1. Навички комунікації.

Наша пізнавальна, творча й навчальна діяльність мають мере‑

жевий і колективний характер. Перехід від егоцентричної по‑

зиції до розуміння ролі і значення інших людей, інших способів

конструювання реальності є важливим етапом психологічного

розвитку особистості.

2. Толерантність.

Важливо виховати людину, яка здатна поглянути на події з ін‑

шої точки зору, зрозуміти позицію іншої людини. Адже розши‑

рення горизонтів нашого спілкування, до якого призводять ін‑

формаційні технології, примушують нас дедалі частіше

спілкуватися з людьми із раніше нам незнайомих соціальних

культур.

3. Критичність мислення.

Колективна, спільна діяльність багатьох людей, готових кри‑

тикувати і видозмінювати гіпотези, відіграє вирішальну роль

у пошуку помилок, перевірці гіпотез і фальсифікації теорій.

Ми можемо розповідати учням про те, що таке критичне мис‑

лення, а можемо їх занурити в середовище, де критична дис‑

кусія є обов’

язковою [90].

Використання соціальних сервісів Веб 2.0 у навчально-вихов‑

ному процесі тільки розпочинається, але вже можна говорити про

певний напрямок у теорії навчання, який базується на декількох

ключових положеннях:

а) навчання визначається інструментами та об’єктами, якими ко‑

ристується учень. Дії над об’єктами вимагають спілкування.

Це спілкування має велике значення в процесі навчання;

112 Десятов д. Л.

б) навчання визначається середовищем, в якому відбувається опа‑

нування нових знань;

в) навчання відбувається у співтоваристві обміну знаннями [42].

Як же практично вчитель історії на своїх уроках може використати

соціальні сервіси Веб 2.0, виходячи з вищеназваних тео‑

ретичних положень? Спробуємо показати це на конкретних

прикладах.

Візьмімо, приміром, такий сервіс, як Вікімапія (http://

wikimapia.org). Вікімапія — це сайт, на якому карта світу створена

на основі фотографій, зроблених із космічного супутника. Масштаб

карти такий, що на ній можна побачити не тільки власний будинок

чи школу, в якій навчаються учні, але й доволі дрібні об’єкти, як-

от автомобілі, дерева тощо. В меню «Вид» користувач може вибрати

декілька різних видів карти, наприклад «Фізична мапа» або ж просто

«Мапа». Остання має вигляд контурної карти. Кожен користу‑

вач, зареєструвавшись на цьому сайті, отримує можливість позна‑

чати на карті світу відомі йому об’єкти та вносити інформацію про

ці об’єкти. Крім текстової інформації, користувачі до опису об’єкта

можуть додати фотографії.

Перший варіант використання цього соціального сервісу —

скористатися, власне, картою та візуальною інформацією, зане‑

сеною на сайт іншими користувачами. Це можна зробити двома

способами: або просто подорожуючи по карті в пошуках потріб‑

ного місця, або ж спробувати через функцію пошуку, не витра‑

чаючи зайвого часу, опинитися в потрібному місці. Приміром,

під час вивчення історії Давнього світу, зокрема теми «Ахейська

цивілізація і поеми Гомера», вчителеві потрібно лише ввести

в меню пошуку слово «Троя», щоб учні прямо на уроці опинили‑

ся над давнім містом і могли його розглядати з висоти пташино‑

го польоту. Цифрові фотографії руїн міста, театру, вимощених

вулиць роблять принцип використання наочності на уроці не

замінним, адже ілюстрації будь-якого підручника жодною мірою

не можна порівняти з тим, що можуть спостерігати діти на екрані

проектора.

Учні можуть роздивитися навіть реконструкцію великого

дерев’яного коня, якого, за порадою Одіссея, зробили греки, щоб

захопити Трою. Посилити враження від відчуття реальності, що

відчувають діти, зможе яскравий фрагмент із міфів троянського

циклу, зачитаний вчителем у відповідному місці: «Розсипалися по

сонних вулицях Трої герої. Запалали будинки, яскравою загравою

освітлюючи Трою, що гинула. Почалася жахлива битва. Троянці

Методика розвитку історичного мислення

засобами наочності 113

захищалися, хто чим міг. Нікого не щадили греки. Із зойками біг‑

ли по вулицях Трої жінки і діти. Нарешті підступили греки до па‑

лацу Пріама. Загинув Пріам у тому палаці, де жив стільки років,

правлячи великою Троєю. Не врятувався ніхто із синів Пріама.

Довго палала ще Троя. Клуби диму здіймалися високо до неба. Оплакували

боги загибель великого міста. По стовпах диму і величезній

заграві вночі дізналися навколишні народи, що пала Троя, яка дов‑

го була наймогутнішим містом в Азії» [69].

Шестикласники — це учні, які гідно оцінять сумління вчителя,

який надасть їм можливість здійснити віртуальну екскурсію, про

яку ми вже говорили. Проте вчителю, перш ніж розпочати таку ек‑

скурсію, слід попередньо ознайомитися з наявним на сайті матеріа‑

лом й обрати найбільш оптимальний варіант його використання.

Серед античних шедеврів архітектурних пам’ятників, які можна

оглянути, використовуючи Вікімапію, є Парфенон, храм богині

Афіни-Діви, збудований в часи «золотого віку» Афінської держа‑

ви, коли на чолі її стояв Перікл.

«…Найбільше радували афінян й надзвичайно прикрашали міс‑

то, неймовірно дивували чужинців і свідчили, що уславлена велич

Греції та її багатство не вигадка, — це будови величних храмів», —

писав Плутарх у біографії Перікла [91, С. 8]. Архітектурний ан‑

самбль на афінському Акрополі (до складу якого, крім Парфенону,

входили: Пропілеї, храм Ніки Аптерос та Ерехтейон) був споруджений

за життя одного покоління греків (449–406 рр. до н. е.). За

традицією, що своїм корінням сягає у глибоку давнину, через кож‑

ні чотири роки в Афінах відбувалося свято — Великі Панафінеї,

коли урочиста процесія городян підіймалася на скелястий пагорб

до Акрополя та, увійшовши через Пропілеї, прямувала до Парфе‑

нону для принесення дарунків на честь Афіни — покровительки

міста.

Щоб ознайомити учнів з безсмертними шедеврами античної ар‑

хітектури, учитель може запропонувати їм приєднатися до уявної

святкової процесії на афінський Акрополь під час Великих Панафі‑

неїв. Враховуючи, що більшість фотографій було зроблено зовсім

нещодавно і на них можна помітити сучасних туристів, можна запропонувати

приєднатися до групи туристів. В останньому випад‑

ку вчитель може зіграти роль гіда.

Учитель, керуючи зображенням на екрані проектора, підво‑

дить учнів до єдиного західного шляху, який підноситься до Про‑

пілей на висоту 150 метрів. Опинившись перед ними, вчитель мо‑

же спроектувати реконструйоване зображення Пропілей, а вже