1) Допомагає підготовці учнів до сприйняття нового матеріалу;

2) сприяє опрацюванню навчального матеріалу і в багатьох випад‑

ках стає джерелом активного здобуття знань;

48 Десятов Д. Л.

3) є зоровою опорою для осмислення учнями історичної інформації;

4) посилює емоційний та моральний вплив розповіді вчителя.

Картина легко фіксується у пам’яті учнів, допомагає закріп‑

ленню історичного матеріалу [103]. У радянські роки був накопи‑

чений досить багатий досвід використання історичних картин

у навчанні історії. Був створений цілий арсенал методичних при‑

йомів використання історичних картин на уроці. Але в цілому істо‑

ричній картині відводили допоміжну, ілюстративну роль. Вико‑

ристовуючи історичну картину, вчитель намагався підвести учнів

до вже готових відповідних висновків. Ці висновки мали чітке ідео‑

логічне забарвлення і стосувалися класової боротьби, експлуатації

народних мас та інших традиційних марксистських догм [26]. Ви‑

користання історичних картин тільки для того, щоб проілюструва‑

ти розповідь вчителя в процесі пояснення нового матеріалу, з часом

перетворилося в помітний методичний недолік, який констатував

один із методистів, зробивши висновок, що, «звикаючи дивитися,

учні відвикають від осмислення фактів, у них з’являються трудно‑

щі у встановленні зв’язків між ними, в оцінці подій, в їх узагаль‑

ненні та вмінні робити висновки» [88].

Ми ж пропонуємо подивитися на використання історичних кар‑

тин з дещо іншої точки зору і спробуємо показати, як можна засто‑

сувати останні для розвитку історичного та критичного мислення

зокрема. Поставимо собі просте запитання: «Чи завжди історична

картина допомагає формуванню в учнів історично правдивого, істо‑

рично реального сприйняття певних подій?» Мабуть, що ні, вихо‑

дячи з тієї простої причини, що будь-яка історична картина — це,

перш за все, певна інтерпретація історичних подій. Тільки ті кар‑

тини, що були написані сучасниками зображуваних подій, можуть

бути віднесені до історичних документів. Ті ж, в яких художник

намагався відтворити історичні події, свідком яких він не був, по‑

винні бути віднесені до освітнього типу інтерпретацій минулого.

А достовірність тієї чи іншої інтерпретації залежить від того, скіль‑

ки і яких джерел вивчено. Історичні інтерпретації завжди незавер‑

шені, оскільки автори, а в нашому випадку художники зосереджують

увагу тільки на тому, що їм цікаво, пропускаючи,

замовчуючи інше [95]. В історичній картині найбільше, мабуть,

присутня авторська уява. Навіть якщо художник ставив собі за ме‑

ту відтворити правдиво історичні реалії, в історичній картині наяв‑

ний певний «модернізований» історичний пласт. Типовий при‑

Методика розвитку історичного мислення

засобами наочності 49

клад — картина І. Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому

султану», яка завжди ілюструє будь-який матеріал про запорожців

часів І. Сірка. Зі спогадів Д. І. Яворницького загальновідомо, хто

позував художнику під час написання картини, як, власне, і те, що

в образі писаря увічнено самого Д. І. Яворницького. А якщо ж ми

до того візьмемо до уваги, що в основі сюжету картини — фольклорна

традиція, яка виникла в ХІХ ст., ми отримуємо модернізова‑

ну проекцію уявлень про запорожців кінця другої половини ХІХ ст.

На картині є досить цікава деталь, на яку мало хто звертає увагу,

незважаючи на величезну популярність картини. Чому серед ша‑

новного товариства один із героїв роздягнутий, у той час, як усі

одягнені, ще й до того ж, досить тепло? Придивившись уважно, ми

помічаємо під правим ліктем роздягненого чоловіка колоду карт.

Мабуть, згідно із сюжетом, задуманим художником, чолов’яга про‑

грав свій одяг під час гри в карти. Чи могли грати запорожці в кар‑

ти у той час? Таке питання виникає під час уважного ознайомлення

з цією картиною. Відповісти на нього з цілковитою впевненістю не‑

можливо. Карти стали звичайним товаром в Європі на початку

ХVI ст., проте в 1649 р. «Соборне уложення» трактувало картярську

гру як серйозний злочин, і до Петра I карти в Московську державу

завозилися з-за кордону. Натомість пік популярності гри

в карти

в Російській державі припадає саме на ХІХ ст. — час, коли

створювалася картина. Припускаємо, що перед нами ще один мо‑

дернізований елемент історичних уявлень. Зрозуміло, це не озна‑

чає, що картина І. Рєпіна не містить історичної інформації. Навпа‑

ки, історичний пласт у цій картині доволі значний. Під час

написання картини І. Рєпін використовував багатющу колекцію

запорізьких старожитностей Д. І. Яворницького — зброю, люльки,

жупани, чоботи, одяг, який замальовувався в спеціальний альбом.

Картин на історичну тему І. Рєпін створив чимало, ними можна

проілюструвати цілі історичні періоди [26].

Візьмемо інший приклад — картину Н. Рутковського «І. В. Сталін

біля домовини С. М. Кірова». Перед нами скоріше пропаган‑

дистський плакат радянських часів, який зараз сприймається як

сповнений цинізмом та сарказмом. Історичні реалії приховані під

подвійним шаром — художнім та ідеологічним. І хоч художник ви‑

конував ідеологічне замовлення, закарбувати йому вдалося саме

те, що він намагався приховати, — парадокси тоталітарної свідомості.

Сподіваємось, що ці невеличкі приклади переконують, як під

час роботи з історичною картиною, в деяких випадках навчальну