- •Українська і зарубіжна культура XX століття г.С. Мєднікова
- •XX століття 41
- •Особливості художньої культури XX ст.
- •Нове в художній мові авангарду
- •Париж — батьківщина авангарду
- •5�401021 На мистецтво авангарду
- •Значення примітивізму для розвитку авангарду
- •Анрі Руссо — засновник примітивізму
- •Примітивізм в українському мистецтві
- •Основні принципи фовізму
- •Анрі Матісс — теоретик і відомий художник фовізму
- •Нова концепція станкового живопису в кубізмі
- •Три періоди розвитку кубізму
- •Значення кубізму для розвитку мистецтва XX ст.
- •Нова краса сучасного світу в мистецтві футуризму
- •Кубофутуризм в Україні й Росії
- •Особливості слов'янського футуризму
- •Витоки (передісторія) експресіонізму
- •Група "Міст" і становлення графічної мови експресіонізму
- •"Синій вершник" — мюнхенська група експресіонізму
- •Післявоєнний експресіонізм
- •Особливості експресіонізму в українському мистецтві
- •Витоки сюрреалізму
- •Ідеї та практика дадаїзму як засада сюрреалізму
- •Основні прийоми, принципи та методи сюрреалізму
- •Художня практика сюрреалізму
- •Особливості сюрреалізму в кіно
- •Живописні принципи абстракціонізму
- •В. Кандинський — засновник абстракціонізму
- •Особливості слов'янського абстракціонізму
- •Супрематизм к. Малевича
- •Геометричний абстракціонізм п. Мондріана
- •Архітектурний конструктивізм
- •Конструктивізм в образотворчому мистецтві
- •Конструктивістський театр
- •Конструктивізм у проектуванні предметів побуту, текстилю, одягу
- •Ліричність, поетичність, декоративність українського авангарду
- •З історії українського авангарду
- •М. Бойчук та його школа
- •Передумови й умови формування поп-арту
- •Естетичні принципи поп-арту
- •1 Алеаторика — принцип створення й виконання музикального твору, заснований на випадковому співвідношенні звуків, на філософському уявленні, що все в житті — випадковість.
- •Р. Раушенберг і е. Уорхол — засновники поп-арту
- •Художні напрями 60-х років
- •"Неофіційне мистецтво" срср 60-х років
- •Андеграунд 70-х років
- •Український андеграунд (мистецтво 60-х — початку 80-х років)
- •Передумови виникнення постмодернізму
- •Людина в контексті постмодерністського світобачення
- •Постмодерністська модель світобачення
- •1 Бердяев н. Новое средневековье. Размышление о судьбе России и Европы. — м.: Феникс: дс-Пресс, 1991. — с. 13.
- •Основні принципи постмодерністської естетики
- •Постмодерністська скульптура і архітектура
- •Джерела та передісторія виникнення кінетизму
- •Кінетизм як напрям сучасного мистецтва
- •Проблеми кінетичного формоутворення
- •Ідея синтезу в кінетизмі: світло, звук, рух
- •В. Комар і о. Меламід — засновники соц-арту
- •Московська школа соц-арту. Другий етап
- •Постсоц-арт
- •Історія виникнення гіперреалізму
- •Основні принципи гіперреалізму
- •Натюрморт. Річ у фотореалізмі
- •Обличчя. Камерний жанр у фотореалізмі
- •Гіперреалізм у музиці, театрі, скульптурі
- •Ппертекст — майбутнє літератури
- •Концептуалізм і соц-арт: спільне й особливе
- •Естетика концептуального мистецтва
- •Перформанс у концептуалізмі
- •Особливості радянського концептуалізму
- •Постконцептуалізм
- •Психоделічна музика
- •Психоделіка у кінематографі
- •Психоделічний живопис
- •Необароко у контексті українського менталітету
- •Особливості сучасного українського мистецтва
- •Постмодерністські риси української літератури 80—90-х років
- •Постмодернізм в українському живописі
- •Словник термінів
- •Література
- •01034, Київ-34, вул. Стрілецька, 28
- •V м. Хмельницький, вул. Подільська, 25, "Книжковий світ",
- •Книготорговельним організаціям та оптовим покупцям звертатися зател.: (044) 238-82-62, 224-80-43; факс: 238-82-68. E-mail: sales@society.Kiev.Ua http://www.Books.Com.Ua
Основні принципи фовізму
Першою художньою течією авангарду, що почала відхід від принципів класичного мистецтва, був фовізм (від франц. fauves, що в перекладі означає "дикий").
