Витоки сюрреалізму

В європейському модернізмі сюрреалізм зароджується одразу після Першої світової війни. У 1919 році у Парижі група молодих письменників і поетів (Андре Бретон, Л. Ара-гон, Л. Супо) видали перший номер літера­турного огляду "Література" і тим самим за­початкували новий напрям — сюрреалізм (надреалізм). Термін запозичили з назви бу-фонної п'єси Г. Аполлінера "Груди Тирезія, сюрреалістична драма в двох актах з проло­гом". Незабаром до них приєднались П. Елю-ар, Р. Дезнос, Ж. Превер та ін.

Причини виникнення сюрреалізму слід шу­кати в тій глибокій духовній кризі, яка охопи­ла суспільство після першої світової війни. Війна і жорстока післявоєнна дійсність зму­сили інтелігенцію (і насамперед молодь) взяти під сумнів розумність існуючого ладу: ви­кликали у них бунтарські настрої й бажання зреалізуватися будь-якими засобами.

Найсильніший протест викликав сумнозвіс­ний "здоровий глузд" буржуа, його мерканти­лізм і практицизм, який здавався бунтівливій молоді особливо недоладним і відразливим у світі, що руйнується. У 1925 році сюрреалісти видали статут, який у категоричній формі ого­лошує війну не тільки "здоровому глуздові буржуа", але й людському розуму взагалі. Сюрреалізм є засобом повного звільнення від розуму і всього того, що його нагадує, — так сформулювали своє кредо сюрреалісти.

⁴ —2-2494

49

Філософською основою сюрреалізму є фрейдизм. Сюрреалісти неухильно провадили ідею, згідно з якою до розуміння справжньої сутності людини можна наблизитись тільки через сприйняття темних сил підсвідомості, які визначають її інтереси і вчинки. Виходячи з концепції 3. Фрейда, сюрреалізм зробив об'єктом свого мистецтва сновидіння, марення, різні параноїчні процеси. У них, за Фрейдом, людина повністю звільнюється від "деспотичного впливу розуму" і тому найповніше розкриває свою справжню сутність, свої найпо-таємніші мрії, думки, бажання. Тому не дивно, що сюрреалісти, без­заперечно прийнявши Фрейда, побачили призначення свого мистец­тва в тому, щоб відтворювати безладні образи, які виникають у сно­видіннях, маренні або при галюцинаціях, тобто в станах, непідвлад­них контролю розуму. Внутрішній зв'язок з фрейдизмом відбився не лише в самому дусі сюрреалізму, але й у виборі джерел творчості, у ставленні до класичної спадщини (стаття С. Далі "Чому нападають на Мону Лізу"). Отже, сюрреалізм заснований на ірраціоналізмі.

Ідеї та практика дадаїзму як засада сюрреалізму

Сюрреалізм як течія авангарду сформувався на ідеях та практиці дадаїзму.

Дадаїзм виник у розпалі першої світової війни у нейтральній Швей­царії, де війна звела художників і поетів з ворогуючих країн. Тут, у Цюриху, 1916 року в своєрідному художньому клубі під назвою "Ка­баре Вольтер" зустрічались німці Гуго Бал, Г. Гюльзенбек, румун Трістан Тцара і М. Янко, француз Г. Арп та ін.

Своїм ворогом вони вважали будь-який авторитет, будь-яку тра­дицію. Поводили вони себе вкрай зухвало, шокуючи доброчесну пуб­ліку. Влаштовували нічні вистави: били у сковорідки і каструлі, стука­ли молотками по трубах, дзвонили ключами, лякаючи обивателів брюї-тизмом (bruit — шум).

У кабаре "Вольтер" присутніх примушували слухати так зване си­мультанне (одночасне) читання — в зал вигукували позбавлені логіки набори випадкових слів і безглузді звукосполучення або з гучним за­виванням читали одночасно вірші різних поетів. При цьому організа­тори цих видовищ борсалися в мішках, ричали як ведмеді, лякали глядачів недоладними масками. Все це робилося, доки публіка не доходила до нестями. Георг Грос, один із дадаїстів, писав: "Ми про­сто знущалися над усім, для нас не було нічого святого, ми плювали на все, і це було дада."

На думку дадаїстів, можна творити картини у темряві, не розріз­нюючи фарб на полотні й палітрі (Г. Ріхтер) або робити автоматичн позасвідомі малюнки (Г. Арп).

Дадаїсти оголосили виріб масової продукції твором мистецтва (М. Дюшан, М. Рей), вважаючи, що досить тільки художникові ви ва­ти простий предмет зі звичайного для нього оточення, дещо змін ти його і дати йому іншу назву, як цей предмет перетвориться на твір мистецтва. Таким чином у Дюшана віконна рама, затягнена заметь скла чорною шкірою, перетворювалась на нещодавно овдовілу жінку; пісуар — на фонтан.

Перший такий предмет у вигляді велосипедного колеса був запро­понований Дюшаном у 1913 році і відтоді міцно закріпився в мо­дернізмі. Пройшовши через експерименти дадаїзму й сюрреалізму, він був підхоплений поп-артом та іншими найновітнішими течіями.

Дуже помітною фігурою в угрупованні дадаїстів був Курт Швіттерс. Він намагався створити свою власну версію дадаїзму — "мерц-мис-тецтво" (назва взята з вивіски "комМерцбанк"). Так він називав ко­лажі зі сміття (Мерц — картина № 31 тощо). У його "мерц-бау" (мерц-спорудах) побачили колаж у новому, середньому між живописом і архітектурою, жанрі. Займався ними Швіттерс близько 25 років. Після війни жив у Англії. Остання зі "споруд", зроблена в рік смерті худож­ника, в 1948 році, з коренів, гілок, каміння, землі, була відреставро-вана одним з англійських університетів і використана у навчальному процесі.

Заперечення естетичних цінностей і спадщини минулого, невизнання дійсності як джерела творчості, ствердження позасвідомої природи творчого акту — все це було повністю запозичене сюрреалізмом у дадаїстів.

Дадаїзм був короткочасною течією (1916—1922 р.). Але за ці не­численні роки він залишив помітний слід у художньому житті Європи і певною мірою передбачив подальшу еволюцію модернізму.

З приїздом у Париж у 1920 році "мсьє Дада" (так французи нази­вали Трістана Тцару) сюрреалісти не тільки брали найбезпосеред-нішу участь у галасливих фестивалях, виставах і виставках дадаїстів, але й самі були організаторами багатьох із них. Дадаїзму був при­свячений перший номер зазначеного огляду "Література".