44 Десятов д. Л.

Отже, при роботі з альтернативними зображеннями завдання

учнів можуть бути такими:

1) Виявити подібні риси обличчя на портретах.

2) Встановити, який з портретів найбільш відповідає історичній

дійсності.

3) Співвіднести зображення особи на різних портретах з описом

зовнішності сучасниками.

Декілька портретів можуть дати більш об’єктивні уявлення про

людину, якщо враховувати ще той факт, що художникам можуть

бути симпатичними, байдужими, неприємними і навіть ненависни‑

ми їх герої. Наскільки часто сприйняття зовнішності історичної

особи залежить від симпатій та уподобань, свідчить хоч би той

факт, як сприймали Марію Тюдор сучасники та її нащадки. За сло‑

вами сучасників, «її благочестя перевищувала лише її краса». На‑

щадки ж обізвали монархиню «сухою, бридкою, жорстокою й кри‑

вавою». Сама ж вона не без гіркоти писала: «Я бідна грішна жінка,

у чиї руки Господь, караючи, віддав стерно верховної влади».

Учитель може продемонструвати учням, як упереджене став‑

лення впливає на сприйняття зовнішності певної історичної особи,

застосовуючи методичний прийом, суть якого полягає в порівнянні

власних вражень учнів з упередженим описом. Так, під час вивчен‑

ня теми «Наддніпрянська Україна на початку XX ст.», у межах

якої розглядається матеріал, пов’язаний зі «справою М. Бейліса»,

учитель може показати учням зображення М. Бейліса, не називаю‑

чи його прізвища. На прохання вчителя учні описують свої вра‑

ження та ставлення до зображеної людини, що виявляється, як

правило, позитивним. Після цього учитель повідомляє ім’я Менде‑

ля Бейліса та зачитує газетне повідомлення: «Убивця Андрюші —

Мендель Бейліс — типовий злочинець, з випнутою нижньою щеле‑

пою, похилим чолом. Голова з широкою іудейською потилицею

густо поросла жорстким, матово-чорним волоссям… Старі худож‑

ники часто зображували убивць і змовників з таким обличчями»

[16, С. 66].

Цей методичний прийом може мати декілька варіантів і щоразу

по-різному збуджувати пізнавальну активність учнів. Наведемо ще

один приклад застосування цього методичного прийому з дещо про‑

тилежним ефектом. Під час вивчення в 9-му класі теми «Російська

імперія наприкінці XIX — на початку XX ст.» вчитель, як і в попе‑

редньому випадку, вивішує на дошку портрети історичних осіб

(С. Перовської, М. Кибальчича, А. Желябова), не називаючи їхніх

прізвищ і не вказуючи на їх роль та місце в історії. Потім просить

Методика розвитку історичного мислення

засобами наочності 45

описати свої враження та назвати підстави й аргументи, на основі

яких вони виникли. Вислухавши відповіді учнів, учитель називає

учням прізвища зображених та наголошує, що учні розглядали

портрети відомих терористів XIX ст., яким вдалося організувати

й здійснити вбивство російського царя Олександра II у 1881 р. На‑

ведені приклади, сподіваємось, переконують у тому, що портрет

історичної особи може бути дієвим мотиваційним інструментом

у руках учителя.

Ще одним цікавим методичним прийомом при роботі з портре‑

том стає порівняння зображення з художньо-літературним описом

зовнішності особи, яку здійснив письменник у своєму творі. Авто‑

ри деяких творів, що можуть бути віднесені до історичної белетрис‑

тики, свідомо ставили перед собою завдання відтворити минуле

в художніх образах. З цією метою письменник, як і історик, ста‑

ранно вивчає й аналізує джерела, історичні праці. Прикладів може

бути дуже багато: В. Скляренко — «Володимир», А. Хижняк —

«Данило Галицький», А. Чайковський — «Сагайдачний», М. Ста‑

рицький — трилогія «Богдан Хмельницький», П. Загребельний —

«Я, Богдан», І. Нечуй-Левицький — «Виговський» та ін. Під час

роботи учнів з художньо-літературним портретом історичного дія‑

ча їх завдання полягатиме в тому, щоб встановити, наскільки точ‑

но і правдоподібно описує письменник зовнішність історичної осо‑

би. Учитель може керувати діяльністю учнів за допомогою питань:

«Чи змінилося ваше сприйняття образу історичного діяча після оз‑

найомлення з описом його зовнішності в літературному творі? Чи

відповідає портретне зображення літературно-художньому опису

зовнішності героя? Як опис зовнішності, здійснений письменни‑

ком, доповнює зображення особи на портреті тощо?»

Для прикладу наведемо опис зовнішності Ф. Магеллана, зроб‑

лений відомим письменником С. Цвейгом. «Цей невисокий, смаглявий,

малопримітний, мовчазний чоловік ні на грам не володів

даром здобувати прихильність. Король — невідомо чому — все

життя відчував до нього неприязнь, і навіть вірний його супутник

Пігафетта вимушений був визнати, що офіцери просто ненавиділи

Магеллана. Від Магеллана, як казала Рахіль Варнгаген про Клейс‑

та, «віяло суворістю». Він не умів усміхатися, розсипатися в комп‑

ліментах, догоджати, відстоювати свої думки й погляди. Неговір‑

кий, замкнений, завжди оповитий серпанком самотності, цей

відлюдник, мабуть, поширював навколо себе атмосферу крижаного

холоду, незатишності і недовіри… В його глибоких, пронизливих

очах, у кутках рота завжди була прихована якась недоступна