«Методика викладання географії у Вищій школі»
Література: Проблемне навчання географії / Корнєєв В.П., Корнєєва О.В., Круглик Л.І., Токузов О.М., За аг. ред. Проф.. В.П. Корнєєва –група «Основа». – 96 с.
Тема: Проблемне навчання географії
Поняттєво-категоріальний апарат проблемного навчання
Формування навчальної проблеми та процеси її розв’язання
Поняттєво-категоріальний апарат проблемного навчання
Мати єдину мову проблемного навчання під час вивчення географії, однозначну систему понять і адекватних їм термінів особливо важливо для методики географії в цілому і проблемного навчання у викладенні географічного матеріалу зокрема.
У цілому географія та її методичного напрям – проблемне навчання розглядають актуальні проблемні поняття і термінологію.
Поняття «проблемне навчання» популяризується як комплексне поняття, що означає організацію навчальної діяльності студенів, загальною тенденцією якого є наближення навчання до наукового пізнання, розвиток активності, самостійності і творчого мислення студентів. Такий напрям у навчанні студентів можна застосовувати під час вивчення будь-якого навчального елемента.
Проблемне навчання в географії – це процес здобуття нових знань. Тут немає готових, а якщо і є, то вони трансформовані, сприяють поглинанню нових знань. Тут на перше місце виходить причина і наслідок. Спочатку треба знайти причину того чи іншого природного чи соціального-економічного явища. Проблема причинно-наслідкових зв’язків у навчанні географії є проблемою номер один у здобутті нових знань і поглибленні вже набутих раніше.
«Проблема» (грец.) – завдання. Проблемна ситуація це психічний стан переживання студентом інтелектуальних труднощів, спосіб подолання якого він має шукати й може знайти тільки завдяки власній пізнавальній активності й самостійності.
У вивченні географії за допомогою проблемної ситуації моделюються дві обов’язкові сторони: проблемно-змістова – виділення суперечності між відомим і не відомим; усвідомлення студентом того, яких саме знань йому бракує, а якими він володіє. Суперечність – головне в побудові проблемної ситуації – мотиваційний – виникнення студентом бажання, глибокого інтересу до проблеми, зосередження уваги, вольових зусиль і мислення на розв’язанні проблемних завдань: питань, ситуацій, задач.
Залежно від структури проблеми ( мети, наявності інформації, результату) виділяють такі типи проблемної ситуації:
а) конвергенційні – під час аналізу проблеми враховується багато принципів, правил. Це переважно стосується вивчення закономірностей природи й суспільного життя.
б) дивергенційний, що означає ступінь свободи у виборі напрямку пошуків і є досить високим рівнем навчання, тут розв’язків може бути дуже багато.
Формування навчальної проблеми та процеси її розв’язання
Постановка географічної проблеми починається з правильного та чіткого формулювання, яке дозволяє студентові зрозуміти поставлене перед ним завдання і деякою мірою побачити або спрогнозувати шляхи його розв’язання, тобто скласти план здійснення та здійснити задуману операцію із здобуття якісних результатів.
По-перше, розв’язання проблеми має складатися із задач, в умовах яких відсутня практична спрямованість. У таких випадках студент проходить шлях помилок та невдач до тих пір, поки один із них не приведе до розв’язання поставленої перед ними проблеми.
По-друге, розв’язання проблеми залежить від ситуацій, відносно яких людина набуває різного досвіду. Проблема розв’язується за допомогою пізнання в процесі застосування однієї із схем у знайомій студенту ситуації.
По-третє, розв’язання проблеми полягає в тому, що людина має деякий досвід, але його замало, щоб розв’язати цю проблему дослідження.
По-четверте, розв’язання проблеми можливе за умов коли студент у процеси спілкування отримує проблемне завдання, а потім починає розмірковувати і не знаходить правильної відповіді, бо знову ж одержує запитання, яке буде суперечити його відповіді.
Суттєвою рисою процесу розв’язання проблем є збір інформації про ознаки та властивості елементів, які складають проблемну ситуацію. В умовах формування проблеми та процесу розв’язання проблемного завдання формується логіка дослідження, яка повинна складатися із таких елементів:
складання плану розв’язання проблеми, але обов’язково план повинен включати вибір варіантів;
висунення пропозицій та обґрунтування гіпотези в процесі розв’язання навчального завдання;
доказовість гіпотези здійснюється шляхом виділення із гіпотези висновку та кроків, які призвели до цього рішення;
перевірка розв’язання проблеми: співставлення мети, вимоги проблемного завдання та здобуття кінцевого результату, відповідність теоретичних висновків практиці тощо;
узагальнення та аналіз процесу розв’язання навчального завдання.
