Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Методика розвитку історичного мислення.doc
Скачиваний:
26
Добавлен:
23.02.2016
Размер:
1.09 Mб
Скачать

1. Згрупуйте картки і дайте коротенькі назви групам понять.

2. Так само, як ви поєднували картки, спробуйте об’єднати групи,

не перекладаючи з раніше утворених груп окремі поняття. Но‑

вих груп має бути якомога менше.

3. Продовжте об’єднання груп, аж поки їх не залишиться 2–3.

Під час підбиття підсумків ураховується час виконання роботи,

критерії групування, самостійність виконання завдань, аргумента‑

ція принципів класифікації.

З умінням виділяти головне міцно пов’язане практичне вміння

складати план навчального матеріалу. При виділенні головного ви‑

конується така послідовність дій: визначення предмета думки (про

що йдеться), знаходження ключового слова і поняття, відокрем‑

лення головного від другорядного (здійснюється сортування ма‑

теріалу), визначення в тексті (або фіксування під час слухання)

змістовних опорних пунктів для конкретного переказу, переказ

(або запис) головного за визначеними пунктами.

Тому показником розвитку в учнів уміння виділяти головне мо‑

же бути якість складання ними плану (кількість пунктів та підпун‑

ктів), точність формулювань, ступінь їх відповідності структурним

одиницям змісту тощо.

Аналіз і синтез — розумові операції і пов’язані з ними розумові

уміння, які передбачають: аналіз — розчленування явища на складові

частини, синтез — відновлення цілого з частин. У навчанні історії

розвиваються протягом всього шкільного курсу і базуються на сфор‑

мованому в початковій школі умінні емпірично розподіляти різно‑

манітну інформацію (текст, розповідь вчителя), відтворювати основні

частини почутого. Подальша орієнтовна динаміка розвитку уміння:

• формування основ елементарного теоретичного аналізу: вияв‑

ляти сутність явища, розрізняти форму і зміст явища, завершу‑

вати аналіз логічною оцінкою (5 кл.);

• аналіз явища, події з визначенням їх причини, суті і сутності їх

значення; аналіз навчальних завдань за компонентами; аналіз

власної відповіді і відповідей товаришів (6–7 кл.);

• аналіз інформації із залученням додаткових (позакласних)

джерел, виявлення в аналізі навчальної інформації в більш ши‑

рокому обсязі (параграф, тема, споріднені поняття з різних тем)

(8 кл.).

Для визначення рівня розвитку здібностей учнів до класифіка‑

ції та аналізу може бути використана методика «виключення по‑

Баханов К. О.

Замість вступу: дослідження рівня розвитку мислення

учнів на уроках історії 7

няття»: учням пропонуються картки з 17 рядками слів. У кожному

рядку чотири слова, об’єднані загальним речовим поняттям, а п’яте

до нього не належить. За п’ять хвилин учень має знайти ці слова та

виокремити їх. Наприклад, завдання для учнів 7–8 класів:

1. Волинь, Галичина, Покуття, Болгарія, Закарпаття.

2. Меч, спис, лук, стріла, рало.

3. Селяни, слов’яни, ремісники, торговці, ченці.

4. Ікона, Євангеліє, Біблія, ідол, іконостас.

5. Анти, авари, склавини, венеди, поляни.

6. Смерди, холопи, челядь, ізгої, бояри.

7. Ясак, полюддя, уроки, подимне, відробітки.

8. Ратуша, магістрат, війт, верв, бурмістр.

9. Болгарія, Хозарія, Візантія, Скандинавія, Італія.

10. Шляхта, бояри, феодали, магнати, селяни.

11. Кардинал, митрополит, єпископ, священик, парафіяни.

12. Галицьке князівство, Волинське князівство, Київське князівство,

Новгород-Сіверське князівство, Полоцьке князівство.

13. Гудок, мозаїка, смик, гуслі, роги.

14. Дуліби, деревляни, поляни, кривичі, уличі.

15. Улус, ясак, ярлик, яничар, баскак.

16. Каганат , князівство, королівство, султанат, етнос.

17. Кий, Олег, Ігор, Святослав, Володимир.

Правильні відповіді підкреслені. Оцінка виставляється за

9‑бальною

шкалою за допомогою таблиці.

Кількість правильних

відповідей

17 16 15 14 12–13 11 10 9 8

Оцінка в балах 9 8 7 6 5 4 3 2 1

Основні дидактичні прийоми, за допомогою яких здійснюється

формування вмінь:

• демонстрація вчителем зразка аналізу історичних подій і явищ;

• закріплення основних моментів аналізу у схемі;

• аналіз учнями історичних подій і явищ за визначеною схемою;

• складання учнями плану аналізу конкретного явища або струк‑

турно-логічної схеми події чи історичного явища;

• здійснення аналізу за допомогою узагальнювальних таблиць.

Наприклад, «Народні виступи в Київській Русі».