36 Десятов д. Л.

є прийом евристичності і проблемності, закладений у самому

завданні.

Учитель повинен сформувати у школярів практичне став‑

лення до певних історичних реалій, пов’язаних з майбутнім моде‑

люванням об’єкта. На другому етапі відбувається певне накопичення

теоретичних знань учнів про той об’єкт, модель якого вони

повинні будуть створити. На цьому етапі учні виходять за межі то‑

го кола інформації, що подається в підручнику, та опрацьовують

літературу, знайдену в результаті самостійних пошуків або запро‑

поновану вчителем. На третьому етапі важливо зберегти в учнів

упевненість в обов’язковому успіхові нової для них роботи. Процес

організації практичної діяльності відбувається в напрямку зрос‑

тання самостійності й розумової активності учнів. Доцільно органі‑

зувати роботу так, щоб над створенням моделі працювала група уч‑

нів, яка виступатиме в ролі творчої лабораторії.

Кожна модель, створювана учнями, повинна нести певне

смислове історичне навантаження і бути пов’язаною з матеріа‑

лом, що вивчається на уроці. В іншому випадку втрачається

смисл самої роботи, вона набуває ознак прикладного мистецтва

і стосуватиметься скоріше образотворчого мистецтва, ніж історії.

Щоб цього не сталося, важливо поставити завдання так, щоб

учні, захищаючи свою роботу, представляли не тільки її, але

й історичну епоху, з якою пов’язана створювана ними модель.

Зрозуміло, найбільш відповідальним моментом є захист роботи.

Якщо над створенням моделей працювало декілька груп учнів,

цікавo буде провести конкурс, запросивши на урок «експертів»,

що оцінюватимуть діяльність учнів.

Наведені вище теоретичні положення варто проілюструвати

конкретними прикладами, взятими з власної практики вико‑

ристання цього методу. Так, вивчаючи в 6-му класі тему «Виник‑

нення рільництва та скотарства», учням було запропоновано пере‑

вірити, наскільки складним був процес виготовлення перших

знарядь праці для обробки ґрунту, спробувати створити перше зна‑

ряддя праці, яким у давнину обробляли ґрунт, — мотику. Для то‑

го, щоб зробити відповідну модель, учням довелося розшукувати

зображення цього знаряддя праці в історичних виданнях, оскільки

в підручнику, яким користуються школярі, відповідна ілюстрація

була відсутня, а вся інформація про мотику обмежена згадкою про

її існування на першому етапі розвитку рільництва. Цікавими як

для учнів, так і для вчителя були висновки, яких дійшли учні

в процесі своєї діяльності. Виявляється, що, навіть використовую‑

чи сучасні інструменти, не так уже й просто зробити мотику. У ході

Методика розвитку історичного мислення

засобами наочності 37

роботи над створенням моделі, учні зрозуміли, що поняття «примітивні

», яким, як правило, супроводжується характеристика

перших

знарядь праці, що виготовляли люди в давнину, не зовсім

точно передає складність трудових процесів, в результаті яких

створювалися такі знаряддя праці. Висновок, якого дійшли учні,

спонукає в подальшому більш обережно вживати певну терміноло‑

гію щодо трудової діяльності давніх людей.

Окрім того, учнями був проведений експеримент, в ході яко‑

го вони переконалися в тому, що обробка землі мотиками була

дуже тяжкою працею. Під час захисту створеної ними моделі

школярі повинні були не тільки описати створене ними знаряддя

праці та поділитися своїми висновками, але й розповісти про

виникнення рільництва та епоху неоліту, до якого належить

створена ними модель. Школярі встановили зв’язок між таким

знаряддям праці, як палка-копачка, яка використовувалася при

збиральництві, та численними різновидами мотик, які з’являться

пізніше. Інший зв’язок учні встановили між мотикою з пласким

кінцем та лопатою. Що ж до самої моделі, то нею стала одна

з перших різновидів мотик — звичайна палка з прив’язаним до

рукояті кістяним наконечником.

Під час ознайомлення з трипільською культурою вчитель може

відзначити й розповісти про ту роль, яку відіграло моделювання

й історичне експериментування у вирішенні численних проблем,

познайомивши учнів з експериментами одеського археолога

К. Зіньківського. Щоб перевірити одну з гіпотез, що пояснювала

проблему спалених жител трипільців, дослідник зробив модель

двоповерхового трипільського житла, яке спалив в порядку експе‑

рименту на батьківському подвір’ї, довівши хибність однієї з тео‑

рій. Учитель може запропонувати учням створити макет трипіль‑

ського житла, звичайно, не для його подальшого спалення на

шкільному подвір’ї, а щоб встановити, які знання і вміння потрібні

були першим землеробам, щоб створювати подібні житла. У про‑

цесі дослідження і подальшого моделювання учні ознайомилися

з основними типами трипільських поселень, намагалися відтвори‑

ти внутрішній інтер’єр житла трипільців. Щоб виконати завдання,

школярі вивчали додаткову літературу, познайомилися із зобра‑

женнями глиняних моделей жител, виготовлених трипільськими

майстрами. Така діяльність учнів по праву може вважатися дослід‑

ницькою, особливо враховуючи несподіване відкриття, зроблене

ними в ході роботи: вони дійшли висновку, що художник, який ілюстрував

підручник з історії для 7-го класу, припустився помилки,