Література

1. Омеляненко В.Л., Кузьмінський А.І., Вовк Л.П. Педагогіка: завдання і ситуації: Практикум. – 2-ге вид., випр.- К.: Знання-Прес, 2006. – С.102-108.

2. Психологія діяльності та навчальний менеджмент: Навч.посіб./ М.В.Артюшина, Л.М. Журавська, Л.А.Колесніченко, та ін.; За заг. ред. М.В.Артюшиної. – К.: КНЕУ, 2008. – С.191-198.

4.8. Викладач В.П. викладає у професійному коледжі дисципліни гуманітарного циклу. Під час проведення заняття на зовнішні події реагує повільно, не відразу відповідає на запитання учнів. Вираз обличчя В.П. завжди однаковий, незалежно від того, чи надає вона завдання або робить зауваження; чи заслуховує правильну і цікаву відповідь учнів або неправильну і дуже коротку. Сміється рідко, частіше на обличчі буває ледь помітна посмішка. Рідко вступає в бесіду з учнями, - якщо щось питають, - відповідає. Жестикуляція практично відсутня. Мова чітка, нешвидка, розмірена, рухи повільні. Типові витримка та спокій в будь-якій робочій ситуації. Викладання дисципліни здійснює з дотриманням суворої регламентації всіх етапів у проведенні занять; дотриманням формальних стосунків з учнями. Здається, що страшенна нудьда на заняттях у такого викладача абсолютно неминуча. Але виявляється, що, наприклад, для аналізу певних соціальних явищ викладач В.П. заздалегідь ретельно підбирає завдання, ситуації, насичені цікавими фактами, інколи з гумором. В результаті заняття проходить жваво, активно; викладач уважно вислуховує детальні відповіді учнів, особливу увагу приділяє “боржникам” або слабким учням.

Як на початку, так і в кінці заняття викладач спокійна, впевнена, без посмішки та зміни виразу обличчя.

• Проаналізуйте, які етапи в структурі заняття найбільше виражені? Які недоліки мають місце в організації заняття? Чим вони обумовлені? Як Ви вважаєте, що більш доцільно: чітке дотримання регламентації всіх етапів у проведенні заняття та формальних стосунків з учнями чи спонтанність у проведенні заняття та педагогічна імпровізація вчителя?

Література.

1. Климов Е. А. Основы психологии: Учебник для вузов. – М.: ЮНИТИ, 1997. – С. 157-165.

2. Психологія діяльності та навчальний менеджмент: Навч.посіб./ М.В.Артюшина, Л.М. Журавська, Л.А.Колесніченко, та ін.; За заг. ред. М.В.Артюшиної. – К.: КНЕУ, 2008. – С.191-198.

4.9. У далекі післявоєнні роки у глухих сільських населених пунктах дефіцит педагогічних кадрів у початковій школі вирішувались таким чином: в одному приміщенні (класі) вчитель навчав одночасно дві групи учнів – першого та третього класу. Звичайно, кількість учнів в обох класах була невеликою - до 20 осіб. Причому, показники успішності учнів за 5-ти бальною системою оцінювання була досить високою. Учні обох класів вчасно засвоювали знання за програмою дисциплін. На початку уроку вчитель надавав завдання молодшим школярам, потім пояснював новий матеріал старшим. Після цього старші учні отримували завдання перевірити роботи молодших. У цей час вчитель перевіряв письмові роботи старших учнів. Потім пояснював новий матеріал молодшим, а старші учні виконували самостійну роботу. В кінці уроку підводилися підсумки заняття: вчитель звертався почергово до учнів обох класів. Оцінки отримували учні обох класів за виконання завдань та усні відповіді, а старші учні додаткові оцінки - за якісну перевірку завдань молодших. Причому, вчитель «закріпляв» старших учнів за молодшими для допомоги їм у виконанні домашніх робіт. Старші школярі із задоволенням допомагали молодшим і дуже пишалися цим.

• Поясніть, про яку форму організації навчання учнів йдеться у поданій ситуації. Як вона співвідноситься з історичними формами організації навчання? У чому її психолого-педагогічний сенс? Вкажіть на її позитивні сторони та недоліки. Чи можна її застосовувати у сьогоднішніх умовах соціально-економічного розвитку України, коли більшість шкіл у малих селах закриваються з причини відсутності їх фінансування ?