техніко-економічних показників і вартості створення об’єктів землеустрою, одержаних в результаті складання техніко-економіч- ного обґрунтування, має бути не нижчою від точності аналогічних даних із розроблення (у подальшому) проектів землеустрою.

За своїм складом техніко-економічне обґрунтування, наприклад створення національного природного парку, охоплює:

1.Природні умови й ресурси.

1.1.Геоморфологічні умови.

1.2.Геологічна будова, фізико-геологічні процеси і гідрологічні

умови.

1.3.Мінерально-сировинні ресурси.

1.4.Інженерно-геологічні умови.

1.5.Клімат.

1.6.Гідрографічна мережа.

1.7.Ґрунтово-рослинний покрив.

1.8.Тваринний світ.

1.9.Ландшафтна структура.

2.Господарське використання земельних ресурсів.

2.1.Структура використання земельного фонду.

2.2.Лісове господарство.

2.3.Сільське господарство.

2.4.Туризм, відпочинок, санаторне лікування.

3.Природоохоронне й рекреаційне оцінювання території природ- ного парку.

3.1.Комплексне оцінювання земель.

3.2.Оцінювання земель рекреаційного призначення.

3.3. Естетичне оцінювання природних ландшафтів.

4. Обґрунтування основних природоохоронних рішень щодо змі- ни цільового використання земель.

5. Розвиток природоохоронних, рекреаційних, науково-дослідних естетичних та інших природних комплексів та об’єктів.

6. Інженерно-технічне облаштування території. 6.1. Транспорт.

6.2. Енергопостачання.

6.3. Водопостачання й утилізація відходів.

7.Розвиток підприємств суміжних галузей з використання сіль- ськогосподарських і лісогосподарських галузей.

8.Природоохоронні заходи.

9.Обґрунтування джерел задоволення потреб парку у фінансо- вих, матеріальних та інших ресурсах.

10.Капітальні вкладення на будівництво та благоустрій госпо- дарських комплексів.

11.Пропозиції щодо організації природних комплексів, стадійно- сті і термінів проектування та будівництва, розроблення додаткової проектно-кошторисної документації.

12.Техніко-економічні показники.

8.2.Методика розроблення техніко-економічного обґрунтування створення національних природних парків

8.2.1. Природні умови і ресурси

Метою розроблення цього розділу є аналіз і оцінювання природ- них умов і ресурсів території майбутнього парку з погляду можли- вості їх більш раціонального і комплексного використання в інте- ресах рекреації, охорони і поліпшення навколишнього природного середовища.

Основними завданнями, які можна розв’язувати в техніко- економічному обґрунтуванні, є:

характеристика природних умов і ресурсів із урахуванням їх динаміки в результаті господарської діяльності;

оцінювання впливу природного середовища на характер вико- ристання земель;

визначення оптимальних обсягів використання природних ре- сурсів у складі національного природного парку.

Ці завдання вирішують пофакторним аналізом природних умов (геоморфологічних, геологічних, гідрогеологічних, мінерально- сировинних, інженерно-геологічних, кліматичних, ґрунтових, біотич- них, ландшафтних) з наступним комплексним оцінюванням тери-

Розділ 8. Техніко-економічне обґрунтування організації територійземель природно-заповідного фонду …

Частина ІІ. Розроблення землевпорядної документації і проектів територіального землеустрою

торії, в результаті якого виділяють зони, сприятливі для того чи ін- шого функціонального призначення.

Аналізуючи геоморфологічні умови, основну увагу звертають на морфологічну і морфометричну будову поверхні: форми і генетичні типи рельєфу, ступінь розчленованості території, ухили поверхні, абсолютні й відносні висоти, експозиції схилів. Після аналізу цих особливостей проводять зонування території за ступенем її придат- ності (для того чи іншого функціонального призначення). Так ви- значають найсприятливіші зони для регульованої і стаціонарної рекреації — заповідну і господарську. Основними джерелами інфо- рмації при цьому є матеріали топографічних, аеро- і геоморфологіч- них, інженерно-геологічних зйомок.

При розгляді геологічної будови території парку, виділяють зони зі складною геологічною будовою, неотектонічною і сейсмічною ак- тивністю, а також закономірностями поширення і потужності літо- логічних комплексів. Для цього використовують тектонічні, геомор- фологічні, геологічні карти сейсмічності, наявні матеріали про кар- сти та інші процеси.

Гідрогеологічні умови аналізують із урахуванням характеристик водоносних горизонтів підземних вод, їх поширення, глибини заля- гання, хімічного складу й агресивності, водонапірності (артезіансь- ких). Потім проводять зонування території із водозабезпеченості та охорони цінних водних джерел.

Мінерально-сировинні ресурси вивчають як базу розвитку курорт- ного та рекреаційного господарств. Характеризуючи мінерально- сировинні ресурси, враховують такі показники: місце розташуван- ня, вид корисних копалин, рік відкриття покладу, розмір покладу за запасами, ступінь освоєння, існуюче і проектне добування, вико- ристання, балансові запаси тощо. Джерелами інформації є матеріа- ли територіальних геологічних управлінь.

