Лекція 12. Докази та доказування

1. Поняття, ознаки та класифікація доказів

2. Доказування як процесуальна діяльність

3. Предмет доказування

4. Критерії оцінки доказів

5. Засоби доказування в цивільному процесі

6. Забезпечення доказів

1. Поняття, ознаки та класифікація доказів

Судове доказування не допускає прийняття процесуальних рішень "на віру", без належного фактичного та логічного обґрунтування. При цьому, своєрідними аргументами в судовому доказуванні, що характеризують етап опосередкованого пізнання, виступають лише докази.

За ст. 57 ЦПК доказами в цивільній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Разом з тим, питання про поняття доказів є дискусійним. На сьогодні можна виділити три основних підходи до його розуміння:

1. Перша група вчених вважає, що поняття "доказ" має два значення. (Шакарян)

По-перше, доказами є ті факти, на основі яких встановлюється правовідношення або його відсутність, винуватість або невинуватість тієї чи іншої особи у вчиненні делікту та інші обставини справи.

По-друге, доказами є ті передбачені законом джерела, з яких суд отримує відомості про факти, що мають значення для справи і за допомогою яких він ці факти встановлює.

Вказана концепція отримала в науковій літературі назву "подвійного" розуміння поняття доказу.

2. Прихильники другої точки зору вважають, що доказами є тільки відомості про факти, джерела ж доказів, зазначені в процесуальному законодавстві, до поняття доказів не входять, а мають самостійне значення. (Вандишев, Дернова)

3. Третя група вчених відстоює так зване "єдине" розуміння доказу і стверджує, що доказ являє собою єдність фактичних даних та їх процесуального джерела. (Треушніков, Штефан)

Підхід щодо розуміння доказу, визначений прихильниками третьої точки зору, на сьогодні набув, мабуть, найбільшого поширення в науковій літературі.

"Єдине" поняття доказів передбачає, що змістом доказу є відомості про обставини, які входять до предмета доказування, а формою - джерело цих відомостей. Відомості, джерело яких невідоме чи не задовольняє вимоги процесуального законодавства, не є доказами, як і джерела відомостей, що не містять інформацію, яка має значення для справи.

Ознаки доказів:

• це не факти, не обставини, а фактичні дані, тобто відомості про факти

• це будь-які фактичні дані, бо жодний доказ не має наперед встановленої сили для суду

• це дані, отримані в певній процесуальній формі

• це фактичні дані, що вказують на наявність або відсутність фактів для підстави позову і фактів, що обґрунтовують заперечення проти позову.

Хоча усі докази мають однакову юридичну силу для вирішення завдань доказування, вони різні за своїм походженням, структурою і функціями в ході доказування. В залежності від цих особливих рис у теорії доказів існує науково обґрунтована система класифікації доказів.

Виходячи з ч. 2 ст. 57 ЦПК, докази можна поділити на види за їх формою (пояснення сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показання свідків, письмові докази, речові докази, зокрема звуко- і відеозаписи, висновки експертів). Ця класифікація ґрунтується на специфічних та найбільш суттєвих особливостях їх форми і змісту, що визначає і особливий процесуальний режим формування та використання кожного окремого виду доказів у цивільному процесі. Детальна характеристика кожного виду доказів за формою буде подана нижче.

Крім цього, докази традиційно поділяють на прямі та непрямі (побічні); первинні та похідні; особисті і речові.