Художня практика сюрреалізму

У 20-ті роки в Парижі найпопулярнішим сюрреалістичним художни­ком був Макс Ернст. У його картинах багато символіки підсвідомого, галюцинаційних моментів. У картині "Слон із Целебесу" величезна фігура, схожа на механічного слона, домінує над усіма іншими еле­ментами композиції. Насправді ж Ернст відтворив форму резервуару для зберігання зерна із Судану, фотографію якого він побачив у жур­налі з антропології. Назва навіяна словами з дитячого віршика, який починається так: "Слон із Целебесу..." Згодом цей образ став най-відомішим символом сюрреалізму. Атмосфера картини з її нереаль­ністю сновидіння та зіставлення ніяк не пов'язаних між собою пред­метів, жіноча напівфігура без голови, схожа на спиляне дерево, гола поверхня землі, яка нагадує злітну смугу, ірреальне небо — типові для сюрреалізму.

Тема птахів набула в Ернста першорядного значення. Навіть про своє народження художник розповідав так: "2 квітня о 9-й годині 45 хвилин Макс Ернст вилупився із яйця, яке його мати підклала у гніздо орла й яке птах висиджував сім років".

У картині "Двоє дітей, що загрожують солов'ям" одна дівчинка зо­мліла; інша, розмахуючи ножем, біжить від солов'я, що ширяє в повітрі. На даху будинку, що нагадує собачу будку, балансує на одній нозі чоловік, намагаючись ухопитися за кнопку на рамі картини. Фантас­тичний характер сюжету підкреслюється особливим плануванням простору в картині, спотворенням пропорцій.

Художник створював також проекти пам'ятників птахам і написав фантастичний автопортрет, на якому зобразив себе ватажком птахів.

Майже одночасно з паризькою групою сюрреалістичними ідеями захопилась група бельгійських художників та музикантів, причому їхня активність у культивуванні сюрреалізму була настільки сильною, що Бельгію називали другим європейським центром сюрреалізму. Най-впливовішою особою у середовищі бельгійських художників був Рене Магрітт. Саме йому бельгійські сюрреалісти зобов'язані тісними зв'яз­ками з А. Бретоном і його групою. Попрацювавши у Парижі чотири роки (1927—1930), Магрітт повернувся в Бельгію і там почав енергій­но поширювати свій досвід.

Р. Магрітт розробив своєрідну естетичну теорію абсурду. Сутність абсурду — у нерозв'язній суперечності між активністю людської свідо­мості та байдужістю світу. Людина палко запитує світ про сутність, але світ не відгукується і питання повисають у порожнечі. Відчуття проблематичності людського існування прийшло до Магрітта, як і до інших художників XX ст., унаслідок визначення відносності (реляти­візму) усіх цінностей. Але якщо художники модернізму звернулися до Дослідження суб'єктивності, то Магрітта зацікавила сама проблема ставлення людини до світу.

Джерело парадоксу Магрітт побачив у людській упередженості, звичках, що наклеюють ярлики значення на речі, через що люди ніколи £є бачать їх справжніми. Суперечність між ілюзією та дійсністю може ^бУТи виявлена в мистецтві через недоречність, комічне перебільшен­ня, гротескні зображення, іронію. Магрітт створює образи, що не мають загальноприйнятого значення й не виражають певної худож ньої ідеї.

Особливістю його сюрреалістичного методу є такий прийом: щоб зробити знайоме і звичайне чужим, нереальним, Магрітт часто пору­шує цілісність зображення — розрізає на частини жіноче тіло і кожну частину показує в окремому обрамленні або міняє частини місцями -тоді груди, наприклад, виявляються на місці ока або, як у карти і "Філософія будуара", на нічній сорочці, що висить на вішалці. На че ревиках, які стоять на столі, ретельно виписані пальці людських ніг.

У Магрітта шоковий ефект досягається раціональним шляхом. У картині "Портрет" шинку подан як тіло людини, на поверхні її реалі­стично виписані очі.

Гумор Магрітта переконливо зриває маски з простодушно прий я-тої брехні, що прикриває девальвацію моралі і розуму. Гумористич­ним парадоксом еротичного характеру є "Філософія будуара" та "Зґвалтування", де висміюються умови цивілізації.

