Значення кубізму для розвитку мистецтва XX ст.

Кубізм дошукувався першооснов предмета, його першоелементів, розламував форму, щоб вдихнути "аромат" елементарних часток пред­мета, щоб "відкрити", як і з чого побудована річ. Тому в кубістичному живописі у кожного знака — чуттєвий еквівалент у кожній клітинці по­лотна як загострене розуміння матеріальних якостей. Байдуже, що в цьому живописі образ предмета не тотожний побутовому, що й фор­ма розбита, хоча і відчувається, ясно прочитується у грі просторових контрастів. Насправді зображення — це не реальність, яку можна помацати руками. Але це зображення предмета, відкритого худож­ником у справжності його природи, істинності його будови і непо­рушності матеріальних законів.

Коли дивишся картини кубістів, де скрипки, гітари та інші предме­ти розсічені на частини і зібрані у вигляді якоїсь "другої природи", де з'являються раціоналістичні моделі людини на зразок портрета Ам-бруаза Воллара (Пікассо), то відчуваєш у цих вражаючих своєю не­звичайністю композиціях колосальну силу творчої фантазії, здатної перебудувати світ за зразком і подобою людської думки. Кубізм ство­рив нове розуміння краси людської творчості, нові моделі свідомості і світосприйняття.

З'

ФУТУРИЗМ ЯК НАПРЯМ АВАНГАРДУ

Нова краса сучасного світу в мистецтві футуризму

Батьківщиною футуризму є Італія; фунда4 тор його — італійський поет Філіппо Марі-І нетті. У 1909 році у Парижі він видав "Мані-| фест футуризму". Навколо нього незабаром об'єднались художники: У. Боччоні, Л. Рус-соло, Дж. Балла, Дж. Северіні, К. Kappa. ЗІ 1910 року У. Боччоні став лідером і теорети­ком футуризму в живописі та скульптурі.

У скульптурі "Неповторні форми просторо­вої безперервності" У. Боччоні втілює конце т-цію футуризму з його почуттям динамічної⁴ сили та руху. Бронзова постать широким кро­ком спрямовується в могутньому поступі впе ред. її гострі кутасті та плавно округлі обриви нагадують то рослинні, то тваринні форми, то роботу якогось механізму. Боччоні прагнув показати живий об'єкт в його динамічно іу зростанні. На жаль, у віці тридцяти чотир ох років він загинув під час Першої світової війні і його блискучі задуми не знайшли втілення. І

Представники цієї течії сповістили про заги­бель мистецтва і про народження футуриз­му — мистецтва нового. Вони вважали, що відкрили нову красу сучасного світу — фабри­ки і заводи, залізниці, машини й літаки, шум моторів, швидкість. У цьому новонабутому ними світі все рухається і постійно змінюється.

Насамперед це стосується міста з його ди-І намічним натовпом, машинами, що мчать на великій швидкості, магією електричних вогнів-

Футуристи фетишішзували машинну техніку, протиставляли машину людині. Людина у в футуризмі відходить на другий план. Засліплені технічною цивілізацією, футуристи цікавились життям моторів і ма­шинами більше, ніжж киттям людини. "Наша поновлена свідомість, — заявляли вони, — н«недозволяє нам дивитися на людину як на центр універсального жит-тя. Страждання людини становлять для нас такий самий інтерес, як сстраждання електричної лампочки".

Мета футуристів —відтворити в пластичних формах мистецтва уні­версальний динамісізм життя, зберегти не тільки динаміку натовпу і міського транспортну, а й постійну змінюваність людської душі і тіла, кольору, форми і нлавіть звуку ("Сміх", "Стан душі", "Динамізм мус­кулів" У. Боччоні). І Рух і швидкість витиснули все і стали основним змістом творів футууристів.

У картині Дж. Баллла "Абстрактна швидкість — автомобіль проїхав" широкі, плавні форуми, що розбігаються поверхнею полотна, змушу­ють повірити, ніби тут щойно на великій швидкості пронісся авто­мобіль. Біла смуга ссимволізує шлях, зелений колір пейзаж, а синій — небо. Деформований^ простір викликає таке ж саме відчуття, яке за­знаєш, сидячи в авттомобілі, який мчить з великою швидкістю, а поза вікнами майнують птіредмети.

Вони прагнули певредати в живописі внутрішню динаміку предмета і перенасиченість свіиідомості сучасної людини безліччю вражень. Го­ловним фактором ввираження сучасності вони проголосили час (чет­вертий вимір), відчуутгя якого намагались передати в картині за допо­могою роздробленння і спотворення зорового образу реального світу, у хаотичній динаміцді ритмів, шляхом багаторазової фіксації повторю­ваних етапів руху тілл у просторі. Наприклад, Дж. Балла в картині "Ди­намізм дога на шваорці" зобразив у собаки, що біжить, не чотири, а двадцять ніг, намагааючись у такий спосіб відтворити декілька послідов­них і реально поділеених у часі моментів рухового процесу.

Живопис — статиична форма мистецтва, на відміну, наприклад, від кіно. Для зображенння руху, часу потрібні були нові художні засоби ви­разу. Нової художнььої мови футуристи не створили, а запозичили її в кубізму. Перейнявший його досвід, вони розклали предмети, що руха­ються, на окремі елвіементи і застосували у своїх творах близькі до аб­стракції комбінації н;напівпрозорих планів і об'ємів. Взаємодія цих планів і мала створювати, н на думку футуристів, ілюзію динамічного ритму.

Змінилися колір і композиція. Колір став блискучим, їдким, дис­гармонійним, компоозиція — незібраною і безладною. Картини пере­творились на хаотиччне накопичення розфарбованих площин, плям та планів, які розклали і і знищили реальний предмет. Перша світова війна перервала експерипменти футуристів. До повної абстракції вони не Дійшли.

У картині К. Каррза "Похорон анархіста Галлі" кричущі, сліпучо-яс­краві кольори створоюють відчуття хаосу. Бурхливий вир руху та швид­кості, в якому розпізнаються силуети людей, які несуть труну, накла­дається на ретельноо вивірену композиційну схему, що було відмітною Рисою творчості К. Kappa у порівнянні з іншими футуристами.