Змістовний модуль 4 Лекція 23. Апеляційне провадження

(Заняття 1.)

1. Завдання інституту апеляційного провадження.

2. Суб’єкти та об’єкти апеляційного оскарження.

3. Форма та зміст апеляційної скарги. Строки та порядок апеляційного оскарження.

4. Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції. Підготовка справи до розгляду апеляційним судом та порядок призначення до слухання.

(Заняття 2.)

1. Розгляд справи апеляційним судом.

2. Права та обов’язки суб’єктів апеляційного провадження під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції.

3. Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду скарги на рішення суду першої інстанції та підстави для таких повноважень.

4. Порядок апеляційного оскарження ухвал суду першої інстанції. Ухвали і рішення суду апеляційної інстанції та порядок їх ухвалення.

Суть і значення апеляційного провадження

Законність та обгрунтованість рішень і ухвал суду першої інстанції в ци­вільному судочинстві України забезпечується системою численних проце­суальних гарантій — принципами цивільного процесуального права; участю в цивільному процесі прокурора, органів державної влади, органів місцево­го самоврядування, фізичних та юридичних осіб, які від свого ім'я можуть звертатися до суду із заявами на захист прав, свобод та інтересів інших осіб; встановленим цивільним процесуальним порядком розгляду і вирішення справ.

Однак зазначених гарантій недостатньо. Як свідчить практика суди че­рез суб'єктивні (некомпетентність, неуважність, спрощений підхід, тощо) й об'єктивні (складність правовідносин, спір з яких розглядається, числен­ність співучасників та ін.) причини ухвалюють рішення, які не відпові­дають обставинам справи або нормам матеріального права, котрі регулюють спірні правовідносини сторін, та нормам процесуального права.

За таких обставин необхідно мати додаткові гарантії захисту прав і сво­бод заінтересованих громадян, прав організацій, держави та публічних інте­ресів і забезпечення законності і обгрунтованості судових рішень і ухвал. В їх складі визначальна роль належить апеляційному провадженню — апе­ляційному оскарженні та перевірці рішень і ухвал суду першої інстанції, які не набрали законної сили (статті 291-322 ЦПК).

Апеляційне оскарження і перевірка рішень і ухвал суду першої інстанції, що не набрали чинності (законної сили) як процесуальна гарантія захисту прав і охоронюваних законом інтересів сторін, інших осіб, які брали участь у розгляді справ і зміцнення законності і виконання завдань цивільного су­дочинства досягається реалізацією ними права на оскарження судових актів і перевіркою судом апеляційної інстанції їх законності і обгрунтованості шляхом повторного розгляду справи (перевирішення), з можливістю вста­новлювати нові факти, досліджувати нові докази, а також докази, які до­сліджувалися судом першої інстанції з порушенням встановленого порядку.

Суть апеляції полягає в новому (повторному) розгляді і перевирішенні справи судом апеляційної інстанції.

Таким чином, апеляційне оскарження і перевірка рішень і ухвал суду першої інстанції забезпечує їх законність і обгрунтованість, захист прав, сво­бод та інтересів осіб, які брали участь у справі, а також публічних інтересів. Водночас апеляційне провадження є однією з форм що забезпечує однакове застосування судами законів при вирішенні цивільних справ. Розгляд справ за апеляційними скаргами дозволяє виправляти помилки судів першої інстанції і спрямовувати їх роботу, забезпечуючи правильний і однаковий підхід до застосування норм процесуального права, а також має превентивний характер —попереджає порушення норм права громадянами, організаціями, посадовими особами.

Право апеляційного оскарження рішень і ухвал суду першої інстанції та процесуальний порядок його реалізації

Право апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги — це надана законом можливість на порушення функціональної діяльності суду апеляційної інстанції на новий (повторний) розгляд цивільної справи і пе­ревірки постановлених по ній рішень і ухвал на відповідність їх вимогам за­конності і обгрунтованості.

