- •1. Тематичний план з курсу “Цивільний процес”
- •2. Анотація навчальної дисципліни
- •2. Поняття цивільного процесуального права
- •2. Види і стадії цивільного судочинства
- •Види цивільного судочинства
- •4. Джерела цивільного процесуального права
- •Лекція 2. Принципи цивільного процесуального права
- •1. Поняття, значення та система принципів цпп
- •Класифікація принципів
- •2. Загально-правові принципи цпп
- •3. Міжгалузеві принципи цпп
- •2. Принцип участі народу безпосередньо у здійсненні правосуддя через народних засідателів
- •3. Принцип незалежності суддів і підкорення їх лише закону
- •4. Принцип здійснення судочинства державною мовою
- •5. Принцип рівності усіх учасників процесу перед законом і судом
- •6. Принцип колегіальності та одноособовості розгляду цивільних справ
- •7. Принцип гласності судового процесу та його повного фіксування
- •4. Галузеві принципи цпп
- •5. Принципи окремих процесуальних інститутів (і-ту судового розгляду)
- •1. Принцип усності судового розгляду
- •2. Принцип безпосередності судового розгляду
- •Лекція 3. Цивільні процесуальні правовідносини
- •1. Поняття та ознаки цивільних процесуальних правовідносин
- •4.3. Інші учасники процесу
- •Лекція 4: Сторони в цивільному процесі
- •1. Загальна характеристика сторін в цивільному процесі
- •2. Процесуальні права та обов’язки сторін
- •1. Право змінити підставу або предмет позову
- •2. Право збільшити (зменшити) розмір позовних вимог
- •3. Відмова від позову
- •1. Право визнати позов повністю або частково
- •2. Зустрічний позов
- •3. Процесуальна співучасть
- •4. Заміна неналежного відповідача
- •5. Процесуальне правонаступництво
- •Види правонаступництва
- •Лекція 5. Треті особи як суб'єкти процесуальних відносин
- •1. Поняття та види третіх осіб
- •2. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору
- •3. Треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору
- •Лекція 6. Представництво в цивільному процесі
- •Поняття та загальна характеристика судового представництва
- •2. Види представництва
- •Договірне представництво
- •Законне представництво
- •3. Повноваження представника в суді
- •Лекція 7. Участь у цивільному процесі органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб
- •1. Загальна характеристика участі в цивільному процесі органів та осіб…
- •2. Участь у цивільному процесі Уповноваженого вру з прав людини
- •3. Процесуальні форми та підстави участі прокурора у цивільному процесі
- •Змістовний модуль 2 лекція 8. Підвідомчість (цивільна юрисдикція)
- •1. Поняття підвідомчості
- •2. Критерії визначення підвідомчості цивільних справ
- •3. Види підвідомчості
- •Види підвідомчості цивільних справ
- •4. Наслідки порушення правил про підвідомчість
- •Лекція 9. Підсудність цивільних справ
- •1. Поняття та критерії визначення підсудності
- •2. Види підсудності
- •3. Наслідки порушення правил про підсудність
- •Лекція 10. Судові витрати та заходи процесуального примусу
- •1. Поняття та значення судових витрат в цивільному судочинстві
- •2. Види судових витрат та порядок їх сплати
- •Повернення судових витрат
- •3. Розподіл судових витрат між сторонами
- •4. Заходи процесуального примусу: поняття, види, порядок та підстави їх застосування (самостійне опрацювання)
- •Види заходів процесуального примусу (ст. 91 цпк)
- •Не підлягають приводу в суд особи, які не можуть бути допитані відповідно до цпк
- •Лекція 11. Судові виклики та повідомлення
- •Різниця між судовою повісткою про виклик та судовою повісткою-повідомленням
- •Оголошення про виклик відповідача до суду
- •Шляхи отримання судової повістки адресатом
- •Порядок вручення судових повісток
- •Усунення причин неявки в судове засідання
- •Лекція 12. Докази та доказування
- •1. Поняття, ознаки та класифікація доказів
- •Види доказів
- •2. Доказування як процесуальна діяльність
- •3. Предмет доказування
- •4. Критерії оцінки доказів
- •5. Засоби доказування в цивільному процесі
- •Пояснення сторін, третіх осіб та їх представників
- •Показання свідків
- •Письмові докази
- •Речові докази
- •Висновок експерта
- •6. Забезпечення доказів
