Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
20 ВЕК. КУЛЬТУРА.Мєднікова.doc
Скачиваний:
62
Добавлен:
10.08.2019
Размер:
5.25 Mб
Скачать

Основні принципи фовізму

Першою художньою течією авангарду, що почала відхід від принципів класичного ми­стецтва, був фовізм (від франц. fauves, що в перекладі означає "дикий").

Назву "фовісти" одержали художники, що виступили в 1905 році проти натуралістичної правдоподібності салонного мистецтва, об­меженості міщанських смаків, надто мальов­ничих методів імпресіонізму. До них належа­ли різні за своєю творчістю художники:

А. Матісс, сповнений вічної мрії про гар­монію світу;

А. Марке — співець паризьких туманів, дуже ліричний художник;

А. Дерен, котрий відзначається раціоналізмом;

М. Вламінк з підвищено експресивним сприйняттям світу;

Ж. Руо, для якого характерні гостра гро­тескність і трагізм образів.

Р. Дюфі, творчості якого притаманний гра­фічний декоративізм та ін.

Незважаючи на індивідуальні розбіжності, ці художники об'єдналися в групу на основі таких принципів або завдань:

  • ствердити право художника на суб'єктив­не бачення світу;

  • підкреслювати декоративний характер своїх мистецьких шукань. Вони захоплюва­лися східним декоративізмом і красою серед­ньовічних вітражів;

  • заперечувати лінійну перспективу;

  • надавати пластичної деформації предметам і формам;

  • використовувати мову примітивізму;

  • обирати підкреслено гострі композиційні рішення.

їхні полотна вирізнялися кольоровою експресією, "зоровою агресив­ністю", які створювались яскравістю сполучення кольорових площин. Малюнок, визначальний елемент їхнього мистецтва, — лаконічний, зве­дений до найпростішого контуру, який не тільки обмежував кольорову пляму, але й підпорядковував площину визначеному лінійному ритму, що давало величезні можливості для вирішення декоративних завдань.

Це можна побачити у картині Дюфі "Вітрильні човни в порту Довіль", де завдяки графічному контурові предметів складається враження ритмічного руху човнів, що гойдаються на хвилях. Яскравий жовтий колір вітрил на тлі голубого неба вносить у композицію життєрадіс­ний настрій. У фовістський період творчості Дюфі переважають де­коративні морські та міські пейзажі, а після 1930-х років — зобра­ження перегонів, регат та сцен казино на півдні Франції.

Як єдина група фовісти проіснували недовго (1905—1907). Після галасливих спільних виступів у "Незалежних" і в "Осінньому салоні", зберігаючи особисті контакти, вони продовжать свій творчий шлях незалежно один від одного. Одні з них (Ж. Брак, А. Дерен, А. Марке) незабаром відійдуть від принципів фовізму, інші, як наприклад А. Матісс, до кінця своїх днів розвиватимуть принципи фовізму і ста­нуть класиками цієї течії. Особливості фовізму як течії авангарду ми розглянемо на основі творчості А. Матісса.

Анрі Матісс — теоретик і відомий художник фовізму

Мистецтво Анрі Матісса радісне, барвисте, гучне, оптимістичне, але життя його було зовсім не таким. Народився він у маленькому містечку Като, на півночі Франції, і аж до 18 років не полишав провінції. Батько був торговцем зерном, ладив синові кар'єру юриста і не дуже був задоволений, коли той вирішив стати художником. Живописом А. Матісс зацікавився випадково, у 20 років, коли, одужуючи після тяжкої хвороби, почав перемальовувати картинки з альбому, що по­трапив йому до рук. Незабаром потяг до мистецтва захопив його повністю. Матіссу було близько ЗО років, коли він почав виставля­тись і зблизився з художниками паризької школи. Він користувався в їхньому середовищі великим авторитетом, як старший, і головне, завдяки м'якому, делікатному, чуйному і дуже доброзичливому харак­теру. Успіхи йому давались нелегко, постійно мучила хвороба, безсон­ня. І тільки найсуворіша трудова дисципліна дозволяла працювати.

