чих меж сусідніх землекористувань і землеволодінь сільськогоспо- дарських та інших підприємств, природно-ландшафтних обмежень тощо. В окремих випадках зовнішні межі приміської зони рекомен- дується встановлювати на відстані 1 – 5 км від проектної межі посе- лення.

Планувальну організацію зовнішньої зони сільських поселень, як і приміської зони, здійснюють на основі даних натурного обсте- ження зони, їх аналізу та виконання схеми комплексного землевпо- рядного і містобудівного оцінювання територій. Таке оцінювання дає можливість обґрунтувати та спрогнозувати основні напрями розвитку поселень та їхніх зовнішніх меж, а отже, і зони. Обґрунту- вання складаються з таких завдань:

виявлення раціонального використання земель і поліпшення навколишнього природного середовища;

установлення обмежень у використанні земель та землевпо- рядне зонування території;

забезпечення раціонального використання земельного, лісово- го і водного фондів;

виявлення захисних та охоронних зон, розроблення комплексу інженерних, технологічних і землевпорядних заходів з охорони і відновлення природних ресурсів;

визначення напрямів раціонального функціонального зону- вання земель і побудова основних структурних елементів типів зем- лекористування в умовах нових форм власності на землю та госпо- дарювання;

розроблення заходів з охорони та раціонального використання природно-заповідного фонду та історико-культурної спадщини;

формування архітектурно-просторової організації території, ви- бір земельних ділянок для всіх видів перспективного будівництва.

9.1.4.Структуризація землекористування міст для обґрунтування їхніх меж

Функціональне зонування землекористування територій міст пе- редбачає виокремлення основних функціональних типів землекори- стування та раціональне їх взаєморозміщення.

За призначенням і використанням розрізняють такі основні функціональні типи землекористування: сельбищні (в тому числі багатоповерхової і одно-двоповерхової забудови); виробничі (зокре- ма, комунально-складські зовнішнього транспорту); ландшафтно- рекреаційні; сільськогосподарські тощо.

Склад і призначення територій основних функціональних типів землекористування та вимоги до використання земель наведено у табл. 9.1.

Розділ 9. Складання проектів установлення і зміни меж адміністративно-територіальних утворень

Частина ІІІ. Складання проектів територіального землеустрою

Таблиця 9.1. Склад, призначення та вимоги до використання земель

в основних функціональних типах землекористування

Продовження табл. 9.1

Розділ 9. Складання проектів установлення і зміни меж адміністративно-територіальних утворень

Частина ІІІ. Складання проектів територіального землеустрою

Продовження табл. 9.1

Умістах з історико-культурними цінностями виділяють тип зем- лекористування історико-культурного призначення, де сконцентро- вані ділянки цінного історичного середовища, пам’ятки історії, культури та архітектури.

Уцентральній частині, в якій сконцентровані провідні центро- формувальні функції міста, виокремлюють тип землекористування загальноміського (змішаного) землекористування.

Взаєморозміщення основних функціональних типів землекорис- тування визначається комплексом територіальних та екологічних обмежень, умов і вимог: природних, санітарно-гігієнічних, еконо- мічних, функціональних, землевпорядних та архітектурно-плану- вальних.

Сельбищні зони розміщуються у взаємозв’язку з ландшафтом, з навітряного боку щодо вітрів переважних напрямків, а також вище

за течією річок відносно промислових та сільськогосподарських під- приємств з технологічними процесами, які є джерелами викидів у навколишнє природне середовище шкідливих та неприємних за за- пахом речовин. У межах сельбищних зон розміщується переважно житлова та громадська забудова, яка повинна мати зручний зв’язок з місцями прикладення праці, центром міста і рекреаційними об’єктами.

На території сельбищної зони виділяють ділянки першочергового житлового будівництва, які мають розміщуватися поблизу існуючих інженерних мереж, магістральних транспортних комунікацій. Буді- вельна місткість цих ділянок має бути достатньою для розміщення очікуваних у період першої черги обсягів будівництва та заділу на наступні 1 – 2 роки. Ці ділянки вибирають переважно у районах завершення цілісних структурно-планувальних утворень або у складі першої черги будівництва нових районів. При кількох варіан- тах можливого розміщення житлового будівництва на основі ком- плексного оцінювання та порівняння окремих ділянок з урахуван- ням витрат на їх освоєння або реконструкцію визначається оптима- льний варіант. В окремих випадках порівнюють також експлуата- ційні витрати на інженерне обладнання, інженерну підготовку те- риторій і транспортне обслуговування.

Виробничі зони розміщуються з урахуванням забезпечення зруч- них транспортних і пішохідних зв’язків із сельбищними зонами. Промислові території, на яких знаходяться підприємства з великим вантажообігом, розташовуються поблизу залізниць і портових спо- руд з обладнанням необхідних під’їзних колій. Для розміщення (або розширення) водомістких виробництв важливо враховувати умови їх водопостачання. За потребою в джерелах водопостачання ділянки поділяються на чотири групи з потужністю (мінімальні середньомі- сячні витрати води): І — понад 30 м3 на добу; II — 10 – 30; III — 5 – 10; IV — 1,5 – 5 м3 на добу. Групи І і II використовують для роз- міщення великих водомістких промислових підприємств, ІІІ і ІV — для підприємств середньої та невеликої водомісткості.

У межах комунально-складських територій виділяються ділянки для розміщення складів і комунальних підприємств, які пов’язані із зовнішнім транспортом.

Ландшафтно-рекреаційні зони розміщуються на території при- родних комплексів міста, тісно пов’язуються з сельбищними терито- ріями та зеленою зоною приміської зони.

Розсадники та відповідні господарські підприємства, організації, установи, а також ділянки колективних садів та городів розміщують переважно на територіях приміської зони, за межами резервних те- риторій на відстані транспортної доступності до місць проживан-

ня — 1,5 – 2 год.

Розділ 9. Складання проектів установлення і зміни меж адміністративно-територіальних утворень