Лекція 24. Касаційне провадження

(Заняття 1.)

1. Суть і значення касаційного перегляду ухвал та рішень касаційним судом.

2. Суб’єкти та об’єкти касаційного оскарження.

3. Форма та зміст касаційної скарги.

4. Строки та порядок касаційного оскарження. Процесуальні засоби звернення до суду касаційної інстанції.

(Заняття 2.)

1. Приєднання до касаційної скарги. Підготовка справи до касаційного розгляду, попередній розгляд справи. Зупинення виконання рішення суду апеляційної інстанції.

2. Порядок розгляду справи судом касаційної інстанції. Межі розгляду справи.

3. Процесуальні права та обов’язки осіб, які беруть участь у касаційному провадженні.

4. Повноваження суду касаційної інстанції, їх підстави. Зміст та порядок постановлення ухвали та ухвалення рішення судом касаційної інстанції. Поворот виконання судового рішення.

Суть і значення касаційного оскарження і перевірки рішень і ухвал суду першої і апеляційної інстанцій

Виконання завдань цивільного судочинства щодо захисту прав, свобод і охоронюваних законом інтересів громадян, прав і інтересів організацій і держави залежить від всебічного розгляду та вирішення цивільних справ у повній відповідності з чинним законодавством, з вимогами принципу за­конності. Досягнення зазначеної мети забезпечується численними цивільними процесуальними гарантіями. Але, не виключено, що апеляційний суд замість того, щоб виправити помил­ку в неправильному застосуванні норм матеріального або процесуального права судом першої інстанції, може ускладнювати помилку, внаслідок чого можуть набрати чинності (законної сили) несправедливі рішення. Не виключається, що помилкові рішення не оскаржуються і набирають законної сили. А дія принципу законності зумовлює необхідність скасуван­ня таких рішень.

Зазначені обставини вимагають створення додаткових гарантій забезпе­чення законності судових рішень. Такою цивільною процесуальною гаран­тією є інститут касаційного оскарження і перевірки судових рішень і ух­вал — касаційного провадження.

Касаційна система перегляду цивільних справ походить з Франції. Сам термін “касація” походить від французького слова «саssе» — ламати, руйнувати. У Франції в період правління Людовика XIV раді короля, яка діяла від його імені, було надано право касувати, тобто скасовувати рішення (не тільки су­ду), які не відповідали законам королівства, і надсилати такі справи до пар­ламенту для нового розгляду. Пізніше ця система була сприйнята іншими державами.

Суд касаційної інстанції не вдається у перевірку фактичних обставин справи, оскільки їх встановлення вважається прерогативою судів першої та апеляційної інстанції. Він перевіряє справу тільки з точки зору дотримання судами нижчого рівня матеріального і процесуального права, питання права, і тільки в межах доводів, вказаних у скарзі. Інші, навіть дуже важливі порушення закону не можуть впливати на вирішення справи, тому що касатор їх не торкається. В різних країнах мають місце певні відступи від такої класичної моделі касаційного перегляду справ.

В окремих країнах (ФРН, Австрії) існує ревізійний порядок перегляду справ. Ревізійний суд користується значно ширшими повноваженнями, не пов’язаний межами, вказаними у скарзі, в окремих випадках може переглянути рішення, не передаючи справу на новий розгляд. В Україні суд касаційної інстанції має елементи ревізійного порядку перегляду справ.

Касаційне провадження є самостійною формою забезпечення однаково­го застосування законодавства судами першої та апеляційної інстанцій (ст. 39 Закону «Про судоустрій»).

На відміну від апеля­ційного, касаційний суд не є судом, що повторно, наново розглядає будь-яку справу. Його основною функцією є перевірка законності розглянутих справ, в яких суд апеляційної інстанції не усунув істотні порушення зако­ну або сам їх допустив, і забезпечення однакового застосування закону. Су­дом касаційної інстанції є Верховний Суд України.

Провадження на розгляд справи в касаційному порядку порушується за скаргою осіб, які брали участь у справі, а також осіб, які не брали участі у справі, в разі, коли суд вирішив питання про їх права і обов'яз­ки (ст. 324 ЦПК).

Розгляд справ у касаційній інстанції здійснюється судом у складі не менше трьох суддів су­дової палати в цивільних справах Верховного Суду України, частково функції касаційної інстанції передані апеляційним судам областей.

При розгляді справи в касаційному порядку перевіряється правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права, законність судових рішень чи ухвал.

Касаційне провадження є самостійною формою забезпечення однаково­го застосування законодавства судами першої та апеляційної інстанцій (ст. 39 Закону «Про судоустрій»). Наявність касаційного оскарження і пере­вірки судових рішень і ухвал сприяє формуванню у громадян, службових і посадових осіб переконаності в тому, що кожне незаконне рішення буде скасовано, що їх політичні, трудові та інші соціально-економічні права і свободи, а також права організацій і публічні інтереси дістануть належний судовий захист.

Отже, суть касаційного провадження полягає в тому, що суд касаційної інстанції за скаргою осіб, які беруть участь у справі, і осіб, котрі не брали участь у справі, стосовно яких суд вирішив питання про їх права і обов'яз­ки, перевіряє законність рішень і ухвал суду пер­шої інстанції, їх відповідність нормам матеріального чи процесуального права, а також рішень і ух­вал суду апеляційної інстанції з метою захисту прав, свобод таких заінтере­сованих громадян, прав і охоронюваних законом інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Значення касаційного провадження полягає в тому, що воно забезпечує законність рішень і ухвал суду першої і апеляційної інстанції, захист прав, свобод і охоронюваних законом інтересів осіб, які беруть участь у справі і держави, захист публічних інтересів, а також забезпечує однакове застосу­вання закону судами України та превентивну їх дію, спрямовану на попере­дження порушення законності громадянами, юридичними, службовими і посадовими особами.

Право касаційного оскарження рішень і ухвал суду та процесуальний порядок його реалізації

Право касаційного оскарження — це право на порушення провадження в суді касаційної інстанції щодо перевір­ки законності рішень і ухвал суду, що набрали законної сили. Суб'єкти пра­ва касаційного оскарження і подання та об'єкти, на які розповсюджується це право, визначені ст. 324 ЦПК.

Суб'єктами права касаційного оскарження виступають сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, але суд вирішив питання про їх пра­ва і обов'язки.

Право касаційного оскарження обмежується об'єктом оскарження, яким є: рішення і ухвали суду першої інстанції у зв'язку з порушенням ними матеріального чи процесуального права, після їх оскарження в апеляційному порядку, а також рішення і ух­вали, постановлені судом апеляційної інстанції.

Право касаційного оскарження діє в межах встановленого цивільного процесуального строку: протягом двох місяців з дня проголошення ухвали або рішення суду апеляційної інстанції

Право касаційного оскарження реалізується шляхом подання в письмовій формі відповідних процесуальних документів, встановленого ст. 326 ЦПК змісту. Касаційна скарга зазначає:

1) найменування суду, до якого подається скарга;

2) найменування особи, яка подає скаргу, та осіб, які ьеруть учесть у справі, їх місце проживання або знаходження,

3. рішення, ухвалу, що оскаржується;

4. обгрунтування касаційної скарги: назву закону, з порушенням якого постановлено рішення, ухвалу;

5. в чому полягає неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права;

6. клопотання особи, яка подає скаргу;

7. перелік письмових матеріалів, що додаються до скарги;

8. підпис особи, яка подає скаргу, або її представника.

Якщо скаргу подає представник, до скарги додається довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, коли в справі відсутній такий документ.

До касаційної скарги додаються їх копії та копії до даних до них матеріалів відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, а також документ, який підтверджує оплату касаційної скарги.

