9. Військово-політична діяльність Петра-Конашевича Сагайдачного
Народився близько 1550 р. на Галичині у Кульчицях Самбірського повіту. Батька, заможного шляхтича, звали Конон, тому він Конашевич. 8 років навчався в Острозькій академії. Там отримав прізвище Сагайдачний, бо любив стріляти з лука, якого носять в сагайдаку.
Брав участь у морських походах на Молдавію, Лівонію, Очаків і Перекоп. 1616 р.- здобув Кафу. Цього ж року вибраний гетьманом. Реформи війська: партизанські ватаги претворив у регулярне військо, запровадив сувору дисципліну (забороняв пити горілку під час морських походів=), дозволяв тілесні покарання. Дипломатична діяльність: дбав про взаємини з Польщею –20тис. козацького війська брали участь у поході на Москву 1618р. для визволення польського королевича Володислава. Наслідок – Деулінська угода про повернення Смоленщини та Чернігово-Сіверщини до Польщі. У 1620 р. Сагайдачний пропонував звязки московському царю Михаїлу. Головні зусилля козаків спрямовував на боротьбу з турками і татарами. Був членом ордену «Християнської міліції», що боролась з мусульманами. 1621р. – битва під Хотином (польсько-українські війська проти турків). Зусиллями козаків наступ турків на Польщу було зупинено. Підтримка православної церкви: Разом з козацьким військом записався до Київського братства, був фундатором його школи.1620 р.- за ініціативи Сагайдачного єрусалимський патріарх Феофан висвятив митрополита Йова Борецького та трьох єпископів - відновлення православної ієрархії в Речі Посполитій .
У битві під Хотином П. Сагайдачний був поранений, 1622 р. помер. Як військовий діяч прославився вдалими походами проти Кримського ханства, Османської імперії та Московського царства. Як політик підтримував стосунки з Польщею, надавав їй військову підтримку. У відповідь на це Сагайдачний вимагав затвердження його реформ, зокрема збільшення чисельності козацького війська та визнання Київської митрополії. Тобто стосунки з Польщею були єдиним компромісом, щоб втримати владу. Головні здобутки Сагайдачного: організоване військо, успішна політична діяльність власна церква, підтримка освіти.
10. Берестейська унія 1596 р. І національно-релігійна полеміка першої половини 17 ст.
Прoблeмa рeлiгiйнoгo пoрoзумiння мiж прaвoслaвнoю i кaтoлицькoю кoнфeсiями нa тeрeнax Укрaїни-Русi нaрoдилaся вжe нaприкiнцi XIV ст., кoли впeршe були oб’єднaнi у одній державі пoляки, литoвцi тa русини.
Причини унії: Поширення католицизму: намагання поляків поширити і уніфікувати свою віру, відновлення ідеї про єдину Христову церкву (1577- П.Скарга «Про єдність Божої церкви»), заклики до підпорядкування папі римському;. Криза православя: латинізація та утиски православних, втрата освіченої еліти, полонізація знаті, залежність духовенства від світських осіб, втручання грецьких єпископів, корумпованість церкви, занепад загальної освіти, відсутність підтримки Царгородської церкви (1453- падіння Константинополя). Ці чинники вивели русів з застою.
1590 року у Бересті відбувся перший проунійний собор. 1594 р.- були уклaдeнi тaк звaнi Тoрчинськi aртикули з виклaдoм умoв унії. 1595р. було затверджено документ про приєднання, який відправлявся папі римському. У жовтні 1596р. у Бересті на соборі було визнано унію з Римом. В цей же час було проведено собор православних, на якому засуджувалась унія. Посередниками з Римом були Іпатій Потій та Кирило Терлецький. Князь Острозький та патріарх Никифор були ініціаторами унії, але стали опозиціонерами.
Сoбoр 1596 р. Поділив Україну на 2 табори: православні та уніати. Уніати були підтримані шляхтою, ополяченим населенням, спочатку князем Острозьким. За православя виступали міщани, братства. Для них оборона віри частково ототожнювалась із обороною державності.
Розвиток полемічної літератури відбувався ще до Берестейського собору. Розпочав його твір Гeрaсимa Смoтрицькoгo “Ключ цaрствa нeбeснoгo” (1587 р.) присвячений обороні Русі від нападів (єзуїта В.Гербеста) та обороні старого календаря.
Після Берестейської унії між конфесіями розпочалася словесна війна.
Православна полеміка мала 3 центри: Вільно, Острог, Львів. У Вільно Степан Зизаній, автор трактату «Казання св. Кирила», ввів протестантську теорію про папу- антихриста .
Головні діячі Острогу- Христофор Філалет («Апокриcис»), Клірик Острозький, Мелетій Смотрицький («Тренос»- плач над православною церквою). У Львові було написано «Палінодію» Захарія Копистенського та «Пересторогу» 1605р.( спроба історіософії релігійної боротьби з апокаліптичними мотивами).
Уніати: найвизначніший полеміст Адам Іпатій-Потій: «Унія»(1595), «Антиризис»(1599), «Оборона собору флорентійського»(1604). Лев Кревза - «Оборона церковної єдності».
Берестейська унія, як спроба невдалого компромісу, була результатом не лише релігійних, а й національних та політичних чинників. Вона виявила проблеми обох конфесій та спричинила словесну боротьбу.