Розв’язання навчальної проблеми є результатом подолання протиріч навчального процесу взагалі та основного протиріччя пізнавальної проблеми, яким частково є результат активного розумового процесу, під час якого виокремлюються неправильні гіпотези й вибираються правильні та обґрунтовані. Розв’язання студентами проблеми, має велику перевагу перед простим заучуванням готової інформації. Перевага полягає в тому, що в умовах розв’язання проблеми студент активно та творчо мислить. А це приводить не тільки до міцності та глибини знань, які набуваються самостійно, але й до надбання цінної розумової якості – уміння орієнтуватися в будь-якій ситуації та самостійно знаходити шляхи розв’язання незвичної проблеми.
В умовах педагогічної діяльності неможливо цілеспрямовано створювати та використовувати проблемні ситуації без елемента, який включає творчі здібності студентів та відповідний рівень знань. Проблемна ситуація повинна бути максимально зрозумілою для самостійного опрацювання або аналізу поставленого перед студентами завдання, а також умовами його виконання. Чим менші ці можливості, тим менше повинно бути подано загальних особливостей у невідомому процесі розв’язання проблемної ситуації.
У розрізі викладеного можна зробити висновок, що проблемна ситуація, на відміну від навчальної задачі, складається із таких компонентів: пізнавальна потреба виконання дій у процесі розкриття невідомого, що визначено умовами задачі, попередні умови задачі у відкритті невідомого та усвідомлення мети, що поставлена перед студентами.
Однією із головних умов, які забезпечують розвиток мислення, є попередня постановка проблемних завдань, які забезпечують розвиток мислення, викликають проблемні ситуації, як наслідок, сприяють активації розумової діяльності учнів.
Класифікація географічних задач подана на схемі.
Як бачимо зі схеми, проблемні задачі (навчальні проблеми) з точки зору дидактики можуть бути: проблемними і не проблемними, з різним рівнем проблемності як теоретичного, так і практичного значення з абстрактним підходом до розв’язання. З методичної та психологічної точки зору навчальні проблеми можуть розв’язатися різними способами та прийомами, враховуючи при цьому складність задачі, творчість її розв’язання.
Способи та прийоми розв’язання
проблемних задач
Необхідно мотивувати студента, який має бути зацікавлений проблемою, яку поставив перед ним викладач, і самостійно вести пошук, а обов’язок викладача – спрямовувати й контролювати процес пошуку. Викладач ніяким чином не повинен обмежувати учня в його діях щодо розв’язання проблемної задачі. Тоді студент обов’язково побачить нові можливості та шляхи розв’язання поставленої перед ними проблемами. Крім того, дуже важливо визначити способи розв’язання проблеми, тобто потрібно наголосити, що можливо, є й інші способи дій, щоб досягти поставленої мети. Не бажано також пропонувати студентам один і той самий спосіб розв’язання різнотипних задач і проблем. Дуже важливо виділити суттєве шляхом відкидання несуттєвого. У процесі розв’язання проблеми потрібно допомагати студентові, але не перед постановкою навчальної задачі.
Проблемна ситуація, проблемна задача, цікавість і емоційність – різні, але взаємообумовлені явища, які відображають раціональну та чутливу сторони активізації пізнавальної та розумової діяльності студентів.
Передусім студент має одержати логічний зв'язок як із раніше засвоєними поняттями, термінами і закономірностями, так і з тими, які необхідно засвоїти в певній навчальній ситуації.
Потрібно підкреслити, що мова йде не про видумування та нагромадження штучно створених людиною проблем, а про виокремлення і постановку реальних проблем.
Проаналізуємо особливості пояснювального та проблемного навчання географії.
-
Пояснювальне
Проблемне
1. Матеріал подається в готовому вигляді, викладач звертає увагу передусім на навчальну програму.
1. У процесі навчання учні одержують нову інформацію під час розв’язання теоретичних та практичних задач.
2. В усному поданні або через підручники виникають проблеми, перешкоди та труднощі, викликані тимчасовою відсутністю студента.
2. У процесі розв’язання проблеми студенти долають труднощі, активність та самостійність досягає високого рівня.
3. Теми передачі інформації зорієнтований на сильних, середніх або слабких студентів.
3. Теми передачі відомостей у процесі розв’язання проблемної задачі залежить від учню або групи учнів.
4. Контроль досягнень тільки частково пов’язаний із процесом навчання, він не є його органічною частиною
4. Підвищення активності студентів сприяє розвитку позитивних мотивів та зменшує необхідність формальної перевірки знань.
5. Відсутня можливість забезпечення стовідсоткових результатів. Найбільші труднощі в застосуванні інформатизації на практиці навчання.
5. Результати викладання відносно високі та стійкі. Студенти легко застосовують набуті знання в нових ситуаціях і одночасно розвивають свої вміння та творчі здібності.
В умовах проблемного навчання викладач пояснює зміст навчального матеріалу і зупиняється на найбільш складних поняттях, систематично створює проблемні ситуації, повідомляє студентам факти та організовує їх навчально-пізнавальну діяльність. На підставі аналізу фактів студенти самостійно роблять висновки та узагальнення.