Касаційна скарга подається особисто суб'єктом оскарження або його представником чи надсилається по пошті до суду касаційної інстанції. У разі неоформлення скарги належним чином до них застосовуються правові наслідки, перед­бачені ст. 121 ЦПК,— суддя постановляє ухвалу про залишення скарги без руху, про що повідомляє особу, що подала скаргу і на­дає строк для виправлення недоліків. При виправленні скарги в зазначений строк вона вважається поданою в день первісного подання до суду, інакше скарга вважається неподаною і повертається особі, яка їх подала, про що суддя постановляє мотивовану ухвалу.

В межах процесуального строку на касаційне оскарження співучасники та треті особи мають право приєднатися до касаційної скарги, поданої осо­бою, на стороні якої вони виступали, шляхом подання про це письмової за­яви, яка судовим збором не оплачується (ст. 329 ЦПК). Особа, яка пода­ла касаційну скаргу має право допов­нити чи змінити, відкликати чи відмовитися від них.

Доповнення чи зміна скарги можливі протягом строку, вста­новленому на касаційне оскарження. Відкликання скарги, можли­ве до початку розгляду справи, а відмова — до закінчення касаційного провадження.

Позивач має право на відмову від позову, а сторіни — право на укладення між собою мирової угоди і ці їх права не залежать від того, за ка­саційною скаргою кого з осіб — суб'єктів права ка­саційного оскарження було порушено касаційне провадження.

Порядок розгляду справи судом касаційної інстанції

Касаційна скарга разом з доданими до неї матеріалами та спра­вою подається безпосередньо до суду касаційної інстанції, де вона реєструється і передається в порядку черговості судді-доповідачу, який перевіряє її відповідність вимогам, встановленим статтею 326 ЦПК.

Одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 326 цього Кодексу, суддя-доповідач протягом десятиденного строку вирішує питання про відкриття касаційного провадження, про що постановляє відповідну ухвалу, витребовує справу, надсилає копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів особам, які беруть участь у справі, і встановлює строк, протягом якого можуть бути подані заперечення на касаційну скаргу. За наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суддя-доповідач у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду.

Копія ухвали про повернення касаційної скарги або про відмову у відкритті касаційного провадження разом з доданими до скарги матеріалами направляються особі, яка подавала касаційну скаргу, а касаційна скарга залишається в суді касаційної інстанції.

Після отримання справи суддя-доповідач протягом десяти днів готує доповідь, у якій викладає обставини, необхідні для ухвалення рішення суду касаційної інстанції, з'ясовує питання про склад осіб, які беруть участь у справі.

Попередній розгляд справи має бути проведений протягом п'яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у нарадчій кімнаті без повідомлення осіб, які беруть участь у справі.

У касаційному порядку справа розглядається колегією у складі п'яти суддів без повідомлення осіб, які беруть участь у справі, у межах встановлених ст.. 335 ЦПК. У разі необхідності особи, які брали участь у справі, можуть бути викликані для надання пояснень у справі.

Суд в касаційному поряд­ку перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної ін­станції норм матеріального або норм процесуального права та не може встановлювати та (або) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовір­ність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Процесуальний порядок розгляду справи касаційним судом врегульова­ний ст. 333 ЦПК.

Розгляд справи складається з системи послідовних дій суду і осіб, які беруть участь у справі. Суддя-доповідач в необхідному обсязі доповідає зміст рішення суду, що оскаржується та доводи касаційної скарги. Сторони, ін­ші особи, які беруть участь у справі, дають свої пояснення. Першою дає по­яснення сторона, яка подала касаційну скаргу. При оскар­женні рішення суду обома сторонами, першим дає пояснення позивач. В своїх поясненнях сторони, інші особи, які беруть участь у спра­ві, вправі наводити тільки ті доводи, які стосуються підстав касаційного розгляду справи. Суд може обмежити тривалість судових дебатів шляхом встановлення рівного проміжку часу для всіх осіб, що беруть участь у справі.

Після пояснення таких осіб суд касаційної інстанції у їх відсутності по­становляє рішення. При розгляді справи в касаційному порядку може бути оголошена перерва, по закінченні якої розгляд справи продовжується.

Повноваження суду касаційної інстанції, його рішення та ухвали

Повноваження суду касаційної інстанції — це сукупність його прав та обов'язків, пов'язаних з застосуванням процесуально-правових наслідків щодо рішень і ухвал суду апеляційної інстанції, ухвалених у цивільних справах, законність яких перевіряється в касаційно­му порядку. Такі повноваження суду касаційної інстанції визначені ст. 336 ЦПК, у відповідності з якою суд, розглянувши справу за касаційною скар­гою, має право: 1) постановити ухвалу про відхилення касаційної скарги і залишення рішення без змін; 2) постановити ухвалу про повне або часткове скасування судово­го рішення і направити справу на новий розгляд у суд пер­шої або апеляційної інстанції; 3) постановити ухвалу про скасування рішення апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції, що було помилково ска­соване судом апеляційної інстанції; 4) постановити ухвалу про скасування судових рішень і закрити провадження у справі або за­лишити заяву без розгляду; 5)скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення або змінити рішення, не передаючи її на новий розгляд.

Відхиленим касаційної скарги (ст. 337 ЦПК) має місце тоді, коли суд касаційної інстанції визнає, що судові рішення відповідають прин­ципу законності, постановлені з додержанням вимог матеріальної і проце­суального права або з мотивів рішення вбачається, що мало місце порушення закону, але саме рішення є правильним за іншими підста­вами, що були чинними на час його ухвалення, або допущені при ухваленні рішення порушення закону носять формальний характер і не вплинули на правильність оскарженого судового рішення.

Повне або часткове скасування оскаржуваного рішення і передачі спра­ви на новий розгляд в суд першої або апеляційної інстанції (п. 2 ст. 334 ЦПК). Підставами для скасування судового рішення і передачі справи на новий розгляд є його незаконність, яка виявилася в порушенні або неправильно­му застосуванні норм цивільного процесуального права. Відповідно до' ст. 336 ЦПК судове рішення підлягає скасуванню у всякому разі з направ­ленням справи на новий розгляд за таких підстав: 1) справа розглянута не­повноважним суддею або складом суду; 2) рішення ухвалено або підписано не тим суддею чи суддями, які розглянули справу; 3) справу розгляну­то у відсутності будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, належним чином не повідомлених про час і місце судового засідання; 4) суд вирішив питання про права і обо­в'язки осіб, які не були притягнуті до участі в справі; 5) інші випадки пору­шення або неправильного застосування норм процесуального права можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції лише за умо­ви, якщо ці порушення призвели до неправильного вирішення справи ( суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був або не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення).

Скасування рішення і залишення в силі судового рішення, що було помилково скасовано судом апеляційної інстанції ( ст. 339 ЦПК). Зазначені наслідки настають тоді, коли касаційним судом буде встанов­лено, що апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції, ухвалене у відповідності з вимогами норм матеріального і процесуального права, правильно застосував належну норму матеріального права, яка регу­лює спірні правовідносини сторін, і розглянув справу відповідно до поряд­ку, встановленого нормами Цивільного процесуального права. В таких ви­падках суд касаційної інстанції скасовує помилково постановлене рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі рішення суду першої інстанції (ст. 339 ЦПК).

Скасування судових рішень і закриття провадження у справі або залишити заяву без розгляду (п. 4 ст. 334 ЦПК). Касаційна інстанція скасовує судове рішення і закриває провадження в справі з підстав, передбачених статтею 205 ЦПК або скасовує судове рішен­ня і залишає заяву без розгляду з підстав, передбачених ст. 207 ЦПК.

Зміна рішення по суті справи, не передаючи її на новий розгляд (ст. 341 ЦПК). Суд касаційної інстанції має право змінити рішення по суті справи, не передаючи її на новий розгляд за умов, визначених ст. 342 ЦПК: якщо об­ставини справи встановлено повно і правильно; порушено або неправиль­но застосовано закон.

Повне і правильне встановлення судом обставин справи має місце тоді, коли: повністю з'ясовані судом обставини, що мають значення для справи; доведені обставини, що мають значення для справи, які суд вважає встанов­леними; висновки суду, викладені у рішенні, відповідають обставинам справи.

Порушено і неправильно застосовано закон має місце тоді, коли: суд не­правильно застосував закон, який підлягав застосуванню до даних спірних правовідносин; не застосував закон, який підлягав застосуванню або непра­вильно витлумачив закон, неправильно застосував аналогію закону чи ана­логію права.

Повноваження суду касаційної інстанції реалізуються у рішеннях і ухва­лах, постановлених ним відповідно до ст. 344 ЦПК. Судді, які розглядають справу в касаційному порядку не мають права ут­римуватися від висловлювання думки щодо обговорюваних питань та пра­вильності рішення, законність якого перевіряється внаслідок касаційного оскарження. Міркування суддів, висловлені в нарадчій кімнаті перебувають під забороною розголошення.

Суд касаційної інстанції постановляє ухвалу при реалізації таких повно­важень: 1) відхилення касаційної скарги і залишення судового рі­шення без зміни; 2) скасування судового рішення із направленням справи на новий розгляд; 3) скасування судового рішення і закриття провадження в справі або залишення заяви без розгляду; 4) скасування судового рішення і залишення в силі судового рішення, що було помилково скасовано судом апеляційної інстанції, відхилення касаційної скарги і залишення ухвали без змін; зміни ухвали або скасування ухвали з направленням справи на новий розгляд або вирішенням питання по суті (ст. 344 ЦПК).

Ухвала суду касаційної інстанції виготовляється в письмовій формі, за змістом повинна відповідати вимогам ст. 345 ЦПК і містити в собі: час і міс­це її постановлення; назву суду, прізвище і ініціали головуючого та суддів; назву осіб, які беруть участь у справі; короткий зміст заявлених вимог; по­силання на рішення суду першої та апеляційної інстанції; узагальнені дово­ди касаційної скарги, мотиви суду, з посиланням на закон, яким він керувався; наслідки розгляду касаційної скарги, у вигляді резолютивної частини ухвали, сформульованої відповідно до пов­новажень, наданих суду касаційної інстанції.

Якщо касаційний суд відхилив касаційну скаргу, то в ухвалі за­значається, чому саме він відхилив касаційну скаргу, і не погодив­ся з її доводами. При скасуванні судового рішення і направлення справи на новий роз­гляд, в ухвалі зазначається, в чому саме полягає неправильність судового рішення. Рішення суду касаційної інстанції повинно бути виготовлено в письмо­вій формі і за змістом відповідати вимогам ст. 346 ЦПК.

В рішенні зазначається: час і місце його ухвалення; назва суду, пріз­вище і ініціали головуючого та суддів; назва осіб, які беруть участь у справі; короткий зміст заявлених вимог; посилання на рішення суду першої та апе­ляційної інстанції, встановлені факти і визначені відповідно до них право­відносини; узагальнені доводи касаційної скарги, мотиви на під­ставі яких касаційний суд визнав необхідним скасувати судові рішення або змінити їх; назва, стаття, її частина, абзац, пункт, підпункт нормативного акту, за яким вирішено справу, норми процесуального закону, якими суд керувався; висновок суду про скасування або зміну рішення, задоволення позову або відмову в позові повністю чи частково, вказівку на розподіл су­дових витрат.

Постановлені судом касаційної інстанції рішення та ухвали проголошу­ються прилюдно. Головуючий роз'яснює їх зміст. Вони набирають чинності (законної сили) з моменту їх проголошення. (ст. 349 ЦПК).

Касаційний суд розглядає касаційну скаргу на судові рішення, коли вона була подана в установлені строки, але надійшла до суду після закінчення касаційного розгляду справи або коли строки на подання касаційної скарги в зв'язку з їх пропуском із поважних причин були поновлені або продовжені і особа, яка подала скаргу не була присутня при розгляді справи, суд касаційної інстанції розглядає таку скаргу за правилами, встановленими главою 2 розділу 5 ЦПК.

Справа, яка була предметом касаційного оскарження і перевірки, після закінчення про­вадження по ній повертається в суд першої інстанції, який відкрив по ній провадження.