Лекція 22. Особливості розгляду деяких категорій справ окремого провадження

(Заняття 1.)

1. Справи про визначення правового стану особи і його правове значення. Про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним.

2. Розгляд судом справ про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності.

3. Розгляд судом справ про визнання громадянина безвісно відсутнім чи про оголошення громадянина померлим.

4. Провадження по справах про усиновлення. Справи про встановлення фактів, які мають юридичне значення.

(Заняття 2.)

1. Провадження у справах про відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника та векселі.

2. Справи про передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність. Розгляд судом справ про визнання спадщини відумерлою.

3. Розгляд заяви про надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку. Розгляд судом справ про обов’язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу.

4. Розгляд судом справ про розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб.

Відповідно до статті 235 ЦПК справи окремого провадження роз­глядаються за загальними правилами цивільного судочинства з винятками положень щодо змагальності і меж цивільного судочинства і доповненнями, передбаченими в главах 2-12. При цьому діють всі принципи цивільного процесу, застосовуються положення Загальної час­тини ЦПК, загальні правила провадження у справі до судового розгляду (гл. 3 Р. 3), правила розгляду їх в судовому засіданні , прийнят­тя рішення та його оскарження. Однак специфічними є пра­вила підсудності, не діють такі інститути позовного провадження як зуст­річний позов, заміна неналежного відповідача, участь третіх осіб, мирова уго­да тощо.

Цивільними процесуальними засобами порушення в суді справ окремо­го провадження є: 1) звернена до суду вимога про встановлення певних об­ставин, юридичного становища громадянина чи його майна; 2) процесуальна форма втілення вимоги — письмова заява; 3) процесуальна дія по пред'явленню вимоги до суду; 4) процесуальна форма забезпечення ви­конання вимоги-звернення до суду особисто або через представника з по­данням заяви.

Вимога до суду про порушення справи окремого провадження має свої складові (елементи) — предмет, підставу, зміст. Предметом вимоги є право на встановлення певного юридичного факту або юридичного становища громадянина, підставою — обставини, що підтверджують їх наявність чи відсутність, а змістом — суть вимоги. У кожній справі елементи вимоги ма­ють різний характер, але, як правило, усі вони або два з них (предмет і зміст) визначені законом.

Рішення суду, ухвалене у справах окремого провадження, але має властивість загаль­нообов'язковості і реалізується державними органами шляхом оформлення майнових або особистих немайнових прав громадян, зокрема через видачу свідоцтва про право на спадщину, право власності, тощо. Для всіх справ окремого провадження характерні особливості процесуаль­них засобів порушення та розгляду справи в суді.

Відповідно до ч. 4 ст. 235 ЦПК справи окремого провадження суд роз­глядає з участю заявника і заінтересованих осіб, органів державного управління, державних підприємств, установ, організацій. Усі вони віднесені ст. 26 ЦПК до осіб, які беруть участь у справі.

Заявник — це особа, в інтересах якої порушена справа в суді про вста­новлення будь-якої обставини, необхідної для здійснення нею суб'єктив­них майнових та особистих немайнових прав. Заявник може сам подати ви­могу щодо порушення справи в суді або в його інтересах справа окремого провадження може бути розпочата на вимогу прокурора, інших уповноважених на це громадян та організацій. Коло заяв­ників, як правило, визначається нормами цивільного процесуального пра­ва, яками врегульовано порядок розгляду певних категорій справ окремого провадження.

До заінтересованих осіб віднесені ті, які беруть участь у справі і мають у ній матеріально-правову або державну чи гро­мадську заінтересованість. Для них характерна юридична заінтересованість у справі. Але заінтересованими будуть лише ті особи, взаємовідносини яких із заявником залежать від обставин, що підлягають встановленню і можуть вплинути на їх права та обов'язки.

Деякі з них визначені нормами ЦПК, наприклад: у справах про відновлення прав на втрачені цінні папери иа пред'явника — установи ощадного банку (ст. 276). Отже, участь у справі заінтересованих осіб обумовлюється тим, що з встановленням окре­мих обставин заявник може реалізувати свої права у правовідносинах, в яких беруть участь й зазначені особи. їх суб'єктивні права і обов'язки мають юридичний зв'язок із суб'єктивними правами та обов'язками заявників і опосередковуються одним і тим же встановленням певних обставин. На су­б'єктивні майнові та особисті немайнові права заінтересованих осіб може вплинути судове рішення з приводу обставин, встановлених судом. Але та­ке вирішення питання про поняття заінтересованих осіб в ЦПК неоднозначне.

Участь у справі заявників і заінтересованих осіб істотно відрізняється від участі в ній у порядку ст. 45 ЦПК органів державного управління, проф­спілок, підприємств, установ і організацій та окремих громадян з метою за­хисту права та інтересів інших осіб, для яких судове рішення про встанов­лення юридичного факту не буде мати преюдиціального значення з точки зору здійснення їх прав та обов'язків. Зокрема, встановлення юридичного факту перебування громадянина на утриманні не створить для органів соці­ального захисту обов'язку призначити йому пенсію,

Пленум Верховного Суду України зобов'язує суддів при підготовці спра­ви до розгляду з'ясувати, які фізичні особи чи організації можуть бути заін­тересовані у вирішенні даної справи і підлягають виклику в судове засідан­ня, та роз'яснює, що залежно від мети встановлення фактів заінтересова­ними особами у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення, можуть бути, наприклад, відділ соціального захисту населення — у справах про встановлення факту перебування на утриманні особи, яка по­мерла, для призначення пенсії заявникові; інші спадкоємці — у справах про встановлення факту прийняття спадщини; органи внутрішніх справ — у справах про встановлення факту родинних відносин для вирішення питан­ня про належність до громадянства України; органи страхування — у спра­вах про встановлення факту належності страхового свідоцтва. Отже, Пле­нум визнає заінтересованими особами суб'єктів, які переслідують різну ме­ту в процесі, — суб'єктів захисту власних інтересів — інших спадкоємців у справах про встановлення факту прийняття спадщини та суб'єктів захисту прав інших осіб — органи державного управління — відділ соціального за­хисту населення, органи внутрішніх справ, органи страхування, які беруть участь у справі для дачі висновку з метою здійснення покладених на них обов'язків і для захисту прав громадян та інтересів держави (ст. 45 ЦПК). Це, однак, не узгоджується з ч. 6 ст. 235 ЦПК, де заінтересовані осо­би та органи державного управління визнаються самостійними особами, які беруть участь у справах окремого провадження.

Особи, які беруть участь у справах окремого провадження, можуть вести свої справи в суді особисто або через представників (ст. 26 ЦПК). їх про­цесуальні права та обов'язки визначені нормами, які врегульовують порядок розгляду певних категорій справ окре­мого провадження (глави 2-12 Розділу 4 ЦПК).