96 Десятов д. Л.

елемент

пошукової діяльності, тому що будь-який прогноз як

спроба визначення майбутнього стану складається, виходячи

з логіки розвитку конкретного явища, за певних умов. Можливий

варіант нормативного прогнозування, коли предмет по‑

шуку і завдання заздалегідь чітко визначені. Мета полягає лише

в тому, щоб знайти шляхи і способи досягнення заданого стану

об’єкта.

Як основні методи прогнозування дидактики виділяють екстра‑

полювання, моделювання та оцінки експертів.

Екстраполювання, чи поширення висновків, отриманих у ре‑

зультаті спостереження над однією частиною явища, допомагає

ставити перспективні цілі на його іншу частину. За допомогою цьо‑

го методу можна спробувати встановити поширення деяких тен‑

денцій у минулому на майбутній період.

Моделювання — одна з категорій теорії пізнання. На ідеї моде‑

лювання базується будь-який метод наукового дослідження як тео‑

ретичного, де використовуються як знакові, абстрактні

моделі, так

і моделі експериментального характеру, завдяки

чому вона набу‑

ває предметної форми. Історичне моделювання передбачає вико‑

ристання двох варіантів моделювання, залежно

від ступеня конк‑

ретності досліджуваного об’єкта чи явища.

При складанні прогнозів і моделей велику роль відіграють на‑

вички аналітико-синтезуючого мислення. Характерні для нього

розумові операції — аналіз чи синтез — допомагають учням легко,

а головне — вільно переходити від спільного до більш конкретного,

виділяти головне й істотне, переконливо аргументувати свої вис‑

новки, встановлювати зв’язки видів, родів: здійснювати порівнян‑

ня (порівняння повне, порівняння подібності і розбіжності, зістав‑

лення); організовувати активну самостійну діяльність на уроках

[82, С. 56].

Якщо прийом навчання трактувати як спосіб взаємодії вчителя

й учнів, що може бути виражений у переліку дій як вчителя, так

і учнів, то під історичним прогнозуванням слід розуміти таку ор‑

ганізовану вчителем пізнавальну діяльність учнів, в ході якої на

основі аналізу наявних даних визначатиметься напрямок, харак‑

тер та особливості тенденцій суспільного розвитку в певний історичний

період. Оскільки прийом навчання утворюється в результаті

поєднання прийомів викладання (діяльність учителя)

і прийомів

учіння (діяльність учня), то методичний зміст історич‑

ного прогнозування як прийому навчання матиме орієнтовно таку

структуру.

Методика розвитку історичного мислення

засобами наочності 97

Діяльність учня Діяльність вчителя

Усвідомлюють суть проблемної

ситуації чи завдання

Організує пізнавальну діяльність уч‑

нів, створюючи проблемну ситуацію

Визначають та встановлюють

методи вирішення проблемної

ситуації чи навчального завдання

Допомагає учням встановити методи

вирішення навчального завдання

Аналізують надані вчителем чи

здобуті самостійно дані та ха‑

рактерні ознаки історичного

періоду

чи етапу

Забезпечує учнів даними для аналізу

певного історичного періоду чи етапу

Визначають, встановлюють

внутрішні, суттєві зв’язки між

подіями, явищами і процесами,

що періодично повторюються

Організовує самостійну роботу учнів,

спрямовану на встановлення суттєвих

зв’язків між подіями, явищами і про‑

цесами

Прогнозують суспільний розвиток

на основі виявлених

тенденцій

Допомагає учням за необхідності спро‑

гнозувати суспільний розвиток на ос‑

нові виявлених учнями тенденцій

Перевіряють об’єктивність вста‑

новлених тенденцій суспільного

розвитку

Надає дані та матеріал для перевірки

учнями об’єктивності встановлених

тенденцій суспільного розвитку

Оформлюють результати своєї

діяльності у вигляді висновку

про існування певної тенденції

в даний історичний період

У формі діалогу коригує, за необхід‑

ності, аргументованість висновку

щодо

існування певної тенденції

суспільного

розвитку

Визначення тенденцій суспільного розвитку відбувається на ос‑

нові встановлення учнями певних внутрішніх та суттєвих зв’язків

між подіями, явищами і процесами, що окреслюють певні напрями

історичного розвитку. Зв’язки між подіями та явищами у методиці

історії класифікуються за змістом на причинно-наслідкові (одне

явище, або причина, своїм впливом породжує інше, наслідок), про‑

сторові (віддзеркалюють вплив географічних умов на виникнення

та розвиток історичних явищ, характер та особливості протікання

історичних процесів), хронологічні (відбивають послідовність чи

синхронність виникнення і розвитку історичних явищ і процесів).

Виходячи із характеру і змісту встановлених зв’язків, історичне

прогнозування стосуватиметься встановлення тенденцій у хроно‑

логічній, просторовій площині розвитку історичного процесу, або

ж йтиметься про визначення ймовірних наслідків певних історич‑

них явищ, що виступатимуть як причини останніх.

Спробуємо продемонструвати наведені вище теоретичні поло‑

ження конкретним прикладом, взявши для цього ту саму тему

«Європейське

середньовічне місто». Під час вивчення питання