100 Десятов д. Л.

пропонує спрогнозувати на основі вивчення карти «Африка. На‑

ціонально-визвольний рух на континенті.» (Атлас «Новітня історія

(1914–1939 рр.), які з країн Африки здобудуть незалежність пер‑

шими. Методом вирішення навчального завдання стає досліджен‑

ня даних карти з подальшим заповненням порівняльної таблиці.

У результаті аналізу заповнюється перший стовпчик (у дужках

указуються роки найбільшого спалаху національно-визвольного

руху). Після історичного прогнозування та висловлених аргумен‑

тів на його підтвердження учні перевіряють зроблений прогноз, ви‑

користовуючи карту «Африка у другій половині ХХ ст.» (Атлас

«Новітня історія (1039–2004 рр.). Заповнена таблиця після закін‑

чення процедури прогнозування матиме такий вигляд.

Країна Африки, в якій за період з 1919 по

1939 Рік розвивався національно-визвольний рух Рік здобуття незалежності

Лівія (1919–1932) 1951 р.

Судан (1923–1924) 1956 р.

Марокко (1921–1926) 1956 р.

Того (1918–1919) 1960 р.

Нігерія (1918) 1960 р.

Камерун (1928–1929, 1931) 1960 р.

Конго (1931) 1960 р.

Кенія (1938) 1963 р.

На цьому прикладі учні можуть встановити, чим тенденція

відрізняється від закону, оскільки Намібія, в якій національно-

визвольний рух був настільки ж активним, як і в навідених в таб‑

лиці країнах, здобуде незалежність однією із останніх в Африці.

Після цього визначаються причини розпаду колоніальної системи

та його етапи.

Організація практичних робіт з історичною картою на уроках

історії вчить учнів самостійно переносити знання в нову ситуацію,

бачити нові функції знайомих предметів і головне — доповнювати

знання та уявлення про історичні події елементами просторових

структур. Потенціал історичних карт та їх практичного застосу‑

вання на уроках історії дуже великий і до сьогоднішнього дня ще

повною мірою не використовується. Особливо великим є потенціал

карт, що на сьогодні можна використовувати завдяки Інтернету.

Особливістю цих карт є їхній мультимедійний характер. Саме про

ці карти піде мова далі.

Методика розвитку історичного мислення

засобами наочності 101

Методика організації роботи учнів з таблицями

Наступний вид умовно-графічної наочності, який ми розгляне‑

мо, — це таблиці, що містять перелік цифрових даних або будь-

яких інших відомостей, розташованих у визначеному порядку по

графах. Таблиці містять «екстракт» деяких тематично відібраних

і систематизованих знань. У навчанні історії таблиці розрізняють‑

ся за характером зв’язків, що в них розкриваються. Саме розташу‑

вання в таблиці окремих її елементів допомагає виявленню й запам’

ятовуванню

зв’язків між ними.

Найбільшого поширення на уроках історії мають хронологічні

таблиці, що групують факти на основі часових відносин між ними,

відбивають послідовність подій. У них зазвичай передбачено два

стовпчики: дата, подія. Проте це не є обов’язковим правилом. Син-

хроністичні таблиці відбивають «горизонтальні» часові зв’язки

між подіями та явищами. Тематичні таблиці містять однорідні

факти, наприклад війни чи повстання, наукові відкриття тощо.

У такій таблиці, як правило, три стовпчики: причини події; основ‑

ні етапи (ознаки, прояви, риси); наслідки. Різновидом тематичної

є узагальнююча таблиця, яку часто складають протягом вивчення

цілої теми чи розділу, розкриваючи зв’язки або тенденції розвитку

в конкретний період. Порівняльні таблиці, виокремлюючи суттєві

порівняльні ознаки історичних явищ, аналогічні чи протилежні,

сприяють виявленню відносин подібності і відмінності між ними,

наприклад, між суспільними верствами, формами державного

устрою,

менталітетом, цінностями, суспільним чи економічним ус‑

троєм. Таблиці розвитку виявляють якісні чи кількісні зміни, ди‑

наміку окремих історичних явищ. На відміну від таблиць порів‑

няння, в них зіставляються не різні явища, а різні етапи розвитку

того самого історичного явища. Таблиці відіграють важливу роль

у вичленовуванні й узагальненні ознак понять. У цій частині ми

більш детально зупинимося на принципах створення хронологіч‑

них таблиць, які безпосередньо стосуються формування в учнів

хронологічних компетенцій.

Навчальний історичний матеріал, з яким доводиться працюва‑

ти вчителеві в сучасній українській школі, продовжує формувати

занадто політизоване уявлення та відчуття історичного часу в уч‑

нів. Наші школярі продовжують уявляти собі історію, як величез‑

ний перелік війн, переворотів та правлінь монархів. Щоб цього не

траплялося, вчитель, по можливості, повинен усувати недоліки то‑

го методологічного принципу, на основі якого до сьогоднішнього

дня більшість авторів пишуть підручники з історії. Створення