Лекція 13. Позов

1. Поняття позову та позовного провадження

2. Елементи позову

3. Види позовів

4. Право на позов та право на пред'явлення позову

5. Об'єднання і роз'єднання позовів

6. Захист інтересів відповідача проти позову

7. Розпорядження засобами захисту сторін

8. Забезпечення позову

1. Поняття позову та позовного провадження

Залежно від характеру вимог зацікавлених осіб законодавство передбачає різні види цивільного судочинства, серед яких основною процедурою розгляду і вирішення цивільних справ є позовне провадження. Це обумовлено тим, що більша частина цивільних справ виникає з цивільних, трудових, сімейних, земельних та інших правовідносин і в них наявний спір про право. Даний критерій є досить важливим передусім з практичної точки зору, оскільки дає змогу відокремити справи позовного провадження від справ окремого провадження, де такий спір про право відсутній.

Процесуальні норми, що регулюють позовне провадження, мають значення загальних правил для всього цивільного судочинства. Це підтверджується ст. 97 та ч. З ст. 235 ЦПК, де зазначається: а) заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими Кодексом; б) справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду справ наказного та окремого провадження встановлені відповідними розділами.

Позовне провадження - це врегульована нормами цивільного процесуального права діяльність з розгляду і вирішення цивільних, трудових, сімейних, житлових, земельних та інших спорів про суб'єктивне право чи охоронюваний законом інтерес.

Сутність позовного провадження проявляється в його найбільш суттєвих рисах. У правовій літературі до них відносять:

• ініціювання провадження шляхом подання позову до суду;

• регламентація позовного провадження всією системою норм цивільного процесуального права;

• спрямованість позовного провадження на розгляд та вирішення уповноваженим законом органом (судом) спорів про суб'єктивні права чи охоронювані законом інтереси;

• розгляд та вирішення підвідомчих суду цивільних справ, що виникають з правовідносин, в яких сторони займають рівне становище, не перебуваючи у відносинах панування та підкорення;

• наявність в учасників процесу суттєвих процесуальних гарантій;

• наявність мети позовного провадження, що полягає в захисті суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів способами, встановленими законом.

Ініціювання позовного провадження здійснюється шляхом подання позову, який вважається найбільш досконалим засобом захисту порушеного або оспорюваного суб'єктивного права.

Позов – вимога юридично зацікавленої особи (позивача), що звернена до суду першої інстанції, про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного суб'єктивного права або охоронюваного законом інтересу встановленим законом способом на підставі обґрунтованих фактів. (Вандишев, Дернова)

– є звернення до суду з певними вимогами до іншої сторони, а сам документт з такими вимогами є позовною заявою. (Кілічава)

Позов є багатоплановим поняттям, що включає в себе одночасно:

а) спосіб, засіб захисту суб'єктивних прав у випадку їх порушення або загрози порушення;

б) спосіб порушення позовного провадження