Договірне представництво

Ст.40 – Представником може бути:

• адвокат

• інша особа 18 р., має цив. дієздатність і належно посвідчені повноваження на ведення справи в суді.

Ст.41 – Не можуть бути представниками:

• особи, які діють в цьому процесі як секретар, перекладач, експерт, спеціаліст, свідок

• судді, слідчі, прокурори (крім законного та статутного представництва)

• ч.2 ст.40 – одна і та ж особа не може бути представником іншої сторони, третіх осіб

• адвокати, які отримали доручення з порушенням правил про надання допомоги (ст.7 ЗУ «Про адвокатуру»)

Документи, що посвідчують повноваження договірних представників (ст.42 ЦПК):

• довіреність фізичної особи (нотаріально посвідчена)

• ордер адвокатського об’єднання або договір

• довіреність юридичної особи (підпис уповноваженої посадової особи + печатка)

• документи, що посвідчують службове становище і повноваження керівника (але на мою думку, це не є вид договірного представництва – див. вище)

Законне представництво

– це вид процесуального представництва, яке виникає на підставі закону, рішення суду, адміністративного акту

Законний представник – це учасник цивільно-процесуальної діяльності, допущений у встановленому порядку у справу з числа вказаних у процесуальному законі осіб і покликаний забезпечити максимальну реалізацію прав підопічного учасника, який з об’єктивних причин обмежений у здатності реалізувати свої права самостійно.

Згоди довірителя на виникнення законного представництва не треба.

Ст.39 – законне представництво виникає щодо певного кола осіб:	Закон чітко визначає, хто може виступати законним представником
малолітніх до 14 р. недієздатних	батьки усиновлювачі опікуни
неповнолітніх 14-18 р. осіб, цивільна дієздатність яких обмежена	батьки усиновлювачі піклувальники + суд може залучити до участі у справі саму особу
особи, визнаної безвісно відсутньою	опікун майна особи
спадкоємців особи, яка померла чи оголошена померлою, якщо спадщина ще ніким не прийнята	виконавець заповіту охоронець спадкового майна

Ознаки законного представництва:

• законні представники покликані законодавцем охороняти права і законні інтереси недієздатного чи частково дієздатного суб’єкта. Відсутня дієздатність осіб реалізується через дії їх законних представників

• законні представники отримують повноваження на представництво інтересів особи, яку вони представляють, не від неї самої, оскільки вона не володіє повною дієздатністю, а на підставі закону

• обсяг прав законного представника не залежить від волі підопічного; вони ширші прав договірних представників і не можуть бути ніким обмежені. + деякі повноваження виходять за межі прав договірних представників – право доручити ведення справи в суді іншій особі

• законний представник при здійснені представництва виражає свою волю

• законний представник зобов’язаний захищати права і законні інтереси підопічного у всіх установах, в т.ч. і в суді. Як правило, він не може відмовитися від виконання покладеного на нього законом обов’язку.

Повноваження законного представника посвідчуються (ст.42 ЦПК):

• свідоцтвом про народження дитини

• рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна

• + рішення про усиновлення (це прямо не вказано в ЦПК)

Ст.43 ЦПК – призначення або заміна законного представника – див. самостійно !!!

Особливість законного представництва – законні представники можуть доручити ведення справи в суді іншій особі (буде діяти в процесі як договірний представник) = «подвійне представництво», в основі – цивільно-правовий договір доручення.

??? Чи представництво батьками своїх дітей і, навпаки, є законним представництвом??? (ст.172 СК)

На мою думку, ні – це представництво в силу ст.45 ЦПК – «участь в цивільному процесі інших фізичних осіб, яким за законом надано право захищати права інших осіб». Хоча СК каже, що вони виступають як законні представники.