Назву "фовісти" одержали художники, що виступили в 1905 році проти натуралістичної правдоподібності салонного мистецтва, обмеженості міщанських смаків, надто мальовничих методів імпресіонізму. До них належали різні за своєю творчістю художники:
А. Матісс, сповнений вічної мрії про гармонію світу;
А. Марке — співець паризьких туманів, дуже ліричний художник;
А. Дерен, котрий відзначається раціоналізмом;
М. Вламінк з підвищено експресивним сприйняттям світу;
Ж. Руо, для якого характерні гостра гротескність і трагізм образів.
Р. Дюфі, творчості якого притаманний графічний декоративізм та ін.
Незважаючи на індивідуальні розбіжності, ці художники об'єдналися в групу на основі таких принципів або завдань:
ствердити право художника на суб'єктивне бачення світу;
підкреслювати декоративний характер своїх мистецьких шукань. Вони захоплювалися східним декоративізмом і красою середньовічних вітражів;
заперечувати лінійну перспективу;
надавати пластичної деформації предметам і формам;
використовувати мову примітивізму;
обирати підкреслено гострі композиційні рішення.
їхні полотна вирізнялися кольоровою експресією, "зоровою агресивністю", які створювались яскравістю сполучення кольорових площин. Малюнок, визначальний елемент їхнього мистецтва, — лаконічний, зведений до найпростішого контуру, який не тільки обмежував кольорову пляму, але й підпорядковував площину визначеному лінійному ритму, що давало величезні можливості для вирішення декоративних завдань.
Це можна побачити у картині Дюфі "Вітрильні човни в порту Довіль", де завдяки графічному контурові предметів складається враження ритмічного руху човнів, що гойдаються на хвилях. Яскравий жовтий колір вітрил на тлі голубого неба вносить у композицію життєрадісний настрій. У фовістський період творчості Дюфі переважають декоративні морські та міські пейзажі, а після 1930-х років — зображення перегонів, регат та сцен казино на півдні Франції.
Як єдина група фовісти проіснували недовго (1905—1907). Після галасливих спільних виступів у "Незалежних" і в "Осінньому салоні", зберігаючи особисті контакти, вони продовжать свій творчий шлях незалежно один від одного. Одні з них (Ж. Брак, А. Дерен, А. Марке) незабаром відійдуть від принципів фовізму, інші, як наприклад А. Матісс, до кінця своїх днів розвиватимуть принципи фовізму і стануть класиками цієї течії. Особливості фовізму як течії авангарду ми розглянемо на основі творчості А. Матісса.
Анрі Матісс — теоретик і відомий художник фовізму
Мистецтво Анрі Матісса радісне, барвисте, гучне, оптимістичне, але життя його було зовсім не таким. Народився він у маленькому містечку Като, на півночі Франції, і аж до 18 років не полишав провінції. Батько був торговцем зерном, ладив синові кар'єру юриста і не дуже був задоволений, коли той вирішив стати художником. Живописом А. Матісс зацікавився випадково, у 20 років, коли, одужуючи після тяжкої хвороби, почав перемальовувати картинки з альбому, що потрапив йому до рук. Незабаром потяг до мистецтва захопив його повністю. Матіссу було близько ЗО років, коли він почав виставлятись і зблизився з художниками паризької школи. Він користувався в їхньому середовищі великим авторитетом, як старший, і головне, завдяки м'якому, делікатному, чуйному і дуже доброзичливому характеру. Успіхи йому давались нелегко, постійно мучила хвороба, безсоння. І тільки найсуворіша трудова дисципліна дозволяла працювати.
У творчості Матісса, зокрема у картині "Червоні риби", завжди присутні свіжість і життєрадісність сприйняття світу, мрія про безмежно Щасливий утопічний світ. Червоні рибки — як синій птах, як символ заповітного казково чудесного світу в кімнатному акваріумі. Тільки хУДожник з душею дитини міг оцінити привабливість цих блискучо-кіноварних витрішкуватих рибок і донести своє захоплення до глядача. У картині вони слугують кольоровим осереддям. Блідо-рожеві відблиски від них лягають на мармурову дошку столика і на квіти. Зелене листя навколо них і край зеленого плетеного крісла внаслідок
закону контрасту примушують ще яскравіша горіти червоні плями. Круглий столик своїми краями створює навкруги нього магічне коло. Композиція побудована за типом зрізаного ка*дру і справляє враження існування казкового світу і за межами картини.
У двох парних картин ах-панно "Танок" і "Музика", які були написані для парадних сходів московського особняка С. Щукіна, найкраще виражені принципи фовізму. Цими панно ГУІатісс ніби постфактум виправдав, прізвисько "дикі". Дикість, яку він стверджує, — це ознака здоров'я, пристрасті, молодості, моральної чистоти. В ній немає і сліду витонченої чуттєвості, традиційних "ню" французьких шкіл. У вогняній красі оголених тіл можна бачити відг~оиони античного вазопису. У фігурах, що танцюють, грають і співають, відчутний буйний запал грецьких сатирів, але є в упорядковані й композиції щось і від Н. Пуссена.
В настрої обох панно головне — це ритм. ,е Танок" — це бурхливий рух тіл, що створюють арабеск у формі овального кільця. Руки танцюючих зливаються, фігури цілком підпорядковуються наскрізному ритмові і, незважаючи на чіткі контури, втрачають свою уособленість. "Музика" виглядає як контраст із "Танком", ніби раптово обірвана кінострічка. Коло розірвалося, кожна фігура стиснулась у жмуток. Всі вони розлетілись по зеленій поверхні пагорбам Рух і спокій, поривання і скутість створюють найсильніший контраст.
Ритм у обох панно настільки всемогутній, їмо перетворює фігури у "Музиці" на групки, а в "Танку" — на якісь завитки. Інтервали між фігурами мають не менше ритмічне значення, ніж самі фігури. Взагалі лінійно-ритмічна структура становить основу композицій усіх творів А. Матісса.
Зображення, на думку А. Матісса, — це не просто відбиток, не двійник предмета на площині, а всього тільки його знак. Треба довго вивчати предмет для того, щоб розгадати його знак, — зізнавався він. Для кожної картини віднаходиться новий знак предмета і поза контекстом визначеного твору він втрачає свіій сенс. У панно "Танок" і "Музика" для передачі кожної фігури знайдено відповідний знак: фігура, що стоїть зі скрипкою, — це стовпчик, та, що сидить, — жмуток, фігура на повороті кола — натягнений лук.
В обох картинах є певна схожість: у кожній з них фігури зліва слугують опорою композиції.
У цих панно Матісс підійшов до головної мети своїх шукань — "чистого живопису". Кольорова експресія будується на основі трьох головних кольорів: густо-синього (небо), яскр^во-зеленого (земля) і кіноварно-червоного (фігури). У цьому позначається предметність у дусі стародавнього живопису.
Більшість сучасників бачила в фовізмі лише ознаки огрублення, здичавіння, відмову від вишуканості імпресіоністів. Тим часом, за цією оголеністю прийомів, що впадає у вічі, грубістю техніки і матеріалу криється складна, глибоко осмислена система художніх засобів виразу.
Фовізм був спробою повернути живопису первинну силу і перебороти вишуканий естетизм кінця століття, хисткість форм, душевне сум'яття художників, вдихнути в мистецтво молодість і здоров'я, збільшити силу його впливу, прискорити темп і цим надати йому сучасного відчуття життя.
зо
КУБІЗМ - НОВА ЕРА В ЖИВОПИСІ