34 Десятов д. Л.

процесу, критичного ставлення до них. Така робота стає передумо‑

вою, підґрунтям розвитку критичного мислення, допомагає дітям

усвідомити, що історія не завжди є об’єктивною, що не існує єдиної

істини щодо минулого; надає можливість визначити власну пози‑

цію щодо історичних фактів і свідчень. На нашу думку, не слід різ‑

ко протиставляти історичне та критичне мислення. Історичне мис‑

лення завжди має певні ознаки критичності. Це викликано як

предметом історичного дослідження, так і тими джерелами, на ос‑

нові яких здійснюється історичне пізнання. Критичне мислення не

завжди є історичним, але історичне мислення завжди повинне бути

критичним. Робота з розвитку умінь аналізувати та критично оці‑

нювати інтерпретацію минулого має бути закладена у зміст ма‑

теріалу, який опрацьовується учнями на уроці. Окремі види наоч‑

ності, з огляду на це, мають всі ознаки джерел, що дозволяють

виробляти такі вміння. Особливо це стосується образних засобів

наочності, таких як історичні картини, портрети, фотографії, ка‑

рикатури, пропагандистські плакати тощо.

Таким чином, організовуючи роботу учнів із засобами наоч‑

ності, які мають всі ознаки історичного джерела та подають певну

інтерпретацію історичних подій, слід дотримуватися таких при‑

нципів:

• ретельно добирати різноманітний матеріал, який дасть мож‑

ливість здійснити учням порівняння та інтерпретацію історич‑

них подій;

• під час роботи із засобами наочності учні повинні здійснювати

цілий ряд інтелектуальних операцій, метою яких є формування

історичного та критичного мислення;

• робота із засобами наочності повинна мати форму вирішення

пізнавальних завдань чи проблем;

• надати можливість учням здійснити багатоперспективний під‑

хід, встановлюючи, що відмінність у тлумаченнях та пояснен‑

нях однієї й тієї самої події може залежати від багатьох фак‑

торів.

Методика роботи з речовими пам’ятками

До речових пам’яток, згідно з обраною нами класифікацією, на‑

лежать справжні пам’ятні місця та історичні монументи, а також

більшість різноманітних предметів, що зберігаються в історичних,

краєзнавчих і воєнно-історичних музеях. Хоча застосування цієї

групи джерел обмежене через їхнє місцезнаходження чи стан збе‑

Методика розвитку історичного мислення

засобами наочності 35

реження, але саме вони дозволяють учням відчути колорит епохи,

ознайомитися зі старовиною, відчути себе у ролі дослідників.

Для створення чітких предметних уявлень і з метою виробити в

учнів вміння «бачити» матеріальні предмети дійсності в шкільній

практиці використовують науково перевірені прийоми та методи,

серед яких — малювання, ліплення, моделювання тощо. Найбільш

доступним є малювання, яке учні можуть здійснювати з натури або

використовуючи ілюстративний матеріал. Малювання можна за‑

стосовувати на різних етапах навчального процесу. Головною умо‑

вою застосування цього методичного прийому повинна бути твор‑

чість та осмисленість навчальної діяльності учнів, щоб малювання

не перетворювалося на механічне змальовування. Чудово, якщо

учні зможуть розгледіти історичні пам’ятки безпосередньо в музеї,

виконуючи при цьому творче завдання чи розв’язуючи навчальну

проблему. Не менш важливим є обговорення робіт учнів та добро‑

зичлива критика з боку однокласників, що помітять історичні по‑

милки «художника». Ще більший ефект матиме малювання по

пам’яті, про що учнів попередять перед здійсненням екскурсії до

музею.

Ліплення тісно пов’язане з моделюванням. На останньому ме‑

тоді ми зупинимося більш детально, бо через ряд причин, незважа‑

ючи на свій величезний потенціал, цей метод поступово втрачає

популярність й останнім часом недостатньо застосовується на уро‑

ках історії.

Метод моделювання умовно можна віднести до методу органі‑

зації практичної діяльності учнів, і спрямований він на оволодіння

школярами способами предметної діяльності. З іншого боку, він

має також ознаки своєрідного історичного експерименту та дослі‑

ду, які історики використовують в процесі дослідницької діяль‑

ності. За формою організації навчальної діяльності учнів метод мо‑

делювання можна віднести до методу проектів. З методичної точки

зору суть методу полягає в постановці проблеми та пропозиції вчи‑

теля учням виконати певне практичне завдання, тобто створити

спрощену модель або макет певного історичного об’єкта з метою ви‑

рішення поставленої проблеми. Змістом методу моделювання є не

лише створення власне моделі, а й глибокі знання, оригінальні та

несподівані висновки, яких доходять учні в ході такої діяльності.

Протягом розв’язання завдання учні проходять декілька етапів. На

першому етапі вчитель створює у школярів внутрішню мотивацію

і зацікавленість у виконанні практичного завдання. Це може відбу‑

ватися різними шляхами, але, як правило, найбільш ефективним