Відмінність передумов права на пред'явлення позову від умов реалізації права на пред'явлення позову

(таблиця)

Звернемо вашу увагу на те, що обидва види ухвал (відмова у відкритті провадження у справі та повернення заяви позивачеві) оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду за п.3 і 4 ч.1 ст.293 ЦПК.

5. Об'єднання і роз'єднання позовів

Цивільний процесуальний кодекс передбачає можливість об'єднання і роз'єднання позовних вимог і цивільних справ, в яких містяться відповідні вимоги. Дане питання регулюється ст.126 ЦПК, яка хоч і має назву "Об'єднання і роз'єднання позовів", проте регулює питання об'єднання і роз'єднання цивільних справ.

Інститут об'єднання і роз'єднання позовних вимог покликаний забезпечити своєчасне та ефективне вирішення правового спору між сторонами.

Закон визначає, що суддя може вирішити питання про об'єднання та роз'єднання позовів на таких стадіях процесу:

• під час відкриття провадження у справі;

• підготовки справи до судового розгляду;

• під час судового розгляду.

У судовій практиці часто зустрічаються випадки, коли одна особа пред'являє до іншої особи декілька позовних вимог, що випливають з одного правовідношення. Зокрема, наймодавець може пред'явити одночасно вимогу до наймача про звільнення приміщення та про сплату боргу з орендної плати. Розірвання шлюбу нерідко обумовлює вимогу про розподіл майна, про стягнення аліментів тощо. Таким чином, позов одного виду об'єднується з позовом іншого виду. Ще одним прикладом може бути позов про розірвання договору купівлі-продажу, який об'єднується з позовом про стягнення збитків. З цією метою закон передбачає інститут об'єднання цивільних справ.

Вимоги, що об'єднуються в одному провадженні, мають бути однорідними. Однорідність вимог випливає із особливостей тих спірних матеріально-правових відносин, які породжують позов.

Однорідність позовних вимог виникає, якщо позовні вимоги випливають із одного і того ж правовідношення або з різних правовідношень, пов'язаних між собою.

На встановлення однорідності вимог не впливає їх зміст, тобто допускається об'єднання навіть різних за своїм характером вимог (наприклад, в одному провадженні можуть бути об'єднані позови про визнання договору недійсним і позов про стягнення заподіяних при цьому збитків).

Якщо позови є неоднорідними (наприклад, випливають з різних за своєю галузевою належністю правовідносин) їх об'єднання є недоцільним, адже це може призвести до ускладнення процесу розгляду і вирішення цивільної справи. Також не допускається об'єднання позовів, коли відсутня спільність предмета позову.⁸

Об'єднання позовів може бути здійснене як позивачем (позивачами), так і судом.

Питання об'єднання справ вирішується ухвалою. Така ухвала не оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

При об'єднанні позовів кожний із них зберігає своє окреме значення і підлягає вирішенню судом. У судовому рішенні обов'язково повинно бути відображено, чи задовольнив суд і в якому обсязі кожний з об'єднаних позовів. Враховуючи те, що в одному провадженні об'єднуються однорідні позовні вимоги, вирішення однієї з них автоматично впливає на результати вирішення інших. Так, якщо суд визнає договір недійсним, він зобов'язаний задовольнити і правомірні вимоги позивача щодо застосування наслідків недійсного правочину.

Хоча від належного вирішення питання про об'єднання чи роз'єднання позовів залежить швидкий та правильний розгляд заявлених вимог, проте об'єднання позовних вимог може мати негативні наслідки. Сумісний розгляд декількох вимог, навіть тісно пов'язаних і однорідних, розширює предмет доказування у справі, збільшує коло учасників процесу, ускладнює розгляд та вирішення справи.

У випадку, коли спільний розгляд позовних вимог ускладнює вирішення справи, може мати місце роз'єднання справ.

• Наприклад, необхідно роз'єднати позовні вимоги у зв'язку з необхідністю призначення складної експертизи за окремими вимогами, тривалим відрядженням або тяжким захворюванням одного чи декількох з позивачів або відповідачів.

• Також варто роз'єднати позови, коли в одній позовній заяві мають місце вимоги про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, але суд вважає доцільним вжити заходів до збереження сім'ї, тобто надати подружжю строк для примирення. Щодо аліментів, то батько не заперечує проти їх стягнення, а мати наполягає на їх виплаті. Тому суд може роз'єднати позови про розірвання шлюбу та надати особам строк для примирення, а щодо аліментів - постановити рішення про їх стягнення. (Фурса)

• Іншим прикладом щодо аліментів та розірвання шлюбу може бути такий: позивачем заявлені вимоги про розірвання шлюбу та стягнення аліментів з відповідача. Проте відповідач не з'являється в судове засідання, і місцеперебування його невідоме. В такому випадку суд роз'єднує справу на два позови: про розірвання шлюбу та про стягнення аліментів. Позов про розірвання шлюбу задовольняється, а у справі про стягнення аліментів оголошується розшук відповідача згідно зі ст. 78 ЦПК.

Питання роз'єднання справ вирішується ухвалою. Така ухвала не оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

Підставою для провадження по виділених вимогах є ухвала суду про роз'єднання позовів і копія позовної заяви. Провадження у справі, яка виділена, розпочинається спочатку