Правом на апеляційне оскарження судових рішень наділені:

1) сторони;

2) інші особи, які беруть участь у справі (треті особи, представники сторін та третіх осіб);

3) в справах окремого провадження право подати апеляційну скаргу мають заявники, інші заінтересовані особи та їх представники;

4) в ч.3 ст.26 ЦПК України передбачена можливість участі в розгляді справи як осіб, які беруть участь у справі, органів та осіб, передбачених в ст.45 ЦПК України, тому можна зробити висновок, що правом на апеляцію наділені також органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб (Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, прокурор, органи державної влади, органи місцевого самоврядування та ін.);

5) особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки. Зазначені особи можуть подати апеляційну скаргу, якщо рішенням суду безпосередньо вирішено питання про їх права або про їх обов‘язки.

Співучасники і треті особи мають право приєднатися до апеляційної скарги, поданої особою, на стороні якої вони виступали, подавши про це заяву, до початку розгляду справи в апеляційному суді, по якій судовий збір не оплачується (ст. 299 ЦПК). Тому право на апеляційне оскарження включає в себе також право на вступ до процесу по справі, розпочатому в апеляцій­ній інстанції.

Реалізація права апеляційного оскарження обумовлена встановленими ст. 294 ЦПК процесуальними строками. Заява про апеляційне оскарження може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви.

Пропущений строк на подачу апеляційної скарги може бути поновлений судом на заяву особи, яка їх подала за наявності належних під­став. При їх відсутності — скарга залишається без розгляду.

Право апеляційного оскарження обумовлено об'єк­том оскарження. Ними є рішення суду першої інстанції (повністю або част­ково) (ч. 1 ст. 292 ЦПК) та ухвала суду, згідно зі ст. 293 ЦПК.

Інші ухвали окремо від рішення суду не можуть бути оскаржені до апеляційної інстанції. Заперечення проти ухвал, що не підлягають оскаржен­ню, можна включити до апеляційної скарги.

Право на оскарження ухвали суду першої ін­станції строкове — п'ять днів з дня, наступного за днем їх проголошення (ч. 2 ст. 294 ЦПК) та 10 днів для подання апеляційної скарги.

Право на оскарження здійснюється учасниками процесу пред'явленням певних процесуальних документів: заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги.

Форма і зміст апеляційної скарги, визначені ст. 295 ЦПК. Апеляційна скарга викладається письмово і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається скарга; 2) назву особи, яка подає скаргу, її місце проживання або знаходження, 3) найменування осіб, які беруть участь у справі, їх місце проживання або знаходження; 4) дата подання заяви про апеляційне оскарження; 5) обгрунтування апеляційної скарги, подан­ня: у чому полягає незаконність і (або) необгрунтованість рішення (ухвали) суду, обставини спра­ви та закон, яким спростовується рішення; 6) нові обставини, які підлягають встановленню; 7) клопотання особи, яка подала скаргу; 8) перелік документів та інших матеріалів, що додаються. Вони подаються на підтвердження скарги, подання, на обгрунтування неправильності встановлення судом першої інстанції юридичних фактів і вирі­шення справи по суті, досліджуються і оцінюються судом поряд з іншими доказами, тобто мають ознаки доказів і виконують їх роль.

Апеляційна скарга підписується особою, яка подала скаргу, або її представником. Представником до скарги додається документ, що підтверджує наявність у нього таких повноважень, якщо у справі відсутній відповідний документ. До апеляційної скарги, додаються їх копії з додаткови­ми матеріалами відповідно до числа осіб, які беруть участь у справі. Апеля­ційна скарга подається через суд першої інстанції.

Особа, яка подала апеляційну скаргу має право доповнити, змінити, відкликати або відмовитися від неї повністю чи частково (ст. 300 ЦПК). Доповнення чи зміна апеляційної скарги можливі протягом строку, передбаченого на апеляційне оскарження. Відкликання апеляційної скарги можливе до початку розгляду справи в апеляційній інстанції.

Одночасно з прийняттям відмови від апеляційної скарги судом вирішу­ється питання про закриття у зв'язку з цим апеляційного провадження. У разі його закриття особа, відмова якої була прийнята судом, позбавляєть­ся права на повторну подачу апеляційної скарги.

