![](/user_photo/2706_HbeT2.jpg)
- •1. Тематичний план з курсу “Цивільний процес”
- •2. Анотація навчальної дисципліни
- •2. Поняття цивільного процесуального права
- •2. Види і стадії цивільного судочинства
- •Види цивільного судочинства
- •4. Джерела цивільного процесуального права
- •Лекція 2. Принципи цивільного процесуального права
- •1. Поняття, значення та система принципів цпп
- •Класифікація принципів
- •2. Загально-правові принципи цпп
- •3. Міжгалузеві принципи цпп
- •2. Принцип участі народу безпосередньо у здійсненні правосуддя через народних засідателів
- •3. Принцип незалежності суддів і підкорення їх лише закону
- •4. Принцип здійснення судочинства державною мовою
- •5. Принцип рівності усіх учасників процесу перед законом і судом
- •6. Принцип колегіальності та одноособовості розгляду цивільних справ
- •7. Принцип гласності судового процесу та його повного фіксування
- •4. Галузеві принципи цпп
- •5. Принципи окремих процесуальних інститутів (і-ту судового розгляду)
- •1. Принцип усності судового розгляду
- •2. Принцип безпосередності судового розгляду
- •Лекція 3. Цивільні процесуальні правовідносини
- •1. Поняття та ознаки цивільних процесуальних правовідносин
- •4.3. Інші учасники процесу
- •Лекція 4: Сторони в цивільному процесі
- •1. Загальна характеристика сторін в цивільному процесі
- •2. Процесуальні права та обов’язки сторін
- •1. Право змінити підставу або предмет позову
- •2. Право збільшити (зменшити) розмір позовних вимог
- •3. Відмова від позову
- •1. Право визнати позов повністю або частково
- •2. Зустрічний позов
- •3. Процесуальна співучасть
- •4. Заміна неналежного відповідача
- •5. Процесуальне правонаступництво
- •Види правонаступництва
- •Лекція 5. Треті особи як суб'єкти процесуальних відносин
- •1. Поняття та види третіх осіб
- •2. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору
- •3. Треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору
- •Лекція 6. Представництво в цивільному процесі
- •Поняття та загальна характеристика судового представництва
- •2. Види представництва
- •Договірне представництво
- •Законне представництво
- •3. Повноваження представника в суді
- •Лекція 7. Участь у цивільному процесі органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб
- •1. Загальна характеристика участі в цивільному процесі органів та осіб…
- •2. Участь у цивільному процесі Уповноваженого вру з прав людини
- •3. Процесуальні форми та підстави участі прокурора у цивільному процесі
- •Змістовний модуль 2 лекція 8. Підвідомчість (цивільна юрисдикція)
- •1. Поняття підвідомчості
- •2. Критерії визначення підвідомчості цивільних справ
- •3. Види підвідомчості
- •Види підвідомчості цивільних справ
- •4. Наслідки порушення правил про підвідомчість
- •Лекція 9. Підсудність цивільних справ
- •1. Поняття та критерії визначення підсудності
- •2. Види підсудності
- •3. Наслідки порушення правил про підсудність
- •Лекція 10. Судові витрати та заходи процесуального примусу
- •1. Поняття та значення судових витрат в цивільному судочинстві
- •2. Види судових витрат та порядок їх сплати
- •Повернення судових витрат
- •3. Розподіл судових витрат між сторонами
- •4. Заходи процесуального примусу: поняття, види, порядок та підстави їх застосування (самостійне опрацювання)
- •Види заходів процесуального примусу (ст. 91 цпк)
- •Не підлягають приводу в суд особи, які не можуть бути допитані відповідно до цпк
- •Лекція 11. Судові виклики та повідомлення
- •Різниця між судовою повісткою про виклик та судовою повісткою-повідомленням
- •Оголошення про виклик відповідача до суду
- •Шляхи отримання судової повістки адресатом
- •Порядок вручення судових повісток
- •Усунення причин неявки в судове засідання
- •Лекція 12. Докази та доказування
- •1. Поняття, ознаки та класифікація доказів
- •Види доказів
- •2. Доказування як процесуальна діяльність
- •3. Предмет доказування
- •4. Критерії оцінки доказів
- •5. Засоби доказування в цивільному процесі
- •Пояснення сторін, третіх осіб та їх представників
- •Показання свідків
- •Письмові докази
- •Речові докази
- •Висновок експерта
- •6. Забезпечення доказів
- •Лекція 13. Позов
- •1. Поняття позову та позовного провадження