У творчості Матісса, зокрема у картині "Червоні риби", завжди при­сутні свіжість і життєрадісність сприйняття світу, мрія про безмежно Щасливий утопічний світ. Червоні рибки — як синій птах, як символ заповітного казково чудесного світу в кімнатному акваріумі. Тільки хУДожник з душею дитини міг оцінити привабливість цих блискучо-кіноварних витрішкуватих рибок і донести своє захоплення до гляда­ча. У картині вони слугують кольоровим осереддям. Блідо-рожеві від­блиски від них лягають на мармурову дошку столика і на квіти. Зеле­не листя навколо них і край зеленого плетеного крісла внаслідок

закону контрасту примушують ще яскравіша горіти червоні плями. Круглий столик своїми краями створює навкруги нього магічне коло. Композиція побудована за типом зрізаного ка*дру і справляє вражен­ня існування казкового світу і за межами картини.

У двох парних картин ах-панно "Танок" і "Музика", які були напи­сані для парадних сходів московського особняка С. Щукіна, найкра­ще виражені принципи фовізму. Цими панно ГУІатісс ніби постфактум виправдав, прізвисько "дикі". Дикість, яку він стверджує, — це озна­ка здоров'я, пристрасті, молодості, моральної чистоти. В ній немає і сліду витонченої чуттєвості, традиційних "ню" французьких шкіл. У вогняній красі оголених тіл можна бачити відг~оиони античного вазо­пису. У фігурах, що танцюють, грають і співають, відчутний буйний запал грецьких сатирів, але є в упорядковані й композиції щось і від Н. Пуссена.

В настрої обох панно головне — це ритм. Танок" — це бурхливий рух тіл, що створюють арабеск у формі овального кільця. Руки танцю­ючих зливаються, фігури цілком підпорядковуються наскрізному рит­мові і, незважаючи на чіткі контури, втрачають свою уособленість. "Музика" виглядає як контраст із "Танком", ніби раптово обірвана кінострічка. Коло розірвалося, кожна фігура стиснулась у жмуток. Всі вони розлетілись по зеленій поверхні пагорбам Рух і спокій, пориван­ня і скутість створюють найсильніший контраст.

Ритм у обох панно настільки всемогутній, їмо перетворює фігури у "Музиці" на групки, а в "Танку" — на якісь завитки. Інтервали між фігу­рами мають не менше ритмічне значення, ніж самі фігури. Взагалі лінійно-ритмічна структура становить основу композицій усіх творів А. Матісса.

Зображення, на думку А. Матісса, — це не просто відбиток, не двійник предмета на площині, а всього тільки його знак. Треба довго вивчати предмет для того, щоб розгадати його знак, — зізнавався він. Для кожної картини віднаходиться новий знак предмета і поза контекстом визначеного твору він втрачає свіій сенс. У панно "Танок" і "Музика" для передачі кожної фігури знайдено відповідний знак: фігура, що стоїть зі скрипкою, — це стовпчик, та, що сидить, — жму­ток, фігура на повороті кола — натягнений лук.

В обох картинах є певна схожість: у кожній з них фігури зліва слу­гують опорою композиції.

У цих панно Матісс підійшов до головної мети своїх шукань — "чи­стого живопису". Кольорова експресія будується на основі трьох го­ловних кольорів: густо-синього (небо), яскр^во-зеленого (земля) і кіноварно-червоного (фігури). У цьому позначається предметність у дусі стародавнього живопису.

Більшість сучасників бачила в фовізмі лише ознаки огрублення, зди­чавіння, відмову від вишуканості імпресіоністів. Тим часом, за цією ого­леністю прийомів, що впадає у вічі, грубістю техніки і матеріалу криєть­ся складна, глибоко осмислена система художніх засобів виразу.

Фовізм був спробою повернути живопису первинну силу і перебо­роти вишуканий естетизм кінця століття, хисткість форм, душевне сум'яття художників, вдихнути в мистецтво молодість і здоров'я, збільшити силу його впливу, прискорити темп і цим надати йому су­часного відчуття життя.

зо

КУБІЗМ - НОВА ЕРА В ЖИВОПИСІ

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]