24 Десятов д. Л.

систему використання опорних сигналів розробили С. Селеменєв [104,

105, 106] Та л. Кожухова [53].

У сучасній практиці викладання історії з використанням за‑

собів наочності застосовується досить активно. Розробляються ме‑

тодики використання на уроках карикатур, рекламної продукції,

плакатів [57, 58, 59, 60], фотокарток [80]. Справжнім проривом

у сучасному підручникотворенні стало видання посібника «Історія

епохи очима людини», що було результатом міжнародного проекту

«Інновації в історичній освіті України». До посібника увійшли не

тільки письмові та візуальні джерела, карти, графіки, карикатури,

тут також наведено пам’ятки для учнів, як працювати з кожним

видом наочних матеріалів [46].

Що ж стосується закордонного досвіду, то в країнах Євросоюзу

використання засобів наочності відіграє важливу роль у процесі

навчання. Так, у шкільній історичній освіті в Ірландії на другому

рівні національної системи освіти учні 12–15 років знайомляться

з тим, як відбувається конструювання історичних знань за допомо‑

гою археології, джерелознавства, мистецтва, при цьому сам процес

навчання базується на вивченні містобудівних, фортифікаційних,

сакральних архітектурних пам’яток і творів мистецтва [112,

С. 47].

Широкий арсенал методів використання засобів наочності на‑

копичений у французьких педагогів. Це не тільки традиційне ви‑

користання історичних картин, портретів, речових пам’яток, але

й коміксів, мультимедійних матеріалів, комп’ютерних програм

з історії тощо [138]. Деякі із французьких підручників з історії для

учнів середніх класів — яскравий приклад співвідношення тексту

та ілюстративного матеріалу на користь останнього. Короткий

текст, що займає 1/3 частину навчальної площі, відсилає учня

до ілюстрацій, документів та інших компонентів підручника

[21, С. 188].

Оригінально перебудовують роботу учнів з речовими пам’ятками

педагоги Шотландії, які активно в процесі навчання використо‑

вують екскурсії до музеїв. Зокрема, у Національному музеї Шот‑

ландії в Единбурзі для кожної тематичної екскурсії школярів

розроблена серія завдань для огляду відповідної експозиції. Завдання

диференційовані за рівнями складності і можуть бути запро‑

поновані в різних комбінаціях різним за рівнем навченості учням.

Після проведення екскурсії школярі виконують різноманітні за‑

вдання: визначають терміни, відповідають на проблемні запитан‑

ня, роблять замальовки з натури. (Наприклад, уяви, що ти дружи‑

Методика розвитку історичного мислення

засобами наочності 25

на багатого бюргера, яка збирається запросити до себе в будинок

купців з Голландії. Твоя родина дуже пишається своїм добробутом

і намагається вразити гостей облаштованістю оселі. Обійди експо‑

зицію й вибери п’ять предметів для свого будинку, що допоможуть

виконати задачу. Намалюй ці речі: прикраси зі срібла, скла, за‑

морські сувеніри тощо). Наприкінці екскурсії дітям пропонують

творчі домашні завдання [93, С. 171].

Велику роль відіграє застосування принципу наочності в побудові

навчального матеріалу в канадських підручниках. Структурною оди‑

ницею канадських підручників є Unit, що складається з 2–3-х тем, які

розкривають проблему, винесену в його заголовок. Кожен навчальний

блок розпочинається колажем фотографій, що передають дух епохи,

що вивчається. Авторські тексти насичені кольоровими картами і до‑

кументальними зображеннями, що супроводжуються пояснювальни‑

ми текстами і питаннями [21, С. 187].

Аналіз педагогічної літератури свідчить про великий еволюцій‑

ний шлях у теоретичному осмисленні проблеми використання засобів

наочності на уроках історії, в якому можна виділити такі етапи:

• XVII–XVIII ст. — епізодичне застосування окремих засобів на‑

очності в практиці навчання історії;

• XIX — перша пол. XX ст. — упровадження в теорію навчання

різних засобів наочності та перші спроби розробити методику їх

використання на уроках історії;

• Сер. XX ст. — початок 90-х років XX ст. — дослідження засобів

навчання як способу ілюстрації розповіді вчителя чи підручни‑

ка. Розробка методики використання засобів наочності на ос‑

нові репродуктивного принципу;

• 90-ті роки XX ст. — початок XXI ст. — етап переосмислення

місця, ролі, завдань засобів наочності з погляду розвитку осо‑

бистості учня.

Перш ніж розпочати мову про конкретні методики роботи із за‑

собами наочності, не зайвим буде сказати декілька слів стосовно

класифікації наочних засобів навчання. Провідні радянські вчені

і методисти по-різному намагалися систематизувати засоби наоч‑

ності. Наведемо декілька прикладів таких класифікацій.

Відомий дослідник О. Стражев поділяв наочність на три види: