Конструктивізм у проектуванні предметів побуту, текстилю, одягу

У концептуальних задумах "конструктивістів-виробничників" було не просто перетворення матеріально-предметного середовища, але й кон­струювання побуту. 1921 року було прийнято рішення реально присту­пити до втілення ідеї "виробничого мистецтва". У ВХУТЕМАСі було ство­рено "виробничі факультети", на які з живописного факультету перей­ди працювати Л. Попова та В. Степанова (текстильний), Лавинський (керамічний), О. Веснін (архітектурний), О. Родченко (металообробний).

"Виробничники" робили спроби пробитися в управлінські заклади ^Та отримати замовлення в невеликих масштабах. Ідея полягала в тому, Щоб проектувати зразки нових речей, експонувати їх, обговорювати на професійному і споживацькому рівні, влаштовувати конкурси, а згодом найкращі, найцікавіші рішення реалізувати в промисловості. Спостерігаючи технічну відсталість країни, вони не розраховували на швидкі радикальні зміни, але їм здавалося, що необхідно, почавши з малого, отримати можливість на практиці демонструвати результати нового проектного підходу. З цією метою Попова та Степанова пішли працювати на ткацько-набивну фабрику. їхній експеримент продов­жувався близько двох років.

Ці майстри ввели в культуру текстилю новий пластичний світ — світ геометрії, натхненної живим почуттям та думкою художника. Досвід, набутий у роботі з кольором, формою, простором у живописі та графіці, перетворився на свободу поводження з найпростішими ритмічними геометричними композиціями, з елементами просторо­вої гри. Вони висловили своє відчуття сучасних форм.

У ті ж роки настанова на нове у поєднанні з агітаційними цілями призводила до того, що на тканинах замість квіточок та букетів з'яв­лялися трактори, літаки, жатки, серпи та молоти — як і на агітфар-форі. Це сприймалося цілком природно, у зв'язку з висуненням но­вих ціннісних пріоритетів.

Але в текстилі конструктивісти не пішли шляхом прямого агітпри-кладництва. Вони не просто змінили одні образотворчі мотиви на інші, а запропонували продуману та цілісну пластичну систему. їхні роботи стали ніби з'єднувальною ланкою між традиційними геометризовани-ми малюнками (клітинка, смуга, горошок) та рослинно-квітковими.

У тканинних малюнках Попової та Степанової естетика доцільної орга­нізації, конструктивності, технологічності представлена чисто, відкрито та повнозвучно. Ця ясність, простота далекі від банальності, в гео­метричних симфоніях постає особливий світ кольоропросторовості.

Конструктивісти, що мали настанову на новий побут, не залишили без уваги і одяг. Першою почала займатись цією справою Л. Попова Наприкінці 1921 року вона розробила "профодяг актора" ("льотчик", "чекіст", "агітатор", "військовий робітник") для студентів Мейерхольда.

"Виробничники", враховуючи зв'язок сучасного життя з розвитком промисловості та техніки, появу нових професій, розробили Й НОВИІ тип костюма, в конструюванні якого виходили від специфіки фаху. Прі цьому демонструвалися способи пошиття костюма, його застібки та інші деталі, які можна було побачити під час роботи машини.

Степанову та Родченко як художників-конструктивістів особливо приваблював "функціональний костюм". Вони залишили зразки кон­структивного підходу до рішення такого костюма, що публікувалися у журналах 20-х років. Ідеї універсалізації костюма, конструктивної простоти, технологічної обумовленості форми актуальні також і в ес­тетиці сучасного одягу.

Великий внесок у розробку як масового, так і індивідуального одяї у внесла О. Екстер, яка тісно співпрацювала із щомісячним журнал м нового художнього костюма "Ательє". Розробляючи виробництво інди відуального костюма вона виходила з "типу людини", а вже відповідно до цього шукала характер, форму, колір одягу. В 1923 році на Все­російській художньо-промисловій виставці її зразки отримали прем"*', а критики оцінили їх як радикальний переворот у мистецтві одягу.

В. Татлін проектував прості, зручні, добротні зразки чоловічого та жіночого одягу, розрахованого на простих людей, схильних до при­родної, вільної поведінки. Стандарту піджака Татлін протиставив інший варіант універсального одягу -— куртку, набагато демократичнішу, вільнішу від жорсткого піджачного верху. Розробив Татлін також уні­версальну куртку-пальто, що мала м'який непромокальний верх і дві змінні пристібки: для осені — фланелеву, для зими — хутряну. За вільного м'якого крою цього напівпальто низ його та низ рукавів були звужені для збереження тепла.

Конструктивісти як проектувальники одягу могли б зробити дуже багато, але такої вищої економічної потреби суспільства до випуску подібних оновлених форм одягу не було.

Настанова на "новий побут", проте, стала загальною для новаторів-проектувальників. Для них принципово важливим було при констру­юванні речі "інструментальне" ставлення до неї. У проект речі зав­жди закладалась змінність, рухливість, бо річ має брати участь у про­цесі діяльності (складане ліжко П. Галактіонова, крісло-ліжко Н. Собо­лева). Студенти О. Родченка проектували такі речі, як багатофункціо­нальний похідний чайник-казанок з алюмінію (3. Биков), домашній складаний умивальник (А. Істратов), фотоліхтар зі змінним склом (Д. За-онегін).

Паризька виставка 1925 року принесла Родченкові міжнародне ви­знання. Для неї він зробив комплексний проект Робітничого клубу. З цього часу його праці та праці його учнів присвячені розробці типо­вих, орієнтованих на масове виробництво комплексів обладнання. Наприклад, обладнання станції міжнародного автобусного сполучен­ня (І. Морозов), збірно-розбірне обладнання для глядацьких залів, залів засідань та інших громадських місць (П. Галактіонов); облад­нання річкового пароплава — будинку відпочинку (В. Пилинський); обладнання восьмимісного пасажирського літака з кріслами, що пе­реобладнуються у спальні місця (П. Жигунов) та ін.

Цілісність, у якій виражені функціональність, геометричність, мон-тажніть, комбінаторність, трансформованість, — ось образ конструк­тивізму 20-х років.

У 1922 році виникла група конструктивістів-літераторів, до якої увій­шли Е. Багрицький, І. Сельвінський, К. Зелінський, В. Інбер та ін. Вона проіснувала до 1930 року. їхній творчості були притаманні ра­ціоналізм, штучна ущільненість мови, прагнення обмежити образо­творчі засоби, введення «локальних прийомів» тощо.

Конструктивізм як рух проіснував у Росії недовго, приблизно деся­тиріччя. Його прихильникам вдалося реалізувати небагато з того, що було замислено. Однак його вплив та роль у культурі XX ст. виявили­ся значними. Восени 1922 року в Берліні було організовано виставку російських конструктивістів, яка мала широкий резонанс у художніх колах європейських країн. Л. Лисицькому та І. Еренбургу пропонують видавати в Берліні журнал "Річ", мета якого — міжнародний огляд ручасного мистецтва. Цей журнал відіграв важливу роль у поширенні 'Дей конструктивістів на Заході.

ОСОБЛИВОСТІ УКРАЇНСЬКОГО

�578