3. Розподіл судових витрат між сторонами

На підставі норм чинного ЦПК можна виокремити певні правила розподілу судових витрат:

1. Витрати, пов'язані з вчиненням додаткових дій (огляд доказів за їх місцезнаходженням, проведення експертизи, залучення до справи представника, свідка, експерта, спеціаліста, перекладача, витрати на правову допомогу) несе сторона, яка заявила клопотання про вчинення цих дій.

2. Якщо клопотання про вчинення відповідних дій заявлено обома сторонами, витрати на них несуть обидві сторони порівну.

3. Граничний розмір компенсації витрат встановлюється Кабінетом Міністрів України.

4. У разі несплати стороною судової експертизи у встановлений судом строк суд скасовує ухвалу про призначення судової експертизи.

5. У справах окремого провадження виклик свідків, призначення експертизи, залучення спеціалістів за ініціативою суду відшкодовуються за рахунок Державного бюджету України.

6. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

7. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

8. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

9. У разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від оплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави.

10. Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

11. Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

12. Судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві — пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено, якщо позов задоволене частково.

13. Добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять свідкам, спеціалістам, перекладачам, експертам сплачуються стороною, не на користь якої ухвалено судове рішення.

Наслідки відмови від позову можуть передбачати те, що понесені позивачем витрати не відшкодовуються, або ж за заявою відповідача його витрати відшкодовуються за рахунок позивача. У випадку досягнення згоди шляхом укладення мирової угоди витрати розподіляються порівну між сторонами, якщо не досягнута згода щодо іншого. Якщо ж позов було задоволено, за заявою позивача суд присуджує стягнення витрат з відповідача.

Відповідно до ч. З ст. 89 ЦПК в інших випадках закриття провадження у справі, а також у разі залишення заяви без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Повернення судового збору провадиться за умови, якщо заяву подано до відповідної установи, до якої було сплачено судовий збір, протягом року з дня зарахування його до бюджету.

Розміри і порядок оплати витрат, пов'язаних із додатковим залученням осіб для ефективного вирішення справи, визначається Інструкцією про порядок і розміри відшкодування витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним науково-дослідним установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів³