Тема 80. Кримінофамілістика

(сімейна кримінологія)

1. Поняття та розвиток кримінофамілістики

1. Внутрішньосімейні насильства. Механізм сімейних причин злочинної поведінки

2. Суб'єкти кримінальної корекції сімейних відносин

3. Кримінологічна корекція сімейних відносин

1. Під сімейною кримінологією (кримінофамілістикою) розуміють галузь загальної кримінології, яка вивчає причини та умови виникнення масової злочинної пове­дінки в сімейних відносинах, внутрішньосімейні злочи­ни, а також реакцію суспільства на вищезазначені зло­чини з метою нейтралізації злочинності.

Спочатку терміни «сімейна кримінологія» і «криміно-фамілістика» існували в науковому обігу як синоніми¹.

Шестаков Д. А. Введение в криминологию семейньїх отношений. — Л., 1980.-С. 14-15.

180

Визначенню цієї наукової галузі відповідає також назва «кримінологія сімейних відносин».

В основу кримінофамілістики покладено аксіому — взаємозалежність між феноменом злочинності та інсти­тутом сімейних відносин.

Імпульс до значної частини вчинків (правопорушень) виникає від різних конфліктних ситуацій під час спіл­кування з близькими людьми, тобто сімейним оточен­ням.

Роль сім'ї є досить значною в продукуванні як нор­мативної, так і девіантної поведінки.

Предмет вивчення кримінофамілістики:

• злочини, які вчиняються проти членів сім'ї (на­ сильницькі злочини проти подружжя, дітовбивства)¹;

• вплив сім'ї на злочинність неповнолітніх;

• вплив сім'ї на формування особи насильницького корисливого злочинця;

• вплив сім'ї на рецидив злочинів;

• механізм сімейних причин, обставин вчинення зло­ чинів;

— запобігання злочинам через вплив на сім'ю. Невиконання сім'єю свого призначення у пристосуванні

її членів до громадського життя, що зумовлює її криміна-лізацію, а також сприяння сім'ї виникненню у її членів на­міру вчинити злочин називають сімейною десоціалізацією.

Насильницькі злочини проти членів сім'ї вчиняються частіше, ніж злочини проти знайомих, які не є близьки­ми та рідними, злочини проти знайомих — частіше, ніж проти незнайомих.

Усередині сім'ї злочини найчастіше вчиняються од­ним із подружжя щодо іншого.

Серед жертв внутрішньосімейних убивств жінок біль­ше, ніж чоловіків (співвідношення в 70-х роках 7:1, в 90-х — 3:1), тобто кримінальна активність жінок в сім'ї помітно зросла.

Види внутрішньосімейних злочинів:

— корисливі — 5%;

— пов'язані з прагненням звільнитися від різних обов'язків — 5%;

Убийства на почве семейньїх конфликтов. — Л., 1981.

181

• пов'язані з ревнощами — 15—20%;

• вбивства у зв'язку з боротьбою за владу чи само­ ствердження у сім'ї — 50%;

• бажання отримати додаткову житлову площу — 10%;

• бажання отримати страховку — 5%;

• бажання отримати спадщину — 5%;

Три останні види сімейних вбивств належать до но­вих видів злочинів, їх учиняють так звані «шлюбні афе­ристи».

2. Причини масового вчинення сімейних злочинів:

• суперечності між чоловіками і жінками, що сто­ суються претензій на владу в сім'ї:

• суперечності статевої моралі;

• різниця в матеріальному становищі сімей подружжя;

• суперечності між професійними та сімейними ро­ лями подружжя;

• незбіг у чоловіків і жінок матеріальної орієнтації;

• насильство поза сім'єю в суспільстві;

• масові розлучення сімейних пар.

На рівні мікросередовища визначають причини кри­мінологічної десоціалізації та конфліктності. Причини сімейної десоціалізації:

• відсутність сім'ї або поруяіення її структури;

• порушення в сім'ї балансу між духовними і мате­ ріальними основами;

• зниження культурно-освітнього рівня;

• пияцтво, алкоголізм, наркоманія;

• стереотипи поведінки грубості та жорстокості;

• наявність у сім'ї правопорушників;

• навчання злочинній поведінці (передання злочинцеві досвіду дорослими рідними, неповнолітніми та молоддю).

Сімейну конфліктність становлять внутрішньосімей-ні конфлікти на ґрунті:

• подружньої зради;

• боротьби за владу в сім'ї;

• боротьби за розподіл фінансів;

• боротьби за розподіл обов'язків між членами сім'ї;

• виховання дітей і домагання;

— неприязного ставлення до родичів іншого з по­ дружжя (тещі, свекрухи, свахи тощо).

Причини злочинності в сфері сімейних відносин зу­мовлено:

182

1. притаманним сім'ї за всіх історичних епох її існуван­ ня віктимологічним фактором — подружньою зрадою;

2. сучасними криміногенними факторами, які не об­ ходять і сім'ю та пов'язані із суперечностями перехідно­ го періоду нівелювання старих, становленням та розвит­ ком нових постсоціальних відносин (руйнування тради­ цій і звичаїв).

3. Серед суб'єктів кримінальної корекції сімейних відносин можна виокремити три групи:

• які функціонують у структурі органів державної влади (загальнодержавні, регіональні, місцеві);

• що основані на громадській ініціативі;

• що основані на приватній ініціативі.

До органів та установ, що здійснюють кримінальну корекцію сімейних відносин, належать:

1. Державний комітет України у справах сім'ї та мо­ лоді;

2. Республіканський комітет у справах сім'ї та молоді АР Крим;

3. служби у справах неповнолітніх обласних, Київ­ ської та Севастопольської міських, районних держадмі­ ністрацій, виконавчих органів міських і районних у міс­ тах рад;

4. спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань запобігання насильству в сім'ї;

5. органи опіки та піклування;

6. спеціалізовані установи для жертв насильства в сім'ї;

7. служба дільничних інспекторів міліції та кримі­ нальна міліція у справах неповнолітніх органів внут­ рішніх справ.

4. Кримінологічна корекція сімейних відносин — це система заходів щодо усунення детермінант злочинної поведінки, а також нейтралізації сімейних криміноген­ них факторів як на загальносоціальному рівні інституту сім'ї, так і у конкретних сім'ях.

Кримінологічна корекція сімейних відносин передба­чає такі заходи:

• нейтралізацію суперечностей інституту сім'ї в цілому;

• створення умов для подолання негативного впливу сім'ї на її членів;

• розв'язання конкретних конфліктних ситуацій;

183

• використання позитивного потенціалу в сфері сі­ мейних відносин;

• духовне виховання сім'ї в цілому та кожного кон­ кретного її члена.