5. Засоби доказування в цивільному процесі

Закон (ч. 2 ст. 57 ЦПК) встановлює такі форми процесуальних доказів:

• пояснення сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків,

• показання свідків,

• письмові докази,

• речові докази, зокрема звуко- і відеозаписи,

• висновки експертів.

Вказані форми ще називають засобами доказування.

Пояснення сторін, третіх осіб та їх представників

Сторони, треті особи та їх представники є особами, які беруть участь у справі, і відповідно до цивільного процесуального законодавства наділені відповідними правами та обов'язками. Центральне місце в системі суб'єктивних процесуальних прав осіб, які беруть участь у справі, займає право давати усні та письмові пояснення суду, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Процесуальне законодавство встановлює певні вимоги щодо змісту пояснень сторін, третіх осіб та їх представників. За загальним правилом, у своїх поясненнях особи, які беруть участь у справі, мають інформувати суд про обставини, якими вони обґрунтовують свої вимоги чи заперечення. Отже, не є засобами доказування такі пояснення сторін, третіх осіб, їх представників, що містять доводи і міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб, письмові зауваження з приводу неправильності чи неповноти журналу судового засідання тощо.

В юридичній літературі (Треушніков) у змісті пояснень осіб, які беруть участь у справі, виділяють такі елементи:

1) фактичні дані;

2) процесуальні волевиявлення;

3. судження про юридичну кваліфікацію правовідносин;

4. мотиви, аргументи, за допомогою яких кожна із сторін висвітлює фактичні дані у вигідному для себе аспекті;

5. емоції, настрої.

Серед науковців існує загальна думка, що пояснення сторін, третіх осіб, їх представників, з одного боку, можуть надати найбільш повні і точні відомості про обставини справи, оскільки вони є суб'єктами спірних правовідносин, що розглядаються судом, а з іншого - такі пояснення не завжди мають об'єктивний характер через особисту зацікавленість таких осіб. У зв'язку з цим, законодавець ввів правило, за яким доказами є лише пояснення, отримані від осіб, допитаних як свідків (ст. 62,184 ЦПК).

Залежно від змісту пояснення осіб, які беруть участь у справі, поділяють на:

1. твердження - пояснення осіб, які беруть участь у справі, що містять відомості про факти, які згідно з законом повинна доводити ця сторона в процесі як суб'єкт доказування;

2. визнання - пояснення осіб, які беруть участь у справі, що містять відомості про факти, які відповідно до закону повинна доказувати протилежна сторона.

ЦПК встановлює чіткий процесуальний порядок визнання.

• Так, позивач може відмовитися від позову, а відповідач має право визнати позов повністю або частково протягом усього часу розгляду справи.

Визнання позову з боку відповідача слід відрізняти від визнання факту, яке можливе як часткове визнання позову.

Процесуальним наслідком визнаного в цивільному процесі однією із сторін факту є набуття таким фактом безспірного характеру і звільнення другої сторони від обов’язку його доведення.

На доказування визнаного в процесі факту не поширюються правила про допустимість засобів доказування, крім випадків, коли факт повинен бути підтверджений нотаріально посвідченою угодою.

• Відповідно до ст. 174 ЦПК сторони можуть скористатися такими правами під час судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем викладено в адресованих суду письмових заявах, їх потрібно приєднати до справи. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник сторони, який висловив намір вчинити ці дії, у повноваженнях на їх вчинення.

• У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

• Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

• Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо - його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

З метою захисту інтересів сторін, поряд з визнанням цивільне процесуальне законодавство передбачає також відмову від визнання обставин. Відмова від визнання у попередньому судовому засіданні обставин приймається судом, якщо сторона, яка відмовляється, доведе, що вона визнала ці обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози, тяжкої обставини, або обставини визнано у результаті зловмисної домовленості її представника з іншою стороною. Про прийняття відмови сторони від визнання обставин суд постановляє ухвалу. У разі прийняття судом відмови сторони від визнання обставин вони доводяться в загальному порядку (ст. 178 ЦПК).

Існує думка, за якою твердження та визнання в повній мірі не охоплюють змісту пояснень сторін, третіх осіб, їх представників у цивільному процесі. Через це доцільним уявляється виокремлення ще однієї форми змісту пояснень осіб, які беруть участь у справі, - заперечень, тобто пояснень осіб, які беруть участь у справі, що містять відомості про факти, які спростовують предмет доказування іншої сторони⁶.

Більше того, поряд із твердженням та визнанням, заперечення знайшло своє відображення в ЦПК. Так, відповідно до ст. 128 ЦПК після одержання копій ухвали про відкриття провадження у справі і позовної заяви відповідач має право подати суду письмове заперечення проти позову. Відповідач може заперечувати проти позову, посилаючись на незаконність вимог позивача, їх необґрунтованість, відсутність у позивача права на звернення до суду або наявність перешкод для відкриття провадження у справі. Заперечення проти позову можуть стосуватися всіх заявлених вимог чи їх певної частини або обсягу.

Таким чином, виступаючи як засоби доказування, пояснення сторін, третіх осіб, їх представників знаходять свій прояв у трьох формах: твердження, визнання та заперечення.

Пояснення сторони будуть мати доказове значення лише якщо вони допитані в якості свідка!!!