1. Накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб

Даний спосіб в основному застосовується судом у тих випадках, коли йдеться про поділ майна між подружжям, про відшкодування шкоди, повернення позики, тобто коли майно може бути відповідачем продане, розтрачене, кошти витрачені, що у майбутньому перешкоджатиме виконанню рішення або взагалі зробить його неможливим.

В той же час суд повинен зважати, що накладення арешту на майно одночасно порушує або може порушувати права та інтереси інших осіб. Заява про арешт грошових коштів не може бути задоволена, якщо судом буде встановлено, що на рахунках відповідача таких коштів немає. Також не може бути накладено арешт на предмети, що швидко псуються (ч. 5 ст. 152 ЦПК).

Крім того, необхідно мати на увазі, що законом встановлюється перелік видів грошових коштів, на які не може бути накладено арешт в порядку забезпечення позову, серед них:

1. заробітна плата;

2. пенсія;

3. стипендія;

4. допомога по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, яка виплачується:

а) у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю (включаючи догляд за хворою дитиною);

б) у зв'язку з вагітністю та пологами;

в) по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

5. допомога, яка виплачується касами взаємодопомоги, благодійними організаціями;

6. вихідна допомога;

7. допомога по безробіттю.

Проте арешт в порядку забезпечення позову може бути накладений навіть на ці види грошових коштів у випадку позовів:

1. про стягнення аліментів;

2. про відшкодування шкоди:

а) завданої каліцтвом;

б) завданої іншим ушкодженням здоров'я:

в) завданої смертю фізичної особи;

3. про відшкодування збитків, завданих злочином.

Також необхідно звірятися з іншими нормативно-правовими актами. Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14 травня 1992 р. № 2343-ХІІ не дозволяє накладати арешт або інше обмеження щодо розпорядження майном банкрута.

2. Заборона вчиняти певні дії

Таке забезпечення може мати місце у немайнових позовах. Наприклад, коли вирішується питання про визначення місця проживання дитини, суд може позивачці заборонити перешкоджати зустрічатися батькові з дитиною; заборонити перешкоджати користуватися майном (будинком, квартирою, земельною ділянкою), коли мають місце спори щодо визначення порядку користування цим майном чи визнання на це майно права власності.

Законом не визначається коло осіб, яким можна заборонити вчиняти певні дії щодо предмета спору. Тому раніше вважалося, що за загальним правилом заборонити вчиняти певні дії щодо предмета спору можна й тим, хто зобов'язаний вчинити ці дії за іншим судовим рішенням. Науковці посилалися на випадки з практики, коли у порядку забезпечення позову суд забороняв державним виконавцям або іншим особам (наприклад, відповідачам) вчиняти дії, спрямовані на виконання іншого судового рішення. Проте ВСУ однозначно вказав на недопустимість забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили (п. 2 Постанови Пленуму ВСУ).

Не допускається забезпечення позову шляхом зупинення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, заборони вчиняти певні дії тимчасовому адміністратору, ліквідатору банку або Національному банку України при здійсненні тимчасової адміністрації чи ліквідації банку (ч.6 ст.152 ЦПК).