Психоделіка у кінематографі

У кінематографі психоделічне мистецтво пов'язане з іменами Зал-мана Кінга й Ендрю Лайна — авторами "9 1/2 тижнів", "Дикої орхі­деї", "Злиття двох місяців" та ін. Сама проблематика фільмів фрейдистська: лібідо і свідомість; боротьба волі та інстинкту; тема пристрасті, вплив сексуального начала. Так, "9 1/2 тижнів" — тонке психологічне дослідження пристрасті, точніше, нюанси психічного стану жінки в стані пристрасті, заволодіння людиною лібідо, його співвідношення з духовним і подолання інстинкту. Але психоделізм фільмів полягає не в тематиці й проблематиці, хоча фрейдистська основа зв'язує їх із психоделією, а у впливі за допомогою певних прийомів на підсвідомість глядача. Кінематограф має більше можли­востей у цьому плані, тому що може сполучити зоровий і звуковий вплив. Митці використовують сформовані в культурі символи при­страсті й любові, асоціативну символіку Фрейда, тобто і в методах спираються на фрейдизм, на психоаналіз.

Особливі прийоми психоделичного кіно (на прикладі "9 1/2 тижнів") такі:

• фільм розрахований за часом: загальна тривалість, рівномірні інтервали між піками (сценами близькості), зі зростанням психоло­гічної інтенсивності до кульмінації; розраховані музичні фрагменти; зміна планів і т.ін., тобто ритмічність;

• світлопередача, ефект розпливчастого світла, оптичної ілюзії, вихоплення з темряви плями і т.д;

• колірне оформлення: колір як символ. Домінує білий (вона, "інь") і чорний (він, "янь") як два протилежних, але взаємопривабливих і доповнюючих начала; сірий — якась єдність, взаємопроникнення. На початку фільму героїня (Елізабет) у білому плащі, сорочці, светрі і т.д.: вона володіє своєю свідомістю, собою, це її "Я". Потім за ходом розвитку дії (історія кохання) в її одязі з'являється сірий колір (сірий костюм, куплений Джоном); у її волю вторгається чужинка, починає підкоряти її собі, вона вже у владі пристрасті й починає це усвідом­лювати. Випалена любов'ю, але цілком їй підвладна, під чужою во­лею, чужим началом, Елізабет у чорній сукні, плащі. Та й пов'язка на очах у час першої зустрічі — біла, при кульмінації — чорна. Пов'язка — геніальний символ сліпоти людини в пристрасті;

• використання стійких символів фрейдистських асоціацій.

Так, символ води — сексуальне начало — супроводжує весь лю­бовний сюжет картини (активно використовується і в інших фільмах цього напряму, і в музиці); її стани відповідають розвиткові пристрасті. Грудочки льоду перетворюються на крапельки — пробудження по­чуття, розбуджена сексуальність, а перед цим сцена на яхті в затоці

— безкраїсть можливого почуття, незамкненість, але й непевність, що криється в океані, загибель. Далі герої разом перестрибують ка­люжу. Потім потрапляють під дощ (пристрасть росте; дощ — символ закоханості). Нарешті — потоки води у сцені в підвалі. Наростаючий ефект, ескалація пристрасті.

Кільцевий принцип у використанні іншого символу — риби. Риба — жінка у стані пристрасті. На початку фільму Елізабет бачить рибу на базарі, вона спокійна. Відстороненість від почуття, його абстрактність, у героїні нерозбуджене почуття; і сцена попередньої кульмінації (зов­нішнього сюжету) у художника — майже нежива риба, знята з гачка,

— героїня, яку вбиває пристрасть.

Троянди — букет червоних троянд на початку (радість кохання, його повнота) і одна троянда в руках "чорної" Елізабет — внутрішня туга і зведення всього багатства життя до пристрасті, до її сексуального, інстинктивного начала.

У символічній послідовності використовуються у сцені вечері сим­воли — продукти, асоціативні, за Фрейдом: полуниця, перець, моло­ко, мед. Наявні й інші символи: міст (поєднання), хустка (Джон дарує Елізабет хустку — прив'язує до себе, бере у свою владу), годинник (подарунок Джона, гіпнотизує ритмом, і сцена у вежі годинників — елемент двох стрілок, що з'єднуються й роз'єднуються) тощо;

— зв'язок із живописом.

Елізабет готує виставку художника, картини якого — психоделіки. Вони допомагають їй зрозуміти усе, знову знайти себе, зберегти цілісність психіки. Це картини про стан людини, зокрема й у при­страсті.

Величезну роль відіграє музика. Вона органічно супроводжує весь сюжет і сама виступає звуковими символами різноманітних станів. Слід звернути увагу і на ритм у музиці, світлі, у зміні планів.

Поєднання цих прийомів і створює психоделічне кіно.