Протилежна сторона (тобто відповідач по апеляційній скарзі) може визнати апеляційну скаргу в повному обсязі чи в певній частині. Таке визнання враховується апеляційним судом щодо встановлення наявності або відсутності фактів, які мають значення для ви­рішення справи.

Підготовка і розгляд справи судом апеляційної інстанції

Справа з апеляційною скаргою надіслана судом першої ін­станції, надходить до канцелярії апеляційного суду, реєструється, оформ­ляється і передається у порядку черговості судді-доповідачу, який протя­гом десятиденного строку провадить її підготовку до розгляду. Для цього, відповідно до ст. 301 ЦПК він провадить комплекс процесуальних дій, не­обхідних для забезпечення апеляційного розгляду справи: 1) з'ясовує пи­тання про склад осіб, які беруть участь у справі, зокрема про сторін, співу­часників, третіх осіб, про необхідність залучення до участі у справі для дачі висновку органів державної влади та місцевого самоврядування; 2) визна­чає характер спірних правовідносин та закон, який їх регу­лює; 3) з'ясовує обставини (факти), на які посилаються сторони як на під­ставу своїх вимог і заперечень, інші особи, які беруть участь у справі ; 4) з'ясовує, які обставини (факти) визнаються і проти яких запе­речують сторони та інші особи, 5) визначає, якими додатковими доказами сторони, інші особи, які беруть участь у справі можуть обгрунтувати відповідно апеляційну скаргу чи заперечення проти них і встановлює строк для їх подан­ня; 6) за клопотан­ням сторін та інших осіб, які беруть участь у розгляді справи, вирішує питання про виклик у судове засідання свідків, призна­чення експертизи, про залучення до участі у справі спеціаліста, перекладача, та про ви­требування інших доказів. Якщо законодавством визначено обов'язкове призначення по справі ек­спертизи, зокрема у справах про визнання громадянина недієздатним (ст. 239 ЦПК),— вирішує питання про призначення експертизи; 7) виконує інші дії, пов'язані з забезпеченням апеляційного розгляду справи, зокрема: викликає для попереднього опитування сторін, проводить місцевий огляд, надсилає іншим судам доручення по збиранню доказів тощо.

Про зміст і наслідки підготовки справи до апеляційного розгляду суддя, який її провадив, доповідає колегії суддів, яка постановляє ухвалу про її за­кінчення. Колегія суддів може рекомендувати судді-доповідачу вчинити додатково окремі процесуальні дії, необхідні для підготовки справи до апеляційного розгляду.

Справа в апеляційному суді розглядається у відкритому судовому засі­данні в складі трьох професійних суддів. Закритий судовий роз­гляд допускається за мотивованою ухвалою суду на підставах, передбачених ст.. 6 ЦПК.

Процесуальний порядок розгляду справи судом апеляційної інстанції провадиться за правилами, встановленими для розгляду справ в суді першої інстанції, за окремими винятками (ст. 304 ЦПК). Головуючий відкриває судове засідання і оголошує, яка справа, за чиєю апеляційною скаргою та на рішення якого суду підлягає розгляду. Він з'ясовує, хто з осіб, які беруть участь у справі, з'явився, перевіряє їх особу, а також повноваження службових осіб і представників.

Неявка зазначених осіб, належним чином повідомлених про час і місце судового засідання, не перешкоджає розглядові справи. Однак, якщо суд за клопотанням особи визнає причини неявки поважними, він зобов'язаний відкласти розгляд справи (ст. 305 ЦПК). Апеляційний суд, має право також відкласти розгляд справи за за­явою будь-кого з осіб, які беруть участь у справі з інших підстав, якщо виз­нає, що воно спрямовано на забезпечення процесуальних прав і гарантій цих осіб або на більш повний апеляційний розгляд справи. Про відкладен­ня розгляду справи апеляційна інстанція постановляє ухвалу.

Розгляд справи після її відкладення розпочинається заново.

