3. Повноваження представника в суді

Ст.44 ЦПК

Представник є самостійним учасником процесу, який наділений важливими повноваження. На відміну від ЦПК 1963 року, даний кодекс наділяє представника як загальними, так і спеціальними правами, які пов’язані з розвитком спору і спрямовані на розпорядження щодо предмету спору. Тобто представник наділений такими повноваженнями, як і особа, яку він представляє (загальні + спеціальні права).

Зміст судового представництва у цивільному процесі складають процесуальні дії, наслідки яких поширюються на довірителя. Саме тому довіритель визначає обсяг повноважень і доручає йому ведення справи. Він має право обмежити коло повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії. Такі обмеження повинні бути застережені у виданій йому довіреності.

Законом не передбачено, як зазначити обмеження щодо окремих повноважень представника, якщо він є адвокатом і діє на підставі ордеру. Адже ордер не містить переліку повноважень, як і не містить підпису особи, яку представляє адвокат (зразки ордера на ведення справи затверджені Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України). Тому ордер лише засвідчує право адвоката на надання правової допомоги у суді.

Законодавець не визначився, яким чином можна обмежити повноваження представника, який бере участь у справі на основі усної заяви, занесеної до журналу судового засідання (ч.6 ст. 42 ЦПК).

Однак із ч.4 ст.44 випливає, що обмеження повноважень представника на вчинення певних процесуальних дій у тих випадках, якщо повноваження представника підтверджуються іншими документами, ніж довіреність, здійснюється шляхом подання суду відповідної заяви: письмової або усної із занесенням її до журналу судового засідання.

Крім обмеження повноважень представника, їх дію може бути взагалі припинено. Підстави і порядок припинення представництва за довіреністю визначається ст.248-250 ЦК.

Лекція 7. Участь у цивільному процесі органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб

1. Загальна характеристика участі в цивільному процесі органів та осіб, , яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб

2. Участь у цивільному процесі Уповноваженого ВРУ з прав людини

3. Процесуальні форми та підстави участі прокурора у цивільному процесі

4. Форми та підстави участі в цивільному процесі органів державної влади та місцевого самоврядування

5. Участь в цивільному процесі інших фізичних та юридичних осіб, яким надано право захищати інтереси інших осіб

6. Повноваження в цивільному процесі органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб

1. Загальна характеристика участі в цивільному процесі органів та осіб…

У випадках, встановлених законом, Уповноважений Вер­ховної Ради України з прав людини, прокурор, органи держав­ної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юри­дичні особи можуть звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб або державних чи суспіль­них інтересів та брати участь у цих справах (ч.1 ст.45 ЦПК).

ЦПК 2004 р. об'єднав у одну статтю різні за своїм статусом державні органи, що вправі звернутися до суду за захистом не своїх, а «чужих» інтересів, тобто інтересів інших фізичних осіб, державних або суспільних інтересів.

Які ж спільні риси поєднують ці органи у цивільному процесі, що й стало підставою для єдиного нормативного регулювання їх участі в цивільному процесі?

Саме характер процесуальної заінтересованості у справі й було покладено в основу віднесення органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, до зазначеної групи учасників цивільного процесу, їх заінтересованість має державно-правовий характер. Держава в особі державних органів здійснює захист прав, свобод та інтересів фізичних, юридичних осіб та держави.

Водночас участь кожного державного органу, що звернувся до суду на захист прав інших осіб, у цивільному процесі має особливості.

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини був включений до групи органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, за ЦПК 2004 р.

Для кожного з перерахованих у ст.45 органів та осіб, які вправі звернутися до суду з позовом або заявою на захист прав інших осіб, встановлено різний обсяг категорій справ, справу за якими може бути відкрито судом, причому цей обсяг звужується поступово, починаючи з Уповноваженого Верховної Ради з прав людини та закінчуючи фізичними та юридичними особами.

До того ж право на звернення до суду в порядку ст.45 ЦПК кожного із зазначених органів ще й пов'язується з колом пов­новажень або з обсягом компетенції конкретного державного органу.

Зокрема, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини наділений правом на звернення до суду з будь-яким позовом або заявою, якщо за станом здоров'я чи з інших по­важних причин громадянин не може цього зробити са­мостійно (в інтересах неповнолітніх, недієздатних, інвалідів, пенсіонерів, малозабезпечених осіб тощо).

При цьому звернутися до суду він може лише в інтересах громадянина, та не вправі подати позов на захист державних або суспільних інтересів, як це можуть зробити, наприклад, прокурор або органи державної влади.

Прокурор вправі подати позов в інтересах фізичної особи, держави або суспільства, юридичної особи, однак порівняно з Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини, про­курор керується зовсім іншими критеріями при вирішенні пи­тання щодо необхідності звернення до суду на захист прав інших осіб. Його заінтересованість має державний характер, в силу того, що Конституцією України на прокуратуру покладе­на функція представництва інтересів громадянина або держа­ви. При цьому він керується Законом України «Про прокура­туру» та спеціальним наказом Генеральної прокуратури Ук­раїни «Про організацію представництва прокурором в суді інтересів громадянина або держави та їх захисту при вико­нанні судових рішень» від 29 листопада 2006 р. № 6-гн.

Для реалізації своєї державної функції прокурор у цивіль­ному процесі має право вступити у справу в будь-якій стадії процесу для здійснення представництва інтересів громадяни­на або держави.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування вправі звернутися до суду на захист прав, свобод та інтересів інших осіб не у будь-якій цивільній справі, а лише тоді, коли це визначено конкретною нормою матеріального або процесуального права. Вони можуть залучатися до участі у справі й для подання висновків та висловлення своєї думки щодо вирішення справи по суті, однак в межах своїх функціональних повноважень.

Фізичні та юридичні особи вправі звернутися до суду на захист інтересів інших фізичних осіб лише в окремих, визначених законом випадках.