Витоки (передісторія) експресіонізму

Експресіонізм як течія авангарду сформував­ся в Німеччині на початку XX ст. І це не випад­ково, адже Німеччина — осередок першої світо­вої війни — як у фокусі сконцентрувала ті кри­зові явища дійсності, які викликали пристрас­ний протест широких кіл художньої інтелігенції Заходу. Термін "експресіонізм" походить від латинського слова "expressio" — вираження. Для експресіоніста "зовнішнє враження" (impression) витісняється "вираженням" (expression), він прагне замінити зображення дійсності композиціями, що виражають індиві­дуальний духовний світ людини. Зображення видимого не виключалось, але "дух має торжест-. Нольде. Невільник вувати над матерією". Метою уявляється те,

що знаходиться "за явищем", — його сутність.

Як попередників експресіонізму називають бельгійського художника, англійця за похо­дженням, Джеймса Енсора (1860—1949), нор­вежця Едварда Мунка (1863—1944), Ван Гога (1853—1890) і Поля Гогена (1848—1903).

Від Ван Гога експресіоністи взяли ша­леність палітри; зіткнення гострих, далеких один від одного кольорів; експресивний ма­зок, що рветься у всі боки, фактурний і дина­мічний злам контурів.

Близькість до П. Гогена виявилася в їхній спробі піти від цивілізації і в спілкуванні з не­займаною природою віднайти ідеал, загуб­лений у цивілізованому світі.

Норвезький художник Е. Мунк особливо близький експресіоністам своєю творчістю, пройнятою почуттям відчаю.

Його творчість критики називали "криком часу", використавши на­зву однієї з найвідоміших його картин "Крик" (1893 р.). Картина напи­сана енергійними, експресивними лініями, що йдуть в різні боки і на­чебто роздирають душу відчаєм істоти на мосту без статі і віку. Ця істота — втілення беззвучного крику, що втратило надію колись бути почутим і зрозумілим.

Іншим був вплив бельгійського художника Дж. Енсора. Захопленая експресіоністів такою особою, як Енсор, світ образів котрого сфоку­сував почуття гнітючого песимізму і відрази до життя, сприяв поси­ленню рис містицизму у роботах експресіоністів.

Варто подивитись його "Смерть і маски", щоб переконатись, що Енсор був саме тією індивідуальністю, яка більше за інших змопіа вплинути на неврівноважене, далеко не завжди усвідомлене світовід­чуття експресіоністів. Гротескно зображено смерть з немовлям на кістлявих руках, байдужу до благань людей у масках, які оточують її. Тема маски, через яку художник часто виражав свій б зрадісний по­гляд на світ, навіяна скоріш за все його дитячими враженнями: бать­ки художника мали в Остенді крамничку карнавальних костюмів. Його песимістична творчість, оригінальні картини, насичемі таємничими символами, були джерелом багатьох відкриттів модернізму. Ключо­вою його роботою є "В'їзд Христа у Брюссель". Величезна, кричуща за кольором картина ущерть заповнена масками, які репетують, крив­ляються та регочуть. Приїзд Христа, в образі якого художник зобра­зив себе, зібрав на вулицях цей дикий натовп, але юрбі до нього байдуже. Його маленька постать на віслюку загубилась серед масок і ледь вирізняється на задньому плані. Христос у Енсора — це типо­вий для експресіоністів образ одинокої особи, маленької людини як піщинка, загубленої у безжальному холодному світі.