Група "Міст" і становлення графічної мови експресіонізму

Історія експресіонізму починається з групи "Міст", яка виникла у 1905 році в Дрездені. До неї входили чотири художники-архітектори: Е. Кірхнер, Ф. Блейль, Е. Хеккель, К. Шмідт-Ротлуфф. Найнявши спільну для всіх майстерню, вони займались малюнком і живописом, захоп­лювались усілякими графічними техніками (офортом, літографією, гра­вюрою на дереві), вели нескінченні суперечки про мистецтво. Через рік спільної роботи вони видали маніфест, назвавши в ньому себе "молоддю, яка несе відповідальність за майбутнє". Проте майбутнє вони уявляли нечітко. У 1905 році, пропонуючи назвати групу "Міст" (словом, яке в певному контексті може означати зв'язок одного бере­га з другим), К. Шмідт-Ротлуфф зазначив: "Звідки ми маємо йти, нам зрозуміло, а куди прийдемо —у нас менше впевненості". Члени об'єд­нання вважали, що їхня творчість повинна стати мостом між мистеЦ" твом минулого і сьогоденням, збагатити людське життя.

У 1906 році члени групи "Міст" влаштували першу виставку в мага­зині для продажу ламп, яка привернула до себе увагу. До складУ групи увійшли нові члени — Еміль Нольде і Макс Пекштейн. Відтоді група розгорнула надзвичайно активну діяльність.

У межах загальної лінії авангардистського мистецтва йшли пошуки нової художньої мови. Джерела натхнення для своїх експериментів ек­спресіоністи шукали у середньовічній пластиці й вітражах, у негритянській і полінезійській скульптурі, у примітивному та дитячому мистецтві.

Предметна реальність від самого початку служила експресіоністам тільки джерелом стимулювання їхніх власних емоцій і переживань. Прикметні риси почерку експресіоністів такі:

• порушена, з явним відхиленням від реальних пропорцій форма;

• злам, деформація, яким піддавалось будь-яке зображення;

• нервова, дуже динамічна, груба лінія і рвана аритміча пляма;

• геометрично спрощені форми, мова грубої примітивної сили;

— зухвалі, дисонуючі, з переважанням червоного, зелені і жовті кольорові комбінації.

Вони добре виявлені в картині Є. Хеккеля "Вітрильні човни в га­вані", побудований на кольорових контрастах: жовтогарячий колір вітрил різко вирізняється на тлі синього моря та зеленої трави, а зелений, у свою чергу, контрастує з яскраво-рожевим кольором бе­рега. Самотня постать у центрі картини увиразнена мазками жовто­гарячого та рожевого. Творчість Хеккеля відзначається несподівани­ми кольоровими комбінаціями, чіткими контурами предметів, а ком­позиція підкреслює площинність та декоративність живопису.

Особливо активно експресіоністи використали графічну манеру письма: чорний контрастний контур, абстрагований колір, пласкість зображення, відсутність деталізації і моделювання, побудову компо­зиції на використанні умовних, гострих суперечностей білого фону і чорної лінії. Це дозволяло їм показати предмети у несподіваному ракурсі, надати їм гостроти й напруженості (Е. Нольде "Пророк" і "Нічне кафе", О. Дікса "Поранений солдат").

Графічна лінія дуже добре передає нервову напруженість постатей у картині Е. Кірхнера "Група художників". їхні видовжені ламані по­статі та стилізовані, схожі на маски обличчя написані в типовій для німецького експресіонізму манері, яка викривлює обриси предметів та колір.

Основна тематика творів експесіоністів — місто як символ зла, що безжалісно руйнує природу й людину, місто, населене примарами, загубленими істотами. Безпорадна в цьому світі людина. У картині Г. Гроса "Присвячується Оскару Паніцце" страшний натовп потвор розтікається нічним містом. Лиховісний колорит і спотворений простір створюють атмосферу розпаду та неминучого фатального кінця. По­статі в нижньому лівому куті картини уособлюють алкоголізм, сифіліс, ^чУму. Смерть — її силует у центрі композиції — святкує перемогу. їй протистоїть священик з піднесеними догори руками. Цей жест мож­на тлумачити подвійно: як поразку, або як охоронний жест, який ми зустрічаємо на іконах Богоматері-Оранти.

В 1907—1910 роках група виїжджала до Північного та Балтійського ^м°рів, якнайдалі від цивілізації, щоб знайти протиотруту руйнівній дії •капіталістичного міста.

У 1911 році дрезденська група "Міст" перебирається до Берліна, куди її притягало активніше художнє життя. Переїхавши у Берлін, художники розчинились у широкому артистичному середовищі, по­рушилась їхня організаційна згуртованість, і роботи їхні втратили вла­стиву їм раніше стильову однорідність. В 1913 році група розпалася.