- •Лекція 13. Позов
- •1. Поняття позову та позовного провадження
- •2. Елементи позову
- •Практичне значення виділення елементів позову
- •3. Види позовів
- •4. Право на позов та право на пред'явлення позову
- •Співвідношення права на позов і права на пред'явлення позову
- •Відмінність передумов права на пред'явлення позову від умов реалізації права на пред'явлення позову
- •5. Об'єднання і роз'єднання позовів
- •6. Захист інтересів відповідача проти позову
- •7. Розпорядження засобами захисту сторін
- •8. Забезпечення позову
- •1. Накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб
- •2. Заборона вчиняти певні дії
- •3. Встановлення обов'язку вчинити певні дії
- •4. Заборона іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання
- •5. Зупинення продажу описаного майна, якщо подано позов про право власності на це майно або про виключення його з опису
- •6. Зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку
- •7. Передача речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам
- •Загальний порядок забезпечення позову
- •Особливий порядок забезпечення позову
- •Гарантії відповідача при забезпеченні позову
- •Лекція 14. Пред’явлення позову. Відкриття провадження у справі
- •1. Порядок звернення зацікавленої особи до суду з позовною заявою
- •2. Форма і зміст позовної заяви
- •3. Розгляд судом звернення про відкриття провадження у справі
- •Дії судді у разі надходження справи
- •4. Правові наслідки відкриття провадження у справі
- •Лекція 15. Провадження у справі до судового розгляду. СУдові виклики та повідомлення
- •1. Поняття і завдання провадження у справі до судового розгляду
- •2. Процесуальний порядок провадження у справі до судового розгляду
- •Змістовний модуль 3 Лекція 16. Судовий розгляд
- •Лекція 17. Закінчення провадження у справі без ухвалення судового рішення
- •Лекція 18. Судові рішення
- •Лекція 19. Заочний розгляд справи
- •Лекція 20. Наказне провадження
- •Лекція 21. Загальна характеристика окремого провадження
- •Лекція 22. Особливості розгляду деяких категорій справ окремого провадження
- •Змістовний модуль 4 Лекція 23. Апеляційне провадження
- •Лекція 24. Касаційне провадження
- •Лекція 25. Провадження у зв’язку з нововиявленими обставинами
- •Лекція 26. Провадження у зв’язку з винятковими обставинами
- •Лекція 27. Виконавче провадження
- •Вирішення питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння особи (ст..376 цпк.
- •Лекція 28. Відновлення втраченого судового провадження
- •Інформаційне та методичне забезпечення Основні джерела до всіх тем.
- •Будь-який нормативний акт та Постанова пленуму Верховного Суду України міститься на офіційному сайті Верховної Ради України www.Rada.Gov.Ua
- •Джерела до окремих тем.
- •Тема 1. Поняття цивільного процесуального права.
- •Тема 2. Принципи цивільного процесуального права.
- •Тема 3. Цивільно-процесуальні правовідносини та їх суб’єкти.
- •Тема 4. Сторони та треті особи в цивільному процесі.
- •Тема 5. Представництво в цивільному процесі.
- •Тема 6. Участь в цивільному процесі органів та осіб, які захищають права інших осіб.
- •Тема 7. Процесуальні строки.
- •Тема 8. Підвідомчість цивільних справ.
- •Тема 9. Підсудність цивільних справ.
- •Тема 10. Судові витрати. Заходи процесуального примусу.
- •Тема 11. Судові виклики та повідомлення.
- •Тема 12. Докази і доказування у цивільному процесі.
- •Тема 13. Поняття про позов.
- •Тема 14. Пред’явлення позову, відкриття провадження у справі.
- •Тема 15. Провадження у справі до судового розгляду. Призначення справи до розгляду.
- •Тема 16. Судовий розгляд.
- •Тема 17. Закінчення провадження у справі без ухвалення судового рішення
- •Тема 18. Судові рішення.
- •Тема 19. Заочний розгляд справи.
- •Тема 20. Наказне провадження.
- •Тема 21. Загальна характеристика окремого провадження.
- •Тема 22. Особливості розгляду деяких категорій справ окремого провадження.
- •Тема 23. Апеляційне провадження.
- •Тема 24. Касаційне провадження .
- •Тема 25. Провадження у зв’язку з нововиявленими обставинами.
- •Тема 26. Провадження у зв’язку з винятковими обставинами.
