38. Три покоління прав людини. Інд.І колективні права. Проблема становлення 4-го покоління прав людини.

За час виникнення фундаментальних прав людини, їх визнання та офіційного оформлення розмежовують три покоління прав людини. Перше покоління прав людини, інакше зване правами на негативну свободу, зобов'язує державну владу утримуватися від втручання у сферу цих прав. Тут визначаючою виступає ідея забезпечення гідності особистості. Це такі права як право на свободу слова, совісті і релігії, право на життя, свободу та безпеку, право на рівність перед законом, право на правосуддя, право на участь у державних справах і ін

Друге покоління людини, інакше зване правами на пози тивну свободу зобов'язує державну владу надавати допомогу у реалізації цих прав. Це такі соціальні, ек і культурні права як право на працю і вільний вибір роботи, право на соціальне забезпечення, право на освіту, право на охорону здоров'я, право на участь у культурному житті і ряд інших.

Третє покоління прав людини - це колективні права (права народів). Такі як право на самовизначення, право на мир, на здорове навколишнє середовище, право на соціальний та економічний розвиток, право на міжн.спілкування, право на солідарність та ін.

4.покоління - право на інформаційний простір світу. На надання різних послуг,основ. на інтелект інформ технологіях. Забезпечення інформаційних відносин в середині д-ви і за кордоном, а також становлення прав пов'язаних із клонуванням і ін відкриттями в області мікробіології, генетики.

Виділяють інд. права - правалюдини - певні міри свободи. Колектив права - права спільності людей. Виникає питання про їх співвідношенні. Вважається, що права людини первинні.

39. Суб'єктивні права та юридичні обов'язки: поняття структура.

Суб'єктивне право-вид і міра можливого чи дозволеного поводження суб'єкта права, встановлено юр нормами для задоволення інтересів уповноваженої особи і забезпечувано державою. Носій права-уповноважений. Ознаки: можливість визначити поведінки. Можливість належить уповноваженому, надається для задоволення інтересів, що існують у правовідносинах, що існують тільки відповідно до юр.обов'язків, встановлюється юр. нормами. Юр. обов'язок - міра посадової поведінки суб'єкта права, встановлена юр. нормами для задоволення інтересів уповноваженої особи і забезпечувана державою, носій-правозобязаний. Ознаки: необхідність визначати поведінку, обов'язок, що належить суб'єкту права, покладається для задоволення інтересів уповноваженої особи, що існують у правовідносинах, що існуют у відповідності з правом встановлена юр нормами. Забезпечується державою. Структура суб'єктивних прав: це його будова виражається у зв'язку елементів - юр. правочинів, наданих суб'єкту. правомочність - конкр юр можливість, яка дається правосуб'єктності особі для задоволення своїх інтересів. Види правомочностей: правомочності на власному положенні дії (правовикористання) правоспроможність на чужі дії (правовиконвння), повноваження домагання (правозахист). Структура юр обов'язки: 1.здійснювати певні дії (активні обов'язки) або утриматися від них, 2.реагувати на законні вимоги управомоченной сторони (н-р обов'язок виконувати умови договору) 3.нести юр. відповідальність у випадку відмови від виконання юр.обов'язку або виконання неналежним чином.