- •2. Елементи позову
- •Практичне значення виділення елементів позову
- •3. Види позовів
- •4. Право на позов та право на пред'явлення позову
- •Співвідношення права на позов і права на пред'явлення позову
- •Відмінність передумов права на пред'явлення позову від умов реалізації права на пред'явлення позову
- •5. Об'єднання і роз'єднання позовів
- •6. Захист інтересів відповідача проти позову
- •7. Розпорядження засобами захисту сторін
- •8. Забезпечення позову
- •1. Накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб
- •2. Заборона вчиняти певні дії
- •3. Встановлення обов'язку вчинити певні дії
- •4. Заборона іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання
- •5. Зупинення продажу описаного майна, якщо подано позов про право власності на це майно або про виключення його з опису
- •6. Зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку
- •7. Передача речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам
- •Загальний порядок забезпечення позову
- •Особливий порядок забезпечення позову
- •Гарантії відповідача при забезпеченні позову
- •Лекція 14. Пред’явлення позову. Відкриття провадження у справі
- •1. Порядок звернення зацікавленої особи до суду з позовною заявою
- •2. Форма і зміст позовної заяви
- •3. Розгляд судом звернення про відкриття провадження у справі
- •Дії судді у разі надходження справи
- •4. Правові наслідки відкриття провадження у справі
- •Лекція 15. Провадження у справі до судового розгляду. СУдові виклики та повідомлення
- •1. Поняття і завдання провадження у справі до судового розгляду
- •2. Процесуальний порядок провадження у справі до судового розгляду
- •Змістовний модуль 3 Лекція 16. Судовий розгляд
- •Лекція 17. Закінчення провадження у справі без ухвалення судового рішення
- •Лекція 18. Судові рішення
- •Лекція 19. Заочний розгляд справи
- •Лекція 20. Наказне провадження
- •Лекція 21. Загальна характеристика окремого провадження
- •Лекція 22. Особливості розгляду деяких категорій справ окремого провадження
- •Змістовний модуль 4 Лекція 23. Апеляційне провадження
- •Лекція 24. Касаційне провадження
- •Лекція 25. Провадження у зв’язку з нововиявленими обставинами
- •Лекція 26. Провадження у зв’язку з винятковими обставинами
- •Лекція 27. Виконавче провадження
- •Вирішення питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння особи (ст..376 цпк.
- •Лекція 28. Відновлення втраченого судового провадження
- •Інформаційне та методичне забезпечення Основні джерела до всіх тем.
- •Будь-який нормативний акт та Постанова пленуму Верховного Суду України міститься на офіційному сайті Верховної Ради України www.Rada.Gov.Ua
- •Джерела до окремих тем.
- •Тема 1. Поняття цивільного процесуального права.
- •Тема 2. Принципи цивільного процесуального права.
- •Тема 3. Цивільно-процесуальні правовідносини та їх суб’єкти.
- •Тема 4. Сторони та треті особи в цивільному процесі.
- •Тема 5. Представництво в цивільному процесі.
- •Тема 6. Участь в цивільному процесі органів та осіб, які захищають права інших осіб.
- •Тема 7. Процесуальні строки.
- •Тема 8. Підвідомчість цивільних справ.
- •Тема 9. Підсудність цивільних справ.
- •Тема 10. Судові витрати. Заходи процесуального примусу.
- •Тема 11. Судові виклики та повідомлення.
- •Тема 12. Докази і доказування у цивільному процесі.
- •Тема 13. Поняття про позов.
- •Тема 14. Пред’явлення позову, відкриття провадження у справі.
- •Тема 15. Провадження у справі до судового розгляду. Призначення справи до розгляду.
- •Тема 16. Судовий розгляд.
- •Тема 17. Закінчення провадження у справі без ухвалення судового рішення
- •Тема 18. Судові рішення.
- •Тема 19. Заочний розгляд справи.
- •Тема 20. Наказне провадження.
- •Тема 21. Загальна характеристика окремого провадження.
- •Тема 22. Особливості розгляду деяких категорій справ окремого провадження.
- •Тема 23. Апеляційне провадження.
- •Тема 24. Касаційне провадження .
- •Тема 25. Провадження у зв’язку з нововиявленими обставинами.
- •Тема 26. Провадження у зв’язку з винятковими обставинами.
- •Тема 27. Виконавче провадження.
- •Тема 28. Відновлення втраченого судового провадження.
Лекція 27. Виконавче провадження
(Заняття 1.)