Якщо розгляд справи не відкладено, головуючий оголошує склад суду, який буде розглядати справу, апеляційну скаргу а також прізвище експерта, перекладача, секретаря судового засідання і роз'яс­нює особам, які беруть участь у справі, їх право заявляти відводи. Підстави для відводів, порядок їх вирішення і наслідки задоволення визначаються статтями 20-22ЦПК.

Потім головуючий роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх про­цесуальні права та обов'язки і встановлює, чи є у них клопотання та заяви. Останні, коли були заявлені, вирішуються судом після заслуховування дум­ки інших осіб, які беруть участь у справі. Клопотання і заяви можуть стосу­ватися доповнення, заміни, відкликання, відмови від апеляційної скарги, укладення мирової угоди сторонами, відмови від позову, визнан­ня позову, визнання апеляційної скарги.

До прийняття відмови від позову, відмови від апеляційної скарги, до за­твердження мирової угоди суд роз'яснює позивачеві або сторонам наслідки відповідних процесуальних дій (ст. 298-300,306 ЦПК). Суд не прий­має відмови від позову, визнання позову відповідачем, не затверджує миро­вої угоди сторін, якщо ці дії суперечать законові або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Після вирішення клопотань і заяв сторін суд переходить до розгляду справи. Суддя-доповідач в необхідному обсязі доповідає зміст оскаржува­ного рішення (ухвали) суду першої інстанції, апеляційні підстави, межі, в яких має здійснюватися перевірка законності і обгрунтованості рішення суду першої інстанції, а також щодо досліджених доказів і обставин (фактів), встановлених судом першої інстанції (ст. 303,304 ЦПК).

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції визначені ст. 303 ЦПК: суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої ін­станції в межах доводів апеляційної скарги, він може встановлювати нові факти, досліджувати нові докази, а також докази, які на думку осіб, що беруть участь у справі, судом першої інстанції досліджувалися з порушенням встановленого ЦПК порядку. Перевірка судом апеляційної інстанції законності і обгрунтованості рі­шення суду першої інстанції здійснюється лише в межах позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Після доповіді судді пояснення дає особа, яка подала апеляційну скаргу, а у випадку подачі апеляційної скарги обома сторонами, першим дає пояснення позивач. За виступами сторін пояснення дають треті особи ї інші особи, які беруть участь у справі. У випадку подання нових доказів або при наявності клопотання, занесеного до апеляційної скарги, про дослідження доказів, які є у справі та були досліджені судом першої інстан­ції, суд апеляційної інстанції досліджує такі докази за правилами ста­тей 179 ЦПК.

З'ясувавши обставини по справі і перевіривши їх доказами, апе­ляційний суд відкриває дебати сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, які реалізуються у тій же послідовності, в якій вони давали пояснення. При цьому суд може обмежити тривалість судових дебатів, вста­новлюючи рівний проміжок часу для всіх осіб, які беруть участь у справі, про що оголошується на початку судового засідання.

Після закінчення дебатів суд виходить до нарадчої кімнати для прийнят­тя рішення чи ухвали по апеляційній скарзі. При розгляді справи в апеляційному порядку може бути при необхідності оголошена перерва. Після закінчення перерви розгляд справи продовжується.

Якщо апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції або скарга на його ухвалу були подані в ус­тановлені строки, але надійшли до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи або коли строки на подання апеляційної скарги в зв'язку з пропуском їх з поважних причин були поновлені або продовжені і особа, яка подала апеляційну скаргу, не була присутня під час розгляду справи, суд апеляційної інстанції розглядає цю скаргу за правилами, встановленими для апеляційної інстанції. В залежності від об­грунтованості такої скарги, суд постановляє ухвалу або рішення, відповід­но до своїх повноважень, визначених ст. 307 ЦПК і може за наявності під­став скасувати ухвалу або рішення апеляційного суду.

Повноваження суду апеляційної інстанції

Повноваження суду апеляційної інстанції — це сукупність його прав і обов'язків, пов'язаних із застосуванням процесуально-правових наслідків щодо рішень і ухвал суду першої інстанції, які розглядаються в апеляційно­му порядку. Такі повноваження та підстави їх застосування визначені в статтях 307-313 ЦПК.

