Конструктивізм в образотворчому мистецтві

Розвинувся в абстрактних геометричних композиціях авангардистів, що об'єдналися в 1917 р. у групу "де Стейл" (Голландія). Засновни­ками групи та журналу під такою самою назвою були Тео ван Дус-бург та Піт Мондріан. Вони вважали, що квадрат, куб та прямокутник втілюють форми самої природи, надаючи їм виразності та впорядко­ваності, їхні твори складаються з найпростіших елементів: квадрат­них форм, прямих ліній та основних кольорів. Група ставила перед собою філософські завдання і вважала, що мистецтво має відобра­жати таємницю Всесвіту і його універсальну гармонію. Група розпа­лась у 1930 році після смерті ван Дусбурга. її діяльність справила значний вплив на архітектуру та прикладне мистецтво Європи.

Конструктивізм виявився у живописних композиціях, графічних пра­цях та творах, виконаних із реальних матеріалів — наприклад, із металів різних видів ("Кольорові конструкції"), "утоплених" у живопис або за­кріплених паралельно площині полотна (праці К. Медунецького та братів В. і Г. Стенбергів 1920—1921 рр.). Створювалися колажі (монтажі) матер­іальних форм будь-яких видів при скороченні загальної площі компо­зиції. Якщо існував об'єм, що виходив за її межі (рельєф), то це було в міру. Такі твори, що не виходили за межі площини, можна розділити на два типи: власне станкові та твори із виразною проектною функцією. Такими є малюнки-проекти К. Малевича та його учнів групи "Уновис", які створювалися за чітким, свідомим проектним задумом.

У Росії конструктивізм оформився після створення "Першої робіт­ничої групи конструктивістів" у 1921 році, куди увійшли Олексій Ган, Олександр Родченко та Варвара Степанова. Невдовзі до них при­єдналися К. Йогансон, К. Медунецький та брати В. і Г. Стенберги.

В. Степанова, характеризуючи сутність конструктивізму, підкрес­лювала, що конструктивізм "не є художнім напрямом", а "є новою ідеологією у галузі людської діяльності, що називалася досі мистец­твом". Витоки конструктивізму пов'язані з революційними пошуками "нової свідомості у мистецтві", художня діяльність перетворювалась на "інтелектуальне виробництво", духовна образотворчість мистец­тва поступалася місцем свідомій активній дії художників. Принципом організації є доцільна конструктивність, у якій естетику заступають технологія та експериментальне мислення.

Центральною творчою фігурою серед конструктивістів став О. Род-ченко, який вважав, що конструкція є доцільним використанням якостей матеріалу. У живописі може бути виражене тільки прагнення до конст­рукції, тобто може бути "конструктивна композиція". Але справжню конст­рукцію він завжди пов'язував передусім з утилітарною необхідністю, метою. Через це принципи конструктивізму реалізувалися сповна у "вироб­ничому мистецтві": торговельній рекламі, театральних декораціях та костюмах, ескізах посуду, малюнках для тканини й моделювання одягу, в архітектурному проектуванні, а також проектуванні меблів та предме­тів побуту, створенні плакатів, оформленні книг і журналів, у фотографії.

Вже в перших своїх роботах Родченко прямує до граничної ясності конструкцій. У картині "Без назви" динамічні діагональні лінії про­різують полотно, викликаючи відчуття, ніби кольори та форми вільно ширяють у просторі. Форми зведено до їхніх абстрактних геометрич­них прототипів. Родченко створив та демонстрував роботи з явним, відкритим законом будування. Другим боком його прямування до структурної ясності стала геометризація формоструктур, а згодом його споруди із "подібних фігур", в яких було закладено ідею транс­формації пласких структур у об'ємно-виробничі.

У своїх серіях "відвернутих структур-конструкцій" із "подібних фігур" і потім із однакових форм (брусків) Родченко дав типологічно різні варіанти рішення конструктивно-виразних завдань. Він створив струк­тури, виразність яких визначається тільки будівлею. Це шлях мінімізації засобів за одночасного створення виразної конструкції. У цих роботах Родченко продемонстрував найпростіші, очевидні закони організації і підійшов до межі композиційно-архітектонічного мистецтва — до монтувального, збірного типу конструювання. Це був ніби досвід мистецтва, поставленого на межу учбового завдання. У цих жорстких рамках Родченко зробив об'єкти, гідні як конструктивної, так і естетичної уваги. Він нагромаджував досвід конструювання в реальних матеріалах та реальному просторі вже зі своїми учнями на металообробному фа­культеті ВХУТЕМАСу, куди перейшов 1922 року з факультету живопису.

Родченко органічно сприйняв тенденції часу, які йшли від техніки та індустрії до організації та конструкції, виявив їх у естетично вираз­них формах. Монтаж, комбінування й трансформація, виступаючи як принцип побудови, постали також і як виразна мова конструювання. _и У графіці Родченко вийшов до найпростіших, у розумінні геометрії, стандартизованих" ліній — прямої та циркульної кривої. Він довів, Що такі ніби "технологічні досліди" у просторі "чистої геометрії" ма­ють в собі ознаки нової виразності.