Видатним сюрреалістом, без якого неможливо уявити мистецтво XX ст., є Сальвадор Далі. Мультиміліонер, містифікатор, спочатку без­божник, потім ревний католик, життя якого супроводжувалось по­стійними скандалами, епатажем. Народився С. Далі у 1904 році в Ка­талонії, до Парижа приїхав у 20-ті роки. Відвідавши 3. Фрейда, став активно проповідувати в мистецтві принцип чистого автомаїичного психологізму. В своєму мистецтві С. Далі передбачив багато подій XX ст. Час на картині Далі "Постійність пам'яті" розтікається як маїе-рія після атомної катастрофи. Три м'яких циферблати, що нібито плав­ляться, показують різний час. їх вміщено в безлюдний пейзаж порту Льїгат на північно-східному узбережжі Іспанії, де пройшло дити ство Далі. Піддатлива м'якість годинника, особливо циферблата в центрі картини, який лежить на черепиці, що в свою чергу поступово пере­творюється на обличчя самого художника, викликає сексуальні асоціації.

Нав'язливий людиноподібний образ мутанта серед голих просторів, освітлених байдужим холодним сонцем, мурашки-велетні, бджола, палаючі жирафи, скелети, "розлючені" скрипки або годинники існу­ють серед міражів майбутнього.

Логічного аналізу творів Далі недостатньо: його мистецтво вима­гає підключення підсвідомості. Тоді воно вражає. Далі говорив: "Як Ви хочете зрозуміти мої картини, коли я сам, творець, їх теж не розумію. Факт, що в той момент, коли пишу, я не розумію моїх кар­тин, не означає, що ці картини не мають ніякого смислу. Навп ки, їхній смисл настільки глибокий, складний, мимовільний, що висли­зає від простого логічного аналізу".

С. Далі ставить перед собою цілком конкретне завдання: спрово­кувати емоції та уяву глядача. І йому це вдається не тільки за допо­могою інтригуючих своєю абсурдністю зображень, а й духовної ек­зальтації, яка властива йому (як і кращим іспанським художникам минулого).

Попри абсурдність зображуваного манера письма Далі натуралі­стична. Гладке вилизане полотно імітує кольорову фотографію. Далі запевняв, що він найчеснішим чином копіює галюцинації, що відвоіУ' ють його. ("Секунда перед пробудженням, викликаним дзижчанням бджоли, що літає навкруги плоду граната".)

Одна з перших найвідоміших його картин "М'яка конструкція з ва­реними бобами" (1936 р.), що має іншу назву — "Передчуття грома­дянської війни", — була закінчена за шість місяців до початку грома­дянської війни в Іспанії і глибоко виразила абсурдність та жахи цієї війни. Над низьким обрієм, підносячись вершиною в нескінченне небо, загрозливо нависла дивна, жахлива конструкція з людських рук і ніг. Численні, жахливі своєю безглуздістю сполучення провокують цікавість глядача і примушують вдивлятися в оголену, спиляну до пояса фігуру з двома відростками у вигляді мускулястих рук; у скрючений кулак, що стискає жіночу грудь; глядач змушений затримати увагу на заки­нутій в болісному екстазі голові, на розсипаних долі бобах та інших деталях. Всі ці зашифровані деталі викликають відчуття чогось за­гадкового, що не піддається переказу звичайною мовою розуму. Лю­дина, природа і звичні предмети набувають відлякуючого вигляду, а реальний світ починає здаватися безглуздим і злим.

Під час громадянської війни С. Далі заявив про свою принципову аполітичність. Все життя він відстоював свободу духу. Іспанський фашизм не прийняв, але й не воював проти нього. Під час Другої світової війни виїхав до США.

Осмислення жахів Другої світової війни, геноциду, Освенціму спри­чинило зміни світогляду С. Далі: з палкого безбожника він стає при­страсним католиком і звертається в мистецтві до тем вічного, на які кожне покоління людства прагне дати свою відповідь: добро і зло, зрада і самопожертва тощо ("Христос св. Іоана на хресті", "Таємна вечеря" тощо). Один з єхидних критиків зауважив: "Далі впав у обій­ми папи". У післявоєнний період у творчості Далі переважає стиль класицизму. На своїх картинах він до молекули розчленовує види­мий світ, але відразу ж бачить його як ціле в чуттєвому та духовному стані, бачить пустелю, море і гори, бачить неземне світло.

На початку Другої світової війни всі провідні сюрреалісти емігру­вали до США: Бретон, Далі, Ернст, Массон, Тангі та ін. У Нью-Йорку виник другий центр сюрреалізму.