Аналіз інженерно-геологічних умов передбачає детальну харак- теристику геоморфологічних, геолого-літологічних, гідрогеологіч- них, гідрологічних, інженерно-геологічних чинників і оцінювання їх впливу на розвиток заповідної зони і охорону довкілля. Особливе місце при цьому належить вивченню несприятливих фізико-геоло- гічних процесів, які є сукупністю взаємодії багатьох природних чинників. У результаті виділяють зони, земельні ділянки з різним ступенем впливу негативних процесів ерозії, зсувів, підтоплення, затоплення тощо. При цьому до уваги беруть допустимі наванта- ження на ґрунти споруд, глибину залягання ґрунтових вод від пове- рхні, крутість схилів, горизонтальне розчленування поверхні, за- карстованість, тип й інтенсивність зсувних процесів, яружно-балко- ву мережу. Одночасно крім перелічених чинників ураховують та- кож антропогенні чинники: наявність штучних водойм (їх режим і

вплив на рівень ґрунтових вод), промислове лісовикористання, гос- подарське використання сільськогосподарських угідь, характер роз- роблення мінерально-сировинних ресурсів і їх вплив на швидкість розвитку несприятливих фізико-геологічних та інших процесів. Ви- хідними даними при цьому є звіти комплексних геолого-гідроло- гічних, геоморфологічних, ґрунтових та інших вишукувань.

Аналіз кліматичних умов передбачає загальнокліматичну харак- теристику території природного парку, на основі якої проводять ра- йонування за її сприятливістю для лісового і сільського господарств, масового відпочинку населення. Характеризуючи загальнокліма- тичну обстановку, враховують увесь комплекс кліматичних показ- ників: сонячну радіацію, температурний режим, кількість опадів, вологість, напрямок і швидкість вітру. Особливу увагу звертають на мікрокліматичні особливості території.

Аналіз фізіолого-кліматичних умов полягає у визначенні про- тяжності сонячного сяйва за рік, швидкості вітру (понад 3 м/с), про- тяжності бурі, середньорічної відносної вологості повітря, а також кількості днів із температурами +15 °С і вище (влітку) і –10 °С і нижче (взимку), повторності кількості сприятливих днів за рік, кон- трастності погодного режиму, переважанні амплітуди середньодобо- вих температур повітря. Для деталізації кліматичних показників доцільно використовувати методику санітарно-кліматичного зону- вання і картографічні матеріали клімато-рекреаційного оцінюван- ня території.

Агрокліматичне оцінювання передбачає характеристику тепло- і вологозабезпеченості території з урахуванням екстремальних погод- них умов. Термічний режим характеризується сумою активних тем- ператур у період вегетації сільськогосподарських культур (помірний пояс — сума температур понад 10 °С), а також абсолютними мініма- льними і максимальними температурами в період вегетації, повтор- ністю і протяжністю заморозків і засух. Вологозабезпеченість визна- чають за відповідністю тепла і вологи в період розвитку культур рос- лин (гідротермічний коефіцієнт Селянинова). Потрібно також урахо- вувати характер випадання опадів, їх протяжність і максимальні значення за короткий період часу. Для виявлення агрокліматичного потенціалу території природного парку вагоме значення має облік несприятливих природних явищ; опадів у вигляді граду, смерчу, бур тощо. На основі вивчення названих кліматичних чинників проводять агрокліматичне районування (зонування) і оцінювання впливу вико- ристання земель у сільськогосподарському виробництві на території природного парку. Матеріали щодо агрокліматичних умов беруть із довідників або в гідрометеорологічній службі.

Аналіз гідрографічної мережі проводять з урахуванням фізико- хімічних характеристик рік, озер і водосховищ (протяжність річок,

Розділ 8. Техніко-економічне обґрунтування організації територій земель природно-заповідного фонду …

Частина ІІ. Розроблення землевпорядної документації і проектів територіального землеустрою

площа дзеркала водосховищ і ставів, площа водозбору, умови по- повнення і витрат води, швидкість течії, протяжність паводків, хі- мічний склад води). Аналіз здійснюють не тільки для території пар- ку, а й для прилеглих територій водозборів. У результаті опрацю- вання одержаних даних територію оцінюють за ступенем її водоза- безпеченості і можливим використанням водних ресурсів для різних цілей.

Розглядаючи ґрунтовий і рослинний покрив, основну увагу при- діляють питанням раціонального використання й охорони цих ре- сурсів. Так, при оцінюванні ґрунтового покриву виділяють основні типи ґрунтів та їх територіальне розміщення з урахуванням впливу ерозійних процесів, якісного і економічного оцінювання як складо- вої екосистеми «Земля» щодо основних видів господарського, рекре- аційного та іншого використання. Рослинність характеризується поширенням основних видів, екологічними і естетичними особливо- стями рослинних асоціацій, їх лісогосподарського, сільськогосподар- ського, рекреаційного (мозаїчність рослинного покриву), водного (регулювання водного стоку), охоронно-природного (охорона рідкіс- них видів, захисні функції рослинності) значення. Розробляючи ці питання, використовують наявні матеріали ґрунтових, геоботаніч- них, лісотаксаційних та інших обстежень, а якщо таких обстежень немає, то проводять їх заново.

Тваринний світ аналізують з урахуванням інтересів охорони природи. Він характеризується поширенням видів, їх екологічними особливостями, умовами проживання. Розглядають рідкісні види, які підлягають охороні.

Ландшафти характеризуються з погляду їх привабливості для відпочинку населення, організації місць масового відпочинку, тури- зму тощо. Виявляють ландшафти — унікальні явища природи, а також ландшафти, найбільш порушені господарською діяльністю людини, з метою відновлення або перетворення їх на культурні ландшафти. Потрібні матеріали одержують у процесі візуальних обстежень із використанням ландшафтних карт і наукової літера- тури географічних кафедр університетів та інститутів, обласних управлінь охорони природи, спеціалізованих організацій із охорони природи, заповідної справи, туризму.

У цілому розділ «Природні умови й ресурси» не повинен обмежу- ватися короткою характеристикою окремих компонентів природного середовища на території майбутнього парку. Він має містити виснов- ки щодо рівня ефективності, комплексності й можливостей викорис- тання природних, у тому числі земельних, ресурсів, найраціональ- нішого їх використання і охорони з рекреаційного аспекту, а також надавати необхідний матеріал для комплексного оцінювання зе- мель різного призначення.