- •Тема 27. Виконавче провадження.
- •Тема 28. Відновлення втраченого судового провадження.
Висновок експерта
Одним із засобів доказування у цивільному процесі є висновок експерта, який є результатом проведеного експертного дослідження. Тому спочатку потрібно зупинитися на понятті експертизи, порядку її призначення та проведення.
Експертиза - це процес дослідження експертом об'єктів, представлених судом, для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань в галузі науки, мистецтва, техніки або ремесла. Вона є основною формою застосування спеціальних знань у судочинстві.
Основними ознаками експертизи є:
1) використання спеціальних знань;
2) проведення досліджень з метою встановлення обставин, що мають значення для справи;
3) спеціальний суб'єкт проведення експертизи;
4) процесуальна форма оформлення експертизи;
5) проведення на підставі ухвали суду.
При розгляді цивільних справ може виникнути необхідність у проведенні різних видів експертиз: судово-психіатричної, почеркознавчої, авторознавчої, технічної експертизи документів, технічної експертизи матеріалів і засобів відеозвукозапису, будівельно-технічної, бухгалтерської, товарознавчої тощо. Окрім того, незважаючи на те що судді самі є фахівцями у галузі права, законодавець (ч. 2 ст. 9 ЦПК) надає їм право залучати експерта з метою з'ясування змісту норми права іншої держави.
Крім поділу за предметом, в юридичній літературі виділяються багато різних підстав класифікації експертиз, однак процесуальне значення мають лише окремі з них.
Види експертиз (таблиця)
Суд призначає експертизу для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, за заявою осіб, які беруть участь у справі (ч. 1 ст. 143 ЦПК). Законодавство не містить особливих вимог до такої заяви, у зв'язку з чим вона формулюється у довільній формі.
Експертизу можна призначати на попередньому судовому засіданні (ч. 6 ст. 130 ЩІК) під час судового розгляду справи (ч. 4 ст. 171 ЩІК), а також при перегляді судових рішень у суді апеляційної інстанції (ч. 1 ст. 301 ЦПК). Крім того, суд може призначити експертизу до пред'явлення позову у порядку забезпечення доказів (частини 2, 3 ст. 133 ЦПК).
Необхідність проведення експертизи щоразу випливає з матеріалів справи і, таким чином, носить об'єктивний характер. Проте законодавство встановлює випадки обов'язкової експертизи. Так, суд зобов'язаний призначити експертизу у разі заявлений клопотання про призначення експертизи обома сторонами.
Призначення експертизи є обов'язковим також за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити:
характер і ступінь ушкодження здоров'я;
психічний стан особи;
вік особи, якщо про це немає відповідних документів і неможливо їх одержати (ст. 145 ЦПК).
Хоча ЦПК чітко не врегульовує порядок призначення судової експертизи, це питання достатньо врегульоване іншими нормативними актами7.
Враховуючи їх положення, можна схематично зобразити процесуальну форму призначення експертного дослідження.
(таблиця)
Результат дій по призначенню дослідження відображається в особливому процесуальному акті - ухвалі суду про призначення експертизи. Винесення цієї ухвали є обов'язковим. Вона є процесуальною підставою для проведення експертизи, надає спрямованість спеціальному дослідженню, а також визначає момент, з якого особа, якій доручається проведення експертизи, набуває статус експерта. Саме з моменту винесення такої ухвали виникають відповідні права та обов'язки в учасників процесу.
Ухвала суду про призначення експертизи повинна відповідати загальним вимогам, що висуваються до ухвал. Однак дана ухвала має й певні особливості, зокрема в ній обов'язково зазначаються:
підстави та строк для проведення експертизи;
з яких питань потрібні висновки експертів, ім'я експерта або найменування експертної установи, експертам якої доручається проведення експертизи;
об'єкти, які мають бути досліджені;
перелік матеріалів, що передаються для дослідження;
попередження про відповідальність експерта за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків (ч. 1 ст. 144 ЦПК).
В ухвалі про призначення додаткової експертизи суду необхідно зазначати, які висновки експерта суд вважає неповними чи неясними або які обставини зумовили необхідність розширення експертного дослідження. При призначенні повторної експертизи в ухвалі зазначаються обставини, що викликають сумніви у правильності попереднього висновку експерта.
