4. Наслідки порушення правил про підвідомчість

Суддя, приймаючи позовну заяву або заяву, повинен перевірити: чи може суд розглядати таку справу, тобто чи підпадає розгляд такої справи під його юрисдикцію.

Якщо з’ясовано непідвідомчість (заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства) на стадії відкриття провадження у справі – ухвала про відмову у відкритті провадження у справі (п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК).

У разі ж виявлення непідвідомчості справи на попередньому судовому засіданні або в ході судового розгляду – ухвала про закриття провадження по справі (п. 1 ст. 205 ЦПК).

Порушення правил підвідомчості – безумовна підстава для скасування рішення в апеляційному чи касаційному порядку і закриття провадження у справі (ч. 1 ст. 310, ч. 1 ст. 340 ЦПК).

Лекція 9. Підсудність цивільних справ

1. Поняття та критерії визначення підсудності

2. Види підсудності

3. Наслідки порушення правил про підсудність

1. Поняття та критерії визначення підсудності

Підвідомчі загальним судам цивільні справи вирішуються Верховним Судом України, апеляційними та місцевими судами. Оскільки кожний з цих судів може вирішувати лише спори, віднесені законом до його компетенції, для розмежування цивільних справ, які підлягають розгляду у тому чи іншому суді, законодавець використовує інститут підсудності.

Підсудність:

• це інститут цивільного процесуального права, який встановлює правила розмежування повноважень судів загальної юрисдикції

• це ознака справи, на основі якої визначають, який саме загальний суд має дану справу розглядати.

При цьому, якщо підвідомчість дає відповідь на питання, хто з системи різних юрисдикційних органів може розглядати дану справу, підсудність розмежовує повноваження між різними судами однієї судової гілки.

2 основні критерії розмежування підсудності:

• властивості справи (категорія справи)

• особливість суб’єктного складу сторін у справі

2. Види підсудності

В теорії цивільного процесу розрізняють родову (предметну) і територіальну (просторову чи місцеву) підсудність.

Родова (предметна) підсудність - обумовлена предметом спору ознака цивільної справи, в залежності від якої розмежовується компетенція між різними ланками судів. Загалом, даний вид підсудності дає відповідь на питання, яку категорію справ як суди першої інстанції розглядають місцеві суди, яку - апеляційні, а яку - Верховний Суд України.

Загальне правило родової підсудності і вказує, що усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються районними, районними у містах, міськими та міськрайонними судами (ст. 107 ЦПК), у зв'язку з чим виключним судом, який розглядає справу в порядку першої інстанції, є місцевий суд. Апеляційні суди розглядають справи як суди другої (апеляційної) інстанції. Верховний Суд України є судом касаційної інстанції.

Територіальна (просторова чи місцева) підсудність - це ознака цивільної справи, на основі якої розмежовується компетенція судів в межах однієї ланки.

Правила розмежування територіальної підсудності досить складні, тому її в своє чергу поділяють на кілька видів:

• загальну

• альтернативну

• виключну

• договірну

• за зв'язком справ

• дискреційну (за вказівкою суду)

Загальне правило територіальної підсудності – підсудність справ визначається місцезнаходженням відповідача.

Мета запровадження територіальної підсудності за місцезнаходженнями відповідача (ст.109 ЦПК):

• створення сприятливих умов для захисту відповідачеві

• це дисциплінує позивача, стримує його від пред’явлення безпідставних позовів

Альтернативна підсудність (ст.110 ЦПК)

• не виключає можливості звернення до суду за місцезнаходженням відповідача (загальна підсудність)

• це пільгова підсудність, що встановлюється по окремих категоріях справ

Всі правила альтернативної підсудності можна поділити на 2 групи:

1) коли з кількох можливих є суд за місцем проживання позивача (ч.1-5 ст.110 ЦПК)

2) не передбачає суду за місцем проживання позивача (ч.6-12 ст.110 ЦПК)

Правила альтернативної підсудності застосовуються і до певної категорії справ окремого провадження (ст.246, 283, 260 ЦПК).

Справи наказного провадження – за загальними правилами територіальної підсудності + ст.110 (щодо заробітної плати).

Виключна підсудність – коли законодавець імперативно визначає суд, який повинен вирішувати справу по суті

Ст.114 ЦПК

• позови з приводу нерухомого майна

• позови про виключення майна з опису

• позови кредиторів спадкодавця до спадкоємців

• позови до перевізників з договору перевезення

В більшості категорій справ окремого провадження встановлена виключна підсудність.

Договірна підсудність – встановлюється за угодою сторін.

• В договорі забороняється змінювати виключну підсудність

• Ст.112 ЦПК + ч.2 ст.110 ЦПК

• Встановлення договірної підсудності є імперативом для сторін

Підсудність за зв’язком справ – визначає суд, який розглядатиме справу виходячи з первісного спору, що є предметом судового розгляду

• ч.1 ст.113

• ч.2 ст.113

• ст.125 – треті особи, що заявляють самостійні вимоги, пред’являють свій позов у суд, де слухається справа сторін