ББК 67;51я73 - ' Рекомендовано

К82 • Міністерством освіти і науки України

(лист № 14/18.2-1138 від 28.052004) Рекомендовано вченою радою

- Національної академії внутрішніх справ

України (протокол № 5 від 27.04.2004)

Рецензенти: В. О. Глушков — Заслужений юрист України,

доктор юридичних наук, професор;

О. Г. Кулик — кандидат юридичних наук,

старший науковий співробітник

Автори:

О. М. Джужа, В. В. Василевич, Ю. Ф. Іванов, П. М. Опанасенко, В. Г. Пшеничний, В. Г. Сюраечик

Кримінологія: Навч. посіб. / О. М. Джужа, В. В. Ва-К82 силевич, Ю. Ф. Іванов, П. М. Опанасенко, В. Г. Пше­ничний, В. Г. Сюравчик; За заг. ред. О. М. Джужи. — К.: Прецедент, 2004. - 208 с. І5ВК 966-520-060-7

У навчальному посібнику висвітлено основні теоретичні та прак­тичні питання Загальної та Особливої частин кримінології на основі сучасних характеристик злочинності в Україні, досвіду боротьби з нею в умовах реформування та розбудови державно-правової системи. Матеріал підготовлено із застосуванням загальїюнизіїачених логічних моделей, які забезпечують його краще сприйняті я та засвоєння.

Для студентів, слухачів, ад'юнктів, аспірантів та викладачів вищих юридичних навчальних закладів.

ББК 67.51я73

Відповідальний за випуск Л.Л. Лазебний Дизайн обкладинки "Юридична бібліотека"

Підписано до друку 06.08.2004. Формат 84x108 ¹/32. Папір офсетний МІ.

Умовн.друк.арк. 10,92. Обл.-вид.арк. 10,4. Гарнітура Тайме. Друк офсетний. Тираж 5000 прим. (1-й завод 1-3000 прим.). Зам 4-1959

Серія "Юридична бібліотека" є зареєстрованим промисловим зразком.

Охороняється законом. ТОВ «Прецедент». Свідоцтво №23534974.

03151 м.Київ-151, вул. Волинська, 60 Тел./факс (380-44) 246-28-23. пПр://1а\\-1іЬгагу.сот.иа

АТ «Віпол» ДК №15. 03151 м.Київ-151, вул. Волинська, 60

ІЗВК 966-520-060-7

© Колектив авторів, 2004 © Прецедент, 2004

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

• - • • , •;.-•" „^

ТЕМА Т. Поняття, об'єкт, предмет і система кримінології

1. Поняття кримінології

2. Об'єкт кримінології

3. Характеристика предмета кримінології

4. Система кримінології

і. Кримінологія — соціолого-правова наука, яка ви­вчає злочинність, особу злочинця, причини та умови злочинності, шляхи і засоби її профілактики.

2. Об'єктом науки кримінології є суспільні явища, пов'язані зі злочинністю та іншими правопорушеннями, причинами й умовами злочинності, місцем і роллю осо­ би злочинця в системі суспільних відносин, а також із вирішенням завдань із запобігання і профілактики пра­ вопорушень.

3. Предметом кримінології є дослідження законо­ мірностей, законів, принципів і властивостей розвитку суспільних відносин, що становлять об'єкт кримінології.

Предмет кримінології складається з чотирьох основ­них елементів:

1) злочинність — соціальне і кримінально-правове явище в суспільстві, що являє собою сукупність усіх злочинів, учинених у певній державі за визначений пе­ ріод часу. Злочинність визначається такими якісно- кількісними показниками (параметрами): стан, рівень, структура, динаміка, характер, коефіцієнт злочинності;

2. особа злочини^ — система негативних соціальне зна­ чущих властивостей, які впливають у сполученні із зов­ нішніми умовами та обставинами на характер злочинної поведінки. Дані про особистісні властивості осіб, які вчиня­ ють злочини, містять інформацію про причини злочинів;

3. причини та умови злочинності (криміногенні детер­ мінанти) — це система негативних економічних, демо­ графічних, психологічних, політичних, організаційно- управлінських явищ і процесів, що породжують і зумов­ люють злочинність. Причини та умови злочинності з урахуванням їх змісту, природи та механізму дії вивча-

3

ються на різних рівнях: причини та умови злочинності в цілому; окремих груп злочинів; конкретного злочину;

4) запобігання (профілактику) злочинності розуміють як систему державних, громадських та індивідуальних заходів, спрямованих на усунення, нейтралізацію чи по­слаблення причин і умов злочинності, утримання від учинення злочинів і корекцію поведінки правопоруш­ників. Профілактичні заходи класифікують за спрямо­ваністю, механізмом дії, етапами, масштабом, змістом, суб'єктами та іншими ознаками.

Крім цього, як елементи предмета кримінології бажа­но розглядати проблеми: жертви злочинів; прогнозуван­ня і планування протидії злочинності; кримінально-пра­вової статистики; методики дослідження злочинності; негативних соціальних явищ, які тісно корелюють зі злочинністю, (фонових явищ) тощо¹.

4. У кримінології виділяють Загальну та Особливу частини.

Загальна частина розглядає загальнотеоретичні вчення про злочинність, особу злочинця, причини та умови злочинності, протидію злочинності, а також ви­вчає розвиток самої кримінології як науки. Зазначені кримінологічні явища та категорії досліджуються уза­гальнено, без виокремлення специфіки окремих видів злочинності.

В Особливій частині визначається кримінологічна характеристика окремих видів злочинності, яку поді­ляють за видами злочинів, змістом злочинних діянь, особливостями контингенту злочинців.

Останнім часом предметом вивчення кримінології стала економіка: аналізується кримінологічна харак­теристика злочинів, які вчиняються у різних сферах еко­номіки (кредитно-банківській; зовнішньоекономічній; па­ливно-енергетичній; агропромисловому комплексі тощо).

Сім'ю з кримінологічних позицій вивчають у рамках сімейної кримінології: досліджують специфіку злочинів, які вчиняються на ґрунті сімейно-побутових відносин, а також об'єктивні й суб'єктивні чинники, які сприяють

¹ Кримінологія: Підручник / О. М. Джужа, Я. Ю. Кондратьєв, О. Г. Кулик, 11. П. Михайленко та ін.; За заг. ред. О. М. Джужи. — К.: Юрінком Інтер, 2002. -С. 8-9.

різним видам злочинів (насильницьким, корисливим; злочинів, що вчиняються жінками, неповнолітніми). Кримінологія розробляє шляхи та методи запобігання злочинів за допомогою впливу на сім'ю.

Так звані «фонові» чи негативні соціальні явища (ал­коголізм, наркоманія, токсикоманія, проституція, СНІД, безпритульність і бездоглядність тощо) кримінологія ви­вчає тією мірою, якою ці явища взаємопов'язані з меха­нізмом вчинення злочинів, оскільки чинники, тенденції та профілактика всіх соціальних відхилень як злочинно­го, так і незлочинного характеру мають багато спільного.

Основне завдання кримінології на сучасному етапі переходу суспільства до утвердження демократичних цінностей полягає в науковому поясненні й прогнозу­ванні кримінологічних явищ з метою більш ефективної профілактики злочинності.

Тема 2. Мета, завдання, функції та проблеми кримінології

1. Мета кримінології

2. Завдання кримінології

3. Характеристика функцій кримінології

4. Проблеми кримінології

і. Теоретична мета кримінології полягає у словесно­му формулюванні бажаного майбутнього результату наукової діяльності з виявленням актуальних проблем протидії злочинності. Практична мета — у виробленні наукових і практичних рекомендацій, положень та вис­новків з підвищення ефективності запобігання злочин­ності. Вона формулюється з урахуванням професійної підготовленості кадрів, їх матеріально-технічного, фі­нансового забезпечення та реального часу.

2. Мета і предмет кримінології визначають її основні завдання, а саме:

• вивчення об'єктивних і суб'єктивних чинників, які впливають на рівень, структуру, динаміку, характер зло­ чинності, її регіональні особливості;

• соціально-кримінологічне дослідження окремих видів злочинності для визначення способів боротьби з ними;

• вивчення особи злочинця, дослідження механізму вчинення конкретного злочину, класифікація видів зло­ чинних проявів і типів особи злочинців;

• вивчення особи потерпілого від злочинів, взаємо­ зв'язку між жертвою та злочинцем;

• визначення основних напрямів і заходів протидії злочинності, правове регулювання профілактичної діяльності.

3. До основних функцій кримінології належать: описо­ ва, пояснювальна, прогностична і практично-прикладна.

Описова функція полягає у відображенні явищ і про­цесів, що є предметом кримінології, на основі зібраного практичного матеріалу.

Пояснювальна функція дозволяє з'ясувати характер та особливості досліджуваного процесу.

Прогностична функція визначає можливий розвиток явища та його процесу.

Із метою використання результатів пізнання виок­ремлюють програмно-прикладну функцію, що дозволяє реалізовувати програму результатів, отриманих за допо­могою перших трьох (функцій, у реальній дійсності.

За видами впливу практично-прикладні функції мож­на поділити на економічні, правові, соціально-психологіч­ні, організаційно-управлінські та ін.

4. Проблема — це складне теоретичне чи практичне питання, що вимагає вивчення і розв'язання. До актуаль­ них проблем кримінології у наш час належать основні напрями боротьби зі злочинністю:

• встановлення дієвого заслону кримінальному на­ сильству, забезпечення надійної охорони життя, здо­ ров'я і власності громадян;

• підвищення ефективності запобіжних заходів щодо злочинів, які становлять значний громадський резонанс (тероризм, торгівля людьми тощо);

• профілактика злочинів серед неповнолітніх та мо­ лоді;

• істотне поліпшення боротьби з корупцією та орга­ нізованою злочинністю;

• протидія процесам криміналізації економіки (лега­ лізація (відмивання) доходів, здобутих злочинним шля­ хом, злочинам у бюджетній, кредитно-банківській сфері тощо);

6

— поліпшення роботи з виявлення і запобігання неза­конного обігу наркотичних засобів, психотропних речо­вин, прекурсорів, зброї та вибухових речовин.