Концептуалізм і соц-арт: спільне й особливе

Розмитість меж між цими напрямами обумовлена не тільки одно­часним їх співіснуванням (70-ті — початок 80-х років), але й часто близькими методами роботи. І все ж таки принципові розмежування в мистецтві концептуалістів і соц-артистів є. У концептуалізмі більш гли­бинний, корінний зв'язок зі всією системою мислення й культури (ви­значними ідеями, концепціями), а головне, прикріпленість не до одно­го якого-небудь суспільного устрою, як у соц-арті, — а до ідеологічної свідомості як такої, будь-яка ідеологія при цьому не сповідувалася.

Головним засобом побудови соц-артівських робіт є деконструкція радянської міфології та символіки. Цей засіб лежить також в основі багатьох концептуальних творів. У свою чергу, використання соц-ар-том ідеологічної символіки надає цьому напряму концептуального відтінку. Тому досить складно чітко визначити належність до певного напряму таких робіт, як "Гасло" В. Комара і О. Меламіда, багатьох робіт Є. Булатова і Д. Пригова. Однак на відміну від соц-артівської деконструкції, що висувала на перший план парадоксальну гру ідео­логічною емблематикою, концептуалісти більшою мірою цікавляться тим, що визначає та формує самі знаки. Тому вони воліють переважно працювати не з вирваними з контексту цитатами, а з цілісними стильо­вими напрямами і, головним чином, з їхнім ідеологічним контекстом.

У більшості соц-артівських робіт деконструкція набула характеру своєрідної соціальної дії, точніше, протидії (не випадково твори соц-арту часто пов'язують із карнавальним антисвітом). Саму соціальну тему ці художники інтерпретують в дусі гри, звертаючись до зовніш­нього, суспільного боку функціювання соціалістичних міфів. Тому для соц-арту великого значення набувають політична символіка, темати­ка, своєрідний "парадний стиль". Все це чуже концептуальним ви­творам. Свою увагу концептуалісти звертають не стільки на зовнішні форми міфології соціуму, скільки на життя, занурене всередину цієї міфологічної свідомості.

Соц-артисти звичайно зберігають виразність пластичного характе­ру творів мистецтва. Концептуалісти намагаються його максимально нейтралізувати. Соц-артистам чуже те, що притаманне більшості кон­цептуальних робіт. Вони спрямовують увагу до невиразного, непри­мітного, повсякденного, до "пустих", нецікавих аспектів життя, намага­ються шокувати глядача несподіваним поєднанням елементів, вираз­ними барвами і часто-густо майже "барочною" активністю пластики.

Як правило, соц-артисти залишаються байдужими до використан­ня натуральних, природних властивостей матеріалів. Концептуалісти, незважаючи на згадане зневажання зовнішніх форм, зберігають інте­рес до натуральних властивостей матеріалів. У їхніх роботах часто-густо використовуються матеріали, "придатні" в чистому вигляді: зем­ля і хліб (В. Герловін), сніг (А. Жигалов), трава, вугілля та попіл від вогнища (Н. Алексєєв).

І нарешті, концептуалісти більшою мірою й активніше цікавляться взаємодією різних мистецтв, тоді як творчість більшості соц-артистів цілком реалізується у сфері пластичних мистецтв.