Якщо проведення експертизи доручено експертам кількох установ, в ухвалі про її призначення зазначається найменування провідної установи, на яку покладається проведення експертизи. Якщо проведення експертизи доручається експертній установі та особі, яка не є працівником цієї установи, провідною визнається експертна установа. Ухвала про призначення експертизи направляється в кожну установу - виконавцям, а також особі, яка не є працівником експертної установи. Об'єкти дослідження та матеріали справи направляються провідній установі.
Правильно, послідовно і вичерпно сформульовані питання є найважливішою частиною ухвали суду про призначення експертизи. Без них не може бути отримано повного й обґрунтованого висновку експерта. Практика показує, що формулювання питань - найбільш важка для суду стадія призначення експертизи. Іноді їх ставлять нечітко, неточно або неконкретне. При постановці питань у деяких випадках не враховуються сучасні можливості експертизи.
Сама експертиза проводиться в суді. Якщо ж це потрібно у зв'язку з характером досліджень або якщо об'єкт досліджень неможливо доставити до суду, її можна проводити і поза судом (ч. 1 ст. 147 ЩІК).
У разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
Якщо від проведення судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи у справах про визнання батьківства, материнства ухиляється відповідач, суд має право постановити ухвалу про примусовий привід на проведення такої експертизи (ст. 146 ЦПК).
Крім того, у виняткових випадках, коли особа, щодо якої відкрито провадження у справі про обмеження її у цивільній дієздатності чи визнання її недієздатною, явно ухиляється від проходження експертизи, суд у судовому засіданні за участю лікаря-психіатра може постановити ухвалу про примусове направлення фізичної особи на судово-психіатричну експертизу (ч. 2 ст. 239 ЦПК).
Особи, які беруть участь у справі, мають право при проведенні експертизи давати пояснення експерту (ч. 4 ст. 143 ЦПК).
Результати проведеного експертного дослідження закріплюються експертом у його мотивованому висновку, який надається у письмовій формі та приєднується до справи.
Висновок експерта — це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, задані судом (ст. 66 ЦПК).
Висновок експерта як самостійний засіб доказування має свої особливості, які полягають насамперед у тому, що:
експерт повідомляє суду фактичні дані, встановлені в процесі проведеного дослідження на підставі спеціальних знань.
Жоден інший із передбачених законом засобів доказування не містить у собі як складовий елемент судження про факти. Наприклад, змістом показань свідка є відомості про факти, що спостерігалися ним, думка ж свідка про них не має доказового значення.
У зміст висновку експерта обов'язково входять умовиводи, висновки про фактичні дані, і саме вони, насамперед, мають доказове значення.
При цьому висновок експерта є рівним серед рівних, не має переваг перед іншими засобами доказування; він також підлягає дослідженню і перевірці, а фактичні дані, що містяться у ньому, оцінюються судом за загальними правилами. Однак незгода суду з висновком експерта повинна бути мотивована в рішенні або ухвалі (ч. 7 ст. 147 ЦПК).
Таким чином, сутність висновку експерта полягає в тому, що він є заснованим на завданні суду, сформульованому в ухвалі про призначення експертизи, викладом експертом фактичних даних, що мають значення для справи і встановлених ним на основі спеціальних знань у результаті експертного дослідження.
Відповідно до Інструкції про призначення та проведення судових експертиз, виділяють три складові частини висновку експерта:
вступну (формальну)
дослідницьку
заключну (висновки).
У висновку експерта повинно бути зазначено:
коли, де, ким (ім'я, освіта, спеціальність, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза;
хто був присутній при проведенні експертизи;
питання, що були поставлені експертові;
які матеріали експерт використав;
докладний опис проведених досліджень;
зроблені в результаті їх висновки і обґрунтовані відповіді на поставлені судом питання (ч. З ст. 147 ЦІІК).
Крім цього, у висновку обов'язково потрібно зазначити, що експерта попереджено про відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.
Якщо під час проведення експертизи експерт встановить обставини, що мають значення для справи, але з приводу яких йому не були поставлені питання, він має право свої міркування про ці обставини включити до свого висновку.
Після отримання висновку експерта, особи, які беруть участь у справі, мають право ознайомитися з ним, просити суд призначити повторну, додаткову, комісійну або комплексну експертизу (ч. 4 ст. 143 ЦПК). Відповідно до ч. 2 ст. 147 ЦПК суд має право за заявою даних осіб або з власної ініціативи запропонувати експерту дати усне пояснення свого висновку. Таке пояснення заноситься до журналу судового засідання.