Поняття та загальні засади виконавчого провадження.
Види виконавчого провадження.
Учасники виконавчого провадження; їх права та обов’язки:
а) органи виконання;
б) особи, які беруть участь у виконавчому провадженні;
в) особи, які залучаються до виконання.
Підстави для відкриття та відмови у відкритті виконавчого провадження. Відстрочка або розстрочка виконання, встановлення чи зміна способу і порядку виконання рішення.
(Заняття 2.)
Поняття виконавчої давності.
Строки здійснення виконавчого провадження
Загальні правила виконавчого провадження.
Звернення стягнення на майно боржника фізичної чи юридичної особи.
(Заняття 3.)
Порядок та умови здійснення виконавчого провадження.
Особливості виконання рішень у разі відкриття кількох виконавчих проваджень щодо одного боржника.
Судовий контроль за виконанням судових рішень.
Захист прав стягувача у виконавчому провадженні. Наслідки завершення виконавчого провадження.
Судові рішення, що набрали законної сили є обов'язковими для всіх органів, підприємств, установ, організацій, службових та посадових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України (ст. 14 ЦПК).
Рішення, ухвали суду в цивільних справах, які не виконуються боржником добровільно у встановлений строк, виконуються примусово органами Державної виконавчої служби, які входять до системи органів Міністерства юстиції України, в порядку, встановленому Законом України від 21 квітня 1999 р. «Про виконавче провадження» (далі — Закон).
У примусовому порядку виконуються державним виконавцем, як правило, рішення суду в цивільних справах, якими задоволені позовні вимоги про присудження боржника до виконання певних дій (про присудження майна, грошових коштів, відібрання дитини, поновлення на роботі, виселення, вселення, примусовий обмін жилого приміщення, тощо).
Рішення про відмову в позовах про присудження, про визнання і встановлення фактів і правовідносин та перетворення правовідносин (перебування громадянина на утриманні, визнання договору недійсним, розірвання шлюбу, тощо) не потребують примусового виконання, але в частині стягнення судових витрат вони можуть виконуватися в примусовому порядку. В іншій частині рішення про визнання і перетворення правовідносин не потребують примусового виконання внаслідок їх загальної обов'язковості (ст. 14 ЦПК), і виступають підставами для їх реалізації іншими способами, зокрема, реєстрацією компетентними органами держави встановлених судом правовідносин (бюро технічної інвентаризації — видачею свідоцтва про право власності на жилий будинок), чи правового статусу громадянина (органи реєстрації актів громадянського стану — свідоцтва про розірвання шлюбу, про смерть громадянина, тощо).
Підлягають примусовому виконанню і ухвали суду у випадках, передбачених законом, які за змістом характеризуються реалізованістю і вимагають примусового виконання, зокрема, про забезпечення позову (ст. 152 ЦПК); поворот виконання (статті 380-382), а також ухвали апеляційної та касаційної інстанції.
Для примусового виконання рішення, ухвали суду видасться виконавчий лист. Це — письмовий документ встановленої форми і змісту, який видається судом загальної юрисдикції, і зобов'язує боржника, інших юридичних і фізичних осіб точно і своєчасно виконати рішення суду і сприяти державному виконавцю у примусовому їх виконанні.
Згідно з Інструкцією про проведення виконавчих дій, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 р. № 74/5, виконавчі листи видаються на підставі: рішень, вироків, ухвал, постанов судів загальної юрисдикції; рішень іноземних судів та арбітражів, якщо вони визнані й допущені для виконання на території України у встановленому законодавством Порядку (п. 1.3).
Відповідно до ст. 19 Закону, яка встановлює вимоги до змісту виконавчого документа, у виконавчому листі має бути зазначено:
назва документа, дата видачі та найменування суду, який видав виконавчий лист;
дата і номер рішення, за яким видано виконавчий лист;
найменування стягувача і боржника, їх адреси, дата і місце народження боржника та його місце роботи (громадян), номера рахунків у кредитних установах (для юридичних осіб);
резолютивна частина рішення;
дата набрання законної сили рішенням;
строк пред'явлення виконавчого листа до виконання.
Виконавчий лист має бути підписаний суддею і скріплений печаткою. Законом можуть бути встановлені також інші вимоги до виконавчого листа.
Виконавчий лист видається за заявою стягуюча або його представника; на вимогу органів державного управління, профспілок, підприємств, установ, організацій, які в передбачених законом випадках, порушили цивільну справу на захист прав інших осіб (ст. 45 ЦПК) на виконання рішення по ній; на вимогу прокурора, який здійснював захист прав та інтересів (представництво) громадян або держави в суді.
