6. Забезпечення доказів

За загальним правилом, сторони зобов'язані подати свої докази чи повідомити про них суд до або під час попереднього судового засідання у справі. Проте належні докази у справі не завжди є в осіб, на яких покладений обов'язок по доказуванню певних обставин у справі. Вони інколи знаходяться у їх процесуальних противників чи інших осіб, які не є учасниками процесу. В таких випадках подання доказів, якщо не вжити необхідних заходів, може згодом стати утрудненим або неможливим, оскільки вони можуть зникнути або їх можуть пошкодити.

З метою захисту інтересів сторін та інших учасників процесу, цивільне процесуальне законодавство передбачає інститут забезпечення доказів, норми якого регламентують процесуальний порядок вжиття судом термінових заходів щодо закріплення фактичних даних, щоб в подальшому при розгляді справи була можливість їх використати як докази.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК особи, які беруть участь у справі і вважають, що подання потрібних доказів є неможливим або у них є складнощі в поданні цих доказів, мають право заявити клопотання про забезпечення цих доказів.

Поряд із процесуальним порядком забезпечення доказів, у ст. 133 ЦПК встановлено і способи їх забезпечення, якими є:

1) допит свідків;

2) призначення експертизи;

3) витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням.

4) У необхідних випадках судом можуть бути застосовані й інші способи забезпечення доказів.

За заявою заінтересованої особи суд може забезпечити докази до пред'явлення нею позову. У цьому разі заявник повинен подати позовну заяву протягом десяти днів з дня постановления ухвали про забезпечення доказів. У випадку неподання позовної заяви у зазначений строк особа, яка подала заяву про забезпечення доказів, зобов'язана відшкодувати судові витрати, а також збитки, заподіяні у зв'язку із забезпеченням доказів (частини 3,4 ст. 133 ЦПК).

У заяві про забезпечення доказів повинні бути зазначені:

1. докази, які необхідно забезпечити;

2. обставини, що можуть бути підтверджені цими доказами;

3. обставини, які свідчать про те, що подання потрібних доказів може стати неможливим або ускладненим;

4. справа, для якої потрібні ці докази або з якою метою потрібно їх забезпечити.

Заява про забезпечення доказів, яка не відповідає встановленим вимогам, залишається без руху, про що суддею постановляється відповідна ухвала, і заявнику надається час для усунення недоліків. Якщо заявник усуне вказані в ухвалі недоліки, заява про забезпечення доказів вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається заявнику. Проте повернення заяви про забезпечення доказів не перешкоджає повторному зверненню із нею до суду у разі усунення обставин, що стали підставою для її повернення.

• Відповідно до ст. 135 ЦПК заява про забезпечення доказів розглядається судом, який розглядає справу, а якщо позов ще не пред'явлено - місцевим загальним судом, у межах територіальної підсудності якого можуть бути вчинені процесуальні дії щодо забезпечення доказів.

• Вона підлягає розгляду протягом п'яти днів з дня її надходження

• із повідомленням сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Однак присутність цих осіб не є обов'язковою.

• У разі обґрунтованої вимоги заявника, а також якщо не можна встановити, до кого може бути згодом пред'явлено позов, заява про забезпечення доказів розглядається судом невідкладно лише за участю заявника.

Питання про забезпечення доказів вирішується ухвалою. Оскарження ухвали про забезпечення доказів не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає розгляду справи.

Якщо після вчинення процесуальних дій щодо забезпечення доказів позовну заяву подано до іншого суду, протоколи та інші матеріали щодо забезпечення доказів надсилаються до суду, який розглядає справу.