Р. Раушенберг і е. Уорхол — засновники поп-арту

Свідомість Роберта Раушенберга, спрямована на трансформацію значень знайомих об'єктів, дійсно бездонна. Спостерігаючи якось за вуличним юрмищем, він звернув увагу на таке: хоча кожна людина одягнена по-своєму — хто в яскравому, хто в темному, але в цілому загальний тон людського потоку залишається невизначеним. Пере­несений на полотно "вуличний" колір розчиняє в собі і яскраві пля­ми, і сірі, чорні відображення. У повному розумінні твір вбирає в себе атмосферу натовпу, демонструючи цим і спорідненість всіх зон, і роздільність їхнього існування. Свої твори Раушенберг визначав як "комбінований живопис". Один з них — "Доричний цирк" — складається з випадкової добірки журнальних вирізок та клаптиків тканини, які розташовані на стіні як на дошці об'яв. Червоне світло та дзеркало у лівій частині композиції створюють цікаві оптичні ефекти. Різноманітні компоненти не пов'язані між собою і символізують безладне багат­ство світу споживання та мас-медіа. Назва роботи викликає асоці­ації зі струнким, упорядкованим мистецтвом античності, доричним орденом. Таким чином, шалений, строкатий цирк сучасного життя ніби замкнений у строгу рамку струнких класичних колон, ритм яких підкреслює червоний колір роботи.

Р. Раушенберг справив вплив майже на кожного митця, що працю­вав у 60—70-х рр., якісно новим рівнем художнього мислення, яке увібрало в себе досягнення "Баугаузу" в галузі композиції, форми, кольору, експерименти М. Дюшана з предметами промислового ви­робництва і досвід абстрактного експресіоналізма. Раушенберг зумів пом'якшити крайнощі кожного з напрямів і привести їх до синтезу мови, здатної бути засвоєною і впливати на розвиток авангардизму.

Іншим, не менш відомим представником і творцем поп-арту, був Енді Уорхол, творчість якого є візуальним втіленням архетипів масової свідомості, що зійшли зі сторінок газет, журналів, коміксів, теле- і кіноекра­нів. Він висловив світосприйняття, психологію, культурні потреби по­коління, котрі були значною мірою сформовані інформаційним вибу­хом. Мистецтво Уорхола — це реакція художньої свідомості на сучасну масову культуру і вплив засобів масової інформації та комунікації.

1962 р. померла Мерилін Монро, і її фотографії, що заполонили всі журнали, навели Уорхола на думку написати портрет кінозірки. Свою роботу він склав з екранізованих іміджів її обличчя, показавши тим самим своє розуміння того, як наша свідомість вистелена існую­чими стереотипами. Застосовуючи метод розкадрування події, Уор­хол прагнув аналізу одного й того ж образу, розкриваючи в ньому нові риси, виявляючи таємниці людського характеру, що приховані соціальною маскою. Розкадрування миті, що пов'язана в свідомості глядача з великою емоційною напругою — це ніби модель людської психіки, що постійно повертається до чогось такого, що глибоко вра­зило, назавжди врізалося у пам'ять.

Рисою, що відрізняла Уорхола від інших, є його тиражність. На почат­ку Уорхол розробив так званий rubber stamp — відновлення витвору за допомогою гумового штампу. Але потім це здалося йому малоефектив­ним і надто грубим, тому він звернувся до шовкографії, яка найпомітні­ше створювала ефект конвеєра. Тепер процес виробництва складався з таких етапів: фотографування об'єкта, проявлення, переведення на шовк за допомогою клею, прокатування чорнилом (чорнило просочується через шовк, але не через клей — так відтворюється ніби один і той самий образ, але щоразу трохи відмінний від попереднього).

До 1964 року Уорхол стає знаменитістю, ціни на його роботи вира­жаються у фантастичних сумах. Він почуває себе однаковою мірою живописцем, фотографом, оператором, режисером, актором. Пер­ший фільм —- "Один день з життя Хуаніти Кастро" — незважаючи на уорхолівську манеру фіксування лише окремих сторін реальності, ди­вовижно точно відображує основні світові події. У стрічці розпові­дається про дружину Фіделя Кастро, Хуаніту Кастро, з котрою він розлучився перед тим, як очолив революційну Кубу (Куба була тоді в центрі уваги всього світу). У ті самі години й хвилини, коли на плівці фіксувався "день з життя Хуаніти", по сусідству з квартирою Уорхола — У штаб-квартирі ООН — виступав зі своїм відомим виступом Че Гева-Ра, й там само, в найближчому до залу засідань приміщенні, було виставлено вітражі М. Шагала. Репортажі й інтерв'ю про ці події по­трапили до фільму, зробивши його певним документом поп-доби.

Праці Е. Уорхола — це художнє осягнення масової свідомості, су­спільних уявлень про світ, його цінності, істини. Уорхол зумів відобра­зити міфи свого часу і водночас був активним міфотворцем. В уор­холівській поп-галереї в одній ланці стоять президенти, революціо­нери, символи універсальні й відверто національні, на котрих три­мається світосприйняття американців, — як торговий знак кока-коли, револьвер, зірково-смугастий прапор, череп, серп і молот. Тут є діяч культури й науки, фотороботи небезпечних злочинців... Блискучий майстер самореклами, він досяг того, що став сприйматися як за­гадка. Його вплив на наступні покоління художників був величезним.