Розглянувши справу за апеляційною скаргою, суд апеляцій­ної інстанції має право постановити ухвалу: про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін; про повне або часткове скасування рішення суду першої інстанції і направ­лення справи на новий розгляд в суд першої інстанції; про скасування рі­шення суду першої інстанції і закриття провадження у справі або залишення заяви без розгляду. А також має право змінити або ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Відхилення апеляційної скарги (п. 1 ст. 308 ЦПК) — можливе то­ді, коли суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог ма­теріального і процесуального права. Згідно правила, передбаченого ч. 2 ст. 308 ЦПК не може бути скасо­ване правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань. Це може бути при порушенні правил підсудності, неточному посиланні на нор­му права при відповідності рішення чинному законодавству, тобто при по­рушенні норм процесуального права, які не призвели і не могли призвести до неправильного вирішення справи.

Скасування рішення суду і передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції настає тоді, коли встановлено порушення процесуального права, що перешкоджає суду апеляційної інстанції досліди­ти нові докази чи обставини, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ст. 311 ЦПК). Рішення суду підлягає скасуванню з направ­ленням справи на новий розгляд, якщо: 1) справа розглянута неповноважним суддею — (п. 1 ст. 311 ЦПК) — який не призначений Президентом України, не вибраний Верховною Радою (ст. 128 Конституції України); при наявності обставин, що викликають сумнів в його об'єктивності, або справа підлягає колегіальному розгляду (ст. 18 ЦПК); 2) рішення ухвалено чи підписано не тим суддею, який розглядав справу (п. 2 ст. 311 ЦПК). Таке рішення не відображає волі того судді, чий підпис від­сутній. Воно не має сили і значення судового документа, а тому підлягає обов'язковому скасуванню; 3) справу розглянуто у відсутності будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, належним чином не повідомлених про час і місце судового за­сідання (п. 3 ст. 311 ЦПК). Розгляд справи у відсутності таких осіб позбав­ляє їх реальної можливості здійснювати право на захист наданими їм про­цесуальними засобами, а суд — встановити об'єктивну істину, права і обо­в'язки сторін; 4) суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участі в справі (п. 4 ст. 311 ЦПК).

Скасування рішення суду першої інстанції із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду (ст. 310 ЦПК). Такі наслідки наступають з підстав, передбачених статтями 205, 207 ЦПК.

Скасування рішення повністю або частково і закриття провадження у справі можливо за наявності підстав, повний перелік яких передбачений ст. 205 ЦПК, а саме:

• якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (п.1).

• якщо є таке, що набрало законної сили, постановлене по спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав рішення суду чи ухвала суду про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін (п. 2).

• якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом (п. 3);

якщо сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом (п. 4). - якщо між сторонами укладено договір про передачу даного спору на вирішення третейського суду (п. 5);

• якщо після смерті громадянина, який був однією із сторін у справі, спірні правовідносини не допускають правонаступництва (п. 6). Це стосу­ється спорів, що виникають з трудових правовідносин (поновлення на ро­боті), сімейних (стягнення аліментів) та інших. Права і обов'язки, пов'я­зані з такими правовідносинами, невід'ємні від особи померлого, а тому не переходять до спадкоємців. Якщо правонаступництво у справі немож­ливе, відпадає потреба у постановленні судового рішення, а коли воно було постановлено, то підлягає скасуванню, а провадження в справі — за­криттю.

• Ліквідовано юридичну особу, яка була однією із сторін у справі (п. 7).

Скасування рішення і залишення заяви без розгляду відповідно до ст. 310 ЦПК настає з підстав, передбачених ст. 207 ЦПК:

- якщо заяву подано особою, яка не має цивільної процесуальної дієздатності (п. 1).

- якщо заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи (п. 2).

- у випадку повторної неявки в судове засідання позивача за викликом суду, без поважних причин або повторної неявки позивача за викликом су­ду незалежно від причини (п. 3).

- якщо спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же під­став знаходиться на розгляді в іншому суді (п. 4). Та ін. підстави, названі у ст.. 207 ЦПК.

