"Синій вершник" — мюнхенська група експресіонізму

їхні починання продовжила друга експресіоністична група, що ви­никла у Мюнхені у 1911 році і одержала назву "Синій вершник". Мюн­хен на початку століття називали німецьким Парижем. Поряд з офі­ційними академічними колами, художнє життя Мюнхена визначалось активним своєрідним космополітичним середовищем письменників, композиторів, художників з різних країн: Росії, Угорщини, Австрії, Італії, Англії, Америки.

Організаторами цієї групи були російський художник В. Кандинський і німецький художник Ф. Марк. Кандинський пізніше згадував: "Ми обидва любили синє, Марк любив коней, я вершників, так і виникла назва". У квітні 1911 року розпочали видавати альманах "Синій верш­ник", а в грудні цього ж року відбулася перша виставка, яка об'єднала таких художників, як А. Макке, О. Явленський, П. Клеє, А. Кубін, Л. Фейнінгер, О. Кокошка, Г. Грос, О. Дікс.

В. Кандинський на час створення групи жив у Мюнхені вже 15 років, вивчаючи живопис у школі А. Ашбе, а потім у Мюнхенській академії. Живописом він зайнявся дуже пізно, тільки у ЗО років, а до цього закінчив Московський університет, захистив дисертацію з етнографії. Йому запропонували кафедру у Дерпті, та він раптом різко змінив своє життя, вирішивши присвятити себе мистецтву. В. Кандинський — значний теоретик, вчений, організатор, який не тільки стоїть біля витоків експресіонізму, але і є засновником абстракціонізму — однієї з найвпливовіших течій XX ст.

Відмітною рисою особистості і творчості Ф. Марка було пантеї­стичне ставлення до життя. Він не знав більш придатного засобу для "оживлення" мистецтва, ніж образи тварин. Особливо любив малю­вати коней: червоних, синіх, зелених, жовтих, на фоні природи. Коні на його картинах справді чудові. Здається, що ці потужні, святкові кольори і силуети самі по собі здатні наповнити душу захопленням.

Активним членом "Синього вершника" був Олексій Явленський, який у цей час захоплювався масками Африки та Східної Азії. У серії "Аб­страктні голови" він зображує обличчя простим поєднанням ліній. Довга вертикальна лінія позначає ніс, дві хвилясті лінії з боків симво­лізують волосся, а веселкові розводи у верхній частині обличчя нага­дують очі. Явленський бажав, щоб голови сприймалися одночасно як абстрактні комбінації форм кольорів і як містичні зображення архіти-пового обличчя. Подібно до Кандинського він вважав колір засобом вираження духовних переживань людини, однак фігуральності оста­точно не позбавився.

Перша світова війна поклала край початковому періоду експресіо­нізму. Ф. Марка було вбито під Верденом у розквіті творчих сил. Двад-цятисемирічний А. Макке загинув у перший же рік війни — і німецьке мистецтво, за словами його друзів, стало на декілька тонів біднішим і блідішим. Коли дивишся на його "Прогулянку по мосту" — узагальнені силуети, сліпучі фарби —- здається, що декоративна сторона світу хви­лювала його більше, ніж неповторні подробиці осіб і предметів.