4. Правові наслідки відкриття провадження у справі

Факт відкриття провадження у справі породжує правові наслідки: як матеріально-правові, так і процесуальні.

Матеріально-правові наслідки відкриття провадження у справі:

1) строк позовної давності переривається з моменту пред'явлення позову (ч.2 ст.264 ЦК України);

2) для віндикаційного позову: власник майна має право вимагати від добросовісного набувача передання усіх доходів від майна, які він одержав або міг одержати з моменту, коли дізнався чи міг дізнатися про незаконність володіння ним, або з моменту, коли йому було вручено повістку до суду у справі за позовом власника про витребування майна. У свою чергу добросовісний або недобросовісний набувач (володілець) має право вимагати від власника майна відшкодування необхідних витрат на утримання, збереження майна, здійснених ним з часу, з якого власникові належить право на повернення майна або передання доходів (ст.390 ЦК України);

3) аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову. Якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати, то суд, залежно від обставин справи, може постановити рішення про стягнення аліментів за минулий час, але не більш як за один рік (ст.79 СК - аліменти одному з подружжя) або за три роки (ст.191 СК - аліменти на дитину);

4) майно вважається спірним і може бути обмежено в обороті шляхом забезпечення позову.

Цей перелік матеріально-правових наслідків не є вичерпним, оскільки законом можуть встановлюватися інші матеріально-правові наслідки відкриття провадження у справі.

Процесуальні наслідки відкриття провадження у справі:

1. виникають цивільні процесуальні правовідносини між сторонами і судом;

2. сторони спору отримують процесуальний статус позивача і відповідача (ст.30, 31 ЦПК);

3. інші особи, які беруть участь у справі, набувають процесуальних прав та обов'язків;

4. у суду виникає обов'язок розглянути і вирішити в установлені строки цивільну справу (ст.129 і 157 ЦПК);

5. сторони не можуть повторно звернутися до суду з позовом про той самий предмет і з тих самих підстав (п.2 ч.2 ст.122 і п.2 ч.1 ст.205 ЦПК);

6. виникає підстава для вчинення подальших процесуальних дій, пов'язаних з цією справою.

Лекція 15. Провадження у справі до судового розгляду. СУдові виклики та повідомлення

1. Поняття і завдання провадження у справі до судового розгляду

2. Процесуальний порядок провадження у справі до судового розгляду

3. Судові виклики та повідомлення

1. Поняття і завдання провадження у справі до судового розгляду

Підготовка справи до судового розгляду є обов'язковою стадією цивільного процесу.

Вимога правильного та своєчасного розгляду справи стосується судів усіх інстанцій, однак особливе значення вона має для провадження в суді першої інстанції. Вирішення спору цим судом у встановлені цивільним процесуальним законодавством строки та винесення законного і обґрунтованого рішення повністю забезпечує досягнення кінцевих цілей цивільного судочинства.

Правильний та своєчасний розгляд справи в значній мірі залежить від проведення належної її підготовки до судового розгляду, що також необхідно і при перегляді справи в судах апеляційної та касаційної інстанції. Проте з урахуванням особливої важливості правильного та швидкого розгляду і вирішення справи в суді першої інстанції, цивільне процесуальне законодавство лише для цього провадження виділяє попередній судовий розгляд в спеціальний інститут, докладно регламентуючи завдання, мету та процесуальні дії.

Провадження у справі до судового розгляду - обов'язкова стадія цивільного процесу, яка являє собою сукупність процесуальних дій учасників процесу, спрямованих на з’ясування можливості врегулювання спору до судового розгляду та на забезпечення своєчасного та правильного розгляду та вирішення цивільної справи.

Провадження до судового розгляду є обов'язковим для кожної справи, навіть у випадку направлення справи на повторний судовий розгляд до суду першої інстанції після скасування рішення судом апеляційної чи касаційної інстанції.

Згідно з ч. 1 ст. 130 ЦПК метою попереднього судового засідання (а відтак і всієї стадії провадження до судового розгляду) є:

1) з'ясування можливості врегулювання спору до судового розгляду;

2) забезпечення правильного та швидкого вирішення справи.

Отже, мета провадження у справі до судового розгляду має подвійний характер і передбачає, що суд вживає заходів щодо примирення сторін, а якщо вони не дадуть належних результатів - забезпечує розгляд цивільної справи по суті в установлені строки.

Для досягнення мети здійснюється виконання завдань стадії:

1. створення можливостей для врегулювання спору до судового розгляду, в тому числі примирення сторін;

2. визначення характеру спірного правовідношення та матеріальної норми права, яка підлягає застосуванню;

3. уточнення позовних вимог, підстави позову, а також заперечення проти позову;

4. визначення предмета доказування, тобто фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи;

5. з'ясування кола доказів, необхідних для вирішення справи та забезпечення їх своєчасного надання

6. визначення складу учасників процесу у справі, їх процесуального становища та способів забезпечення своєчасної явки цих суб'єктів у судове засідання;

7. повідомлення зацікавлених осіб про час і місце розгляду.

для виконання вищезазначених завдань суддя повинен виконати такі дії:

• визначити характер спірних правовідносин і зміст правової вимоги;

• визначити матеріальний закон, який регулює спірні правовідносини;

• визначити факти, які підлягають встановленню і лежать в основі вимог і заперечень;

• з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів;

• вжити заходів до своєчасної подачі доказів;

• визначити коло осіб, що мають брати участь у процесі;

• вжити заходів до забезпечення своєчасної явки в судове засідання всіх учасників процесу.

Стадія підготовки має виключно важливе значення для успішного проведення судового розгляду і, відповідно, досягнення кінцевого результату судочинства - прийняття обґрунтованого, законного і правильного рішення. Як показує практика вирішення судами справ, саме недостатня підготовка справи в багатьох випадках є причиною неодноразового її відкладення, дає законну можливість затягування процесу особами, зацікавленими в цьому, нерідко призводить до прийняття незаконного і необґрунтованого рішення, що, відповідно, применшує авторитет правосуддя і держави в цілому, від імені якої і здійснюється правосуддя.