5. Принципи окремих процесуальних інститутів (і-ту судового розгляду)

1. Принцип усності судового розгляду

Ч.1 ст.6 ЦПК – розгляд справ в усіх судах проводиться усно і відкрито.

Це одна із засад судового розгляду, що забезпечує наочність процесу, доступність його сприйняття для усіх учасників та глядачів.

В ЦПП закріплені норми, що зобов’язують суд, сторони, інших учасників процесу здійснювати процесуальні дії в усній формі, тобто фіксують п-п усності:

• судове засідання ведеться в усній формі

• головуючий в усній формі відкриває засідання, оголошує, яка справа розглядатиметься

• секретар доповідає судові, хто з учасників процесу з’явився в судове засідання

• головуючий усно роз’яснює сторонам та іншим особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов’язки

• пояснення осіб, які беруть участь у справі, та висновки експертів заслуховуються

• запитання учасникам процесу задаються в усній формі

Принцип усності судового розгляду відсутній у наказному провадженні.

Дія усності має велике практичне значення. Особисте спілкування сторін між собою в процесі і з судом створює найкращу можливість досягнення вірного знання в процесі, полегшує сприйняття доказів по справі і ухвалення законного та обґрунтованого рішення. Усна форма спілкування підвищує ефективність змагання сторін в процесі вирішення спору.

Разом з тим, п-п усності судового розгляду поєднується із п-пом письмовості цивільного процесу. Так, деякі процесуальні дії повинні вчинятися лише в письмовій формі:

• подання позовної заяви

• винесення рішення суду

• подання апеляційної, касаційної скарги

• важлива роль письмових доказів

• укладення мирової угоди між сторонами

Деякі процесуальні дії можуть вчинятися як письмово, так і усно:

• клопотання сторін

• заперечення проти заявлених клопотань

2. Принцип безпосередності судового розгляду

Ст..159 ЦПК

Цей принцип визначає способи сприйняття судом доказів по справі.

Його слід розглядати у двох проявах:

Вимога щодо матеріалів справи	Вимога щодо складу суду
заборонено отримувати фактичні дані в поза процесуальний спосіб рішення повинно ґрунтуватися лише на доказах, досліджених в судовому засіданні недопустиме витребування і додання до справи матеріалів на підтвердження висновків і мотивів рішення після його винесення суди повинні віддавати перевагу тим доказам, які отримані з першоджерел	розгляд справи і вирішення її повинно відбуватися при незмінному складі суду при заміні хоча б одного з суддів – справа розглядається спочатку можливі перерви під час судового розгляду – ч.3 ст.159, ч.2 ст.191 ЦПК

Однак в окремих випадках безпосереднє сприйняття доказів судом неможливе або недоцільне. Тому з принципу безпосередності допускаються процесуальним законом винятки:

• судові доручення (ст..132 ЦПК) – коли суд, який розглядає справу, в разі необхідності збирання доказів за межами його територіальної підсудності доручає іншому суду провести відповідні процесуальні дії.

• забезпечення доказів до подання позову (ч.1 ст..135) – не обов’язково здійснюється судом, який згодом буде розглядати справу.