Правові наслідки залишення заяви без розгляду визначені ч.2 ст. 207 ЦПК. Після усунення умов, на підставі яких заява була залишена без розгляду, за­інтересована особа має право знову звернутися до суду, подавши заяву в загальному порядку.

Зміна рішення або постановлення нового рішення (ст. 309 ЦПК).

В нормативному порядку визначені тільки підстави для скасування рі­шення суду першої інстанції і постановлення судом апеляційної інстанції нового рішення і якими відповідно до ст. 309 ЦПК є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; 3) невідпо­відність висновків суду обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування судом норм матеріального або процесуального права.

Рішення і ухвали суду апеляційної інстанції

За результатами розглянутої у апеляційному порядку справи суд ухвалює рішення чи ухвалу. Рішення і ухвали суду апеляційної інстанції ухвалюються іменем України негайно після розгляду справи за апеляційною скаргою в нарадчій кімнаті. Це правило забезпечує вільне обговорення доводів скарги чи подання та виключає можливість стороннього впливу на суддів при прийнятті ними рішення чи ухвали, які поста­новляються більшістю голосів, під­писуються всім складом, який розглянув справу. Суддям заборонено розго­лошувати міркування, які були висловлені в нарадчій кімнаті.

Суд апеляційної інстанції ухвалює рішення тільки у разі прийняття нового рішення по суті позовних вимог, а ухвалу — в інших випадках. За змістом рішення повинно відповідати правилам ст. 316 ЦПК. В ньому за­значається: 1) вступна частина - час і місце його ухвалення; назва суду, прізвище і іні­ціали головуючого, суддів, секретаря судового засідання; особи, які бе­руть участь у справі; 2) описова частина - короткий зміст заявлених вимог і рі­шення суду першої інстанції; короткого змісту вимог апеляційної скарги, узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, та інших осіб, які беруть участь у справі, 3) мотивувальна частина - мотиви, на підставі яких апеляційний суд визнав необхідним скасувати рішення суду першої інстанції і постановити нове рішення; встановлені факти і відповідні до них правовідносини; порушення прав і свобод, за захистом яких спрямоване звернення до суду, чи невиконання зобов'язань або інші підстави щодо задоволення вимог; назва, стаття, її частина, абзац, пункт, підпункт нормативно-правового акту, за яким вирішено справу, норми процесуального закону, яким керувався суд; 4) резолютивна частина - висновок суду про задоволення позову або відмову в позові повністю чи частково, вказівку на розподіл судових витрат, строк і порядок набрання рішенням законної сили та оскарження рішення.

При відхиленні апеляційної скарги в ухвалі має бути зазначе­но, якими конкретними даними спростовуються її доводи. Якщо суд апеля­ційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції і направляє справу на новий розгляд, в ухвалі повинно бути зазначено, в чому саме полягає не­правильність рішення.

В ухвалі суду апеляційної інстанції, постановленій за розглядом скарги на ухвалу суду першої інстанції повинно міститися посилання на ухвалу суду першої інстанції. Ухвала постановляється при реалізації судом апеляційної інстанції своїх повноважень, визначених ст. 315 ЦПК, у випадках: відхилен­ня апеляційної скарги і залишення рішення суду першої інстанції без зміни; скасування рішення суду першої інстанції з направленням справи на новий розгляд; скасування рішення суду першої інстанції із закриттям проваджен­ня в справі або залишенням заяви без розгляду; відхилення апеляційної скарги і залишення ухвали суду без змін; зміни ухвали суду першої інстанції; скасування ухвали з направленням на новий розгляд або вирішенням питання по суті.

Рішення і ухвала, постановлені судом апеляційної інстанції проголошу­ються прилюдно. Головуючий роз'яснює їх зміст, порядок і строк оскарження в касаційному порядку.

Рішення і ухвали за апеляцій­ними скаргами на рішення і ухвали суду першої інстанції наби­рають чинності (законної сили) з моменту їх проголошення. А рішення або ухвала суду першої інстанції втрачають свою чинність (ст. 319 ЦПК).