Суд за власною ініціативою може передати виконавчий лист до органу державного виконання для примусового виконання рішення суду про стягнення аліментів, про відшкодування збитків, завданих злочином; про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я або втратою годувальника; про стягнення грошових сум з посадових осіб, винних у незаконному звільненні чи переведенні працівників або в невиконанні рішення суду про поновлення на роботі; про конфіскацію майна, а також про стягнення сум до державного бюджету (п. 3.1 Інструкції).
Виконавчий лист видається не пізніше наступного дня після набрання рішенням, ухвалою законної сили, а в справах, у яких допущено негайне виконання, — в день його постановлення.
По кожному рішенню судом, який його постановив, видається один виконавчий лист. Кілька виконавчих листів видається за заявою стягувача, коли на підставі постановленого рішення належить передати майно, що є в кількох місцях, або коли рішення постановлено на користь кількох позивачів чи проти кількох відповідачів.
В кожному виконавчому листі точно зазначається, яку частину рішення згаданим листом треба виконати. На виконання рішення про відшкодування заподіяної шкоди, якщо майно боржника виявилося недостатнім, з метою повного стягнення має бути виписаний другий виконавчий лист для покладання звернення стягнення на заробітну плату чи інший заробіток боржника за місцем роботи чи відбуття покарання.
Виконавчий лист реєструється в суді, про що одночасно робиться відмітка в самому листі, і видається стягувану чи іншій уповноваженій особі під розписку на зворотній стороні судового рішення.
Виконавчий лист може бути пред'явлений до примусового виконання органу державної виконавчої служби протягом трьох років з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання, а про стягнення періодичних платежів — протягом усього періоду, на який присуджені платежі (ст. 21 Закону).
Стягувач, який пропустив строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання, може звернутися із заявою до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання про поновлення пропущеного строку. Така заява розглядається судом у десятиденний строк (ст. 23 Закону «Про виконавче провадження») і за наслідками розгляду постановляється відповідна ухвала. У разі пропуску строку давності пред'явлення виконавчого листа до виконання з поважних причин він може бути поновлений, якщо інше не встановлено законодавством. Поважними причинами визнаються такі обставини суб'єктивного і об'єктивного характеру, які перешкодили стягувачу вчинити у встановлений строк дії по пред'явленню виконавчого документа до виконання.
Ухвала суду про відмову поновлення строку може бути оскаржена.
В разі втрати виконавчого листа виконавче провадження можливе на підставі його дубліката (ст. 370 ЦПК). Право на видачу дубліката виконавчого листа належить суду, який постановив рішення, виконавчий лист по якому загублений. Заява до суду про видачу дубліката виконавчого листа може бути подана стягувачем, державним виконавцем. Заява розглядається в судовому засіданні з обов'язковим викликом сторін і заінтересованих осіб, проте їх неявка не є перешкодою для вирішення питання про видачу дубліката такого листа. При розгляді даної заяви суд за матеріалами справи перевіряє підстави, покладені в її обгрунтування, і заперечення, зокрема, перевіряє обставини, які підтверджують факти втрати виконавчого листа, встановлює стан виконання, не погашений розмір стягненням загубленим виконавчим листом і, чи не порушений строк для його примусового виконання.
В порядку цивільного судочинства розглядаються численні питання, пов'язані з примусовим виконанням судових рішень, зокрема, про:
роз'яснення рішення;
відстрочку, розстрочку виконання, зміну способу і порядку виконання;
оголошення розшуку боржника і дитини;
розгляд скарг на дії, бездіяльність державного виконавця;
поворот виконання;
інші питання, передбачені законом.
Роз'яснення рішення, яке підлягає виконанню
Ухвалене судом рішення повинно бути визначеним — давати чітку, конкретну і зрозумілу відповідь на всі позовні вимоги, які розглядалися судом в цивільній справі. У разі коли рішення є не зрозумілим, неясним у визначенні розміру задоволеної вимоги, у встановленні обсягу визнаних прав та ін., які перешкоджають його правильному виконанню, то дані недоліки рішення можуть бути усунені в порядку його роз'яснення судом, який вирішив справу.
Суд роз'яснює своє рішення за правилами, встановленими ст. 221 ЦПК, яка надає право звернутися до суду з заявою також особам, які брали участь у справі. Право на звернення до суду з заявою про роз'яснення рішення може бути реалізовано, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого виконавчий лист на його виконання може бути пред'явлено до примусового виконання (три роки — ст. 21 Закону).
Заява про роз'яснення рішення розглядається судом з викликом сторін, проте їх неявка не перешкоджає її розгляду. За наслідками розгляду суд постановляє відповідну ухвалу. Ухвала про роз'яснення рішення може вирішувати тільки питання більш повного і ясного викладення тих положень резолютивної частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи змісту його і не вирішуючи питань, які не були розв'язані в ньому.
Відстрочка або розстрочка виконання, зміна чи встановлення способу і порядку виконання рішення суду
Суд, який ухвалив рішення, може надати відстрочку або розстрочку його виконання, а також змінити спосіб і порядок виконання. Відстрочка виконання полягає в тому, що на вчинення виконавчих дій встановлюється перерва на точно зазначений строк. Розстрочка — виконання провадиться не одразу в повному обсязі, а у відповідних частинах протягом точно визначеного судом строку.
Обставини, що викликають відстрочку або розстрочку виконання, можуть мати суб'єктивний та об'єктивний характер, але бути єдиними в своїй суті — повинні ускладнювати виконання рішення або робити виконання неможливим. Стаття 33 Закону, ст. 373 ЦПК їх тільки називає ( хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо).
Відстрочка і розстрочка виконання може бути застосована при врахуванні не тільки інтересів боржника, а й стягувача. Тому для вирішення питання про відстрочку або розстрочку необхідно враховувати такі умови: відсутність вини боржника у створенні обставин, що можуть бути підставою для таких наслідків; тимчасове перебування боржника у такому стані; виконання може мати особливо несприятливі наслідки для боржника; щоб відстрочка або розстрочка не завдали шкоди стягувачу.
Відстрочка або розстрочка виконання вирішується судом, як правило, одночасно з ухваленням рішення у справі. Коли ж питання про відстрочку або розстрочку не порушувалось перед судом, а у виконавчому провадженні були встановлені обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, то державний виконавець за власною ініціативою або за заявою сторін, а також самі сторони можуть звернутися із заявою до суду, що видав виконавчий документ, про відстрочку або розстрочку виконання, а також про зміну способу і порядку виконання (ст. 373 ЦПК).
Така заява може бути подана до суду протягом строку давності пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання (трьох років — ст. 21 Закону «Про виконавче провадження»), коли, безумовно, за рішенням ще не відбулося стягнення. Заява розглядається за загальними правилами, передбаченими ЦПК, у десятиденний строк з постановленням ухвали.
Суд, який видав виконавчий лист на виконання ухваленого ним рішення, може змінити спосіб або порядок його виконання, під якими розуміється здійснення таким судом нових заходів для реалізації прав осіб, на користь яких було постановлено дане рішення.
Статтею 33 названого вище Закону для зміни способу і порядку виконання встановлено аналогічні підстави як для відстрочки і розстрочки виконання рішення. Зміна способу і порядку виконання настає тоді, коли за винесеним рішенням визначеним судом порядком виконання неможливо провести стягнення внаслідок відсутності, обезцінення об'єкта стягнення чи з інших причин.
Отже, для відстрочки і розстрочки виконання та зміни способу і порядку виконання існують різні підстави. Для відстрочки і розстрочки — обставини, що ускладнюють виконання, для зміни способу і порядку виконання — обставини, що роблять виконання неможливим.
Відмова від стягнення і затвердження мирової угоди
Процесуальний порядок розгляду судом відмови стягувача від примусового виконання і затвердження мирової угоди сторін, передбачений ст. 372 ЦПК.
Заява стягувача про відмову від примусового виконання, зменшення розміру стягнення і мирова угода сторін з заявою про її затвердження подаються в письмовій формі державному виконавцеві, який не пізніше триденного строку передає її до районного (міського) суду за місцем виконання рішення. До прийняття відмови від стягнення (зменшення його розміру) та до затвердження мирової угоди сторін, суд роз'яснює стягувачеві або сторонам наслідки відповідних процесуальних дій.
Суд вправі перевірити і не прийняти відмову стягувача від стягнення, не затвердити мирову угоду сторін, якщо такі дії суперечать закону або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси. Про прийняття (відхилення) судом відмови від стягнення, про затвердження (відмову в затвердженні) мирової угоди суд постановляє ухвалу. В ній повинні бути зазначені умови затверджуваної судом мирової угоди сторін. Ухвали суду, прийняті з